Постанова № 70661211, 28.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Гулида Р.М.,

суддів – Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

за участю:

секретаря судового засідання – Богдан А.О.,

позивач – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про проведення обчислення пенсії із середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Сокальського ОУПФ України Львівської області про проведення обчислення пенсії із середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 01.01.2014 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Для визначення її заробітку для обчислення пенсії була застосована ч.3 ст.6 Угоди. Заробіток включений за періоди роботи, які зараховувалися в трудовий стаж. Зазначає,що обчислюючи пенсію, яка вперше в Україні призначена з 01.01.2014 року відповідачем було невірно застосовано середню заробітну плату в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. За її зверненням 13.08.2014 року до Сокальського ОУПФ України Львівської області про перерахування призначеної пенсії 01.01.2014 року, вона отримала відмову у перерахунку такої. Вважає відмову безпідставною і просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку призначеної пенсії з врахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язати Сокальське ОУПФ України Львівської області провести перерахунок призначеної пенсії з 01.01.2014 року з врахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону та зобов’язати відповідача виплатити на її користь різницю між перерахованою пенсією та отриманою пенсією, яка утворилася в період з 01.01.2014 року по даний час, що передбачена ст.46 Закону.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задоволити частково, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідки - атестату №2 від 09.01.2014р., ОСОБА_1 перебувала на обліку Учкудукського позабюджетного Пенсійного фонду Узбекистану і отримувала пенсію по віку з 28.03.2008 року по 31.12.2013 року.

З 01.01.2014 року її пенсійну справу було взято на облік Управлінням Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області та призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

По документах пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що вона має загальний трудовий стаж 41 рік 00 місяців 09 дні.

13 червня 2014 року позивачка звернулась з заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до ст.42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до ст.40 Закону.

16 червня 2016 року Сокальське об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області прийняло рішення №1840/04-34 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що позивачу пенсія за віком вперше призначена з 28 березня 2008 року, відповідно до приписів ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції від 09.07.2003 №1058-IV при призначенні пенсії застосовувалася заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, а тому для визначення заробітної плати для обчислення пенсії застосована середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік, а саме: 1197,91 грн.

Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач вже отримував пенсію в Республіці Узбекистан (пенсія вперше призначена в 2008 році), у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання в Україну, Сокальським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області продовжено (поновлено) виплату пенсії, а не здійснено її первинне призначення, для якого береться рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, тому відповідачем правомірно для визначення заробітної плати для обчислення пенсії застосована середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік, а саме: 1197,91 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком та вважає його помилковим, враховуючи наступне.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення, яка набула чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави-учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера, а обчислення проводиться з заробітку за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

За змістом ст.6 Угоди, для встановлення права на пенсію, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Обчислення пенсії проводиться з заробітку за періоди роботи, який зараховується в трудовий стаж.

Розмір пенсії переглядається у відповідності із законодавством держави-учасниці Угоди по новому місці проживання пенсіонера з додержанням умов, передбачених п.3 ст.6 цієї Угоди.

Відповідно до ст.7 Угоди, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави по новому місці проживання пенсіонера.

Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, якщо при призначенні пенсії (поновленні, або переведенні з одного виду на інший) для її розрахунку береться заробітна плата згідно з ч.1 ст.40 цього Закону України, то відповідно до ч.2 ст.40 Закону має застосовуватися і відповідний показник середньої заробітної плати по Україні.

Згідно з абз.4 ч.2 ст.40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс (середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів;

Отже, при призначенні пенсії враховується середня заробітна плата в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону застосовується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Враховуючи те, що позивачу на території Республіки Узбекистан була припинена виплата пенсії 31 грудня 2013 року, а на території України він звернувся із заявою до Управління саме про призначення пенсії за віком у 2014 році, відтак середньомісячний розмір заробітку для розрахунку його пенсії має бути визначений з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії - за 2013 рік.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку призначеної пенсії з врахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є підставними та обгрунтованими і підлягають до задоволення.

Поряд з цим слід зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку. Позивачка пропустила належний строк звернення до суду, оскільки звернулась з позовом лише 19.07.2016 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 18.01.2016 року, включно - слід залишити без розгляду.

Таким чином, висновок суду першої інстанції по даній справі зроблений при неповному з'ясуванні судом та недоведеності позивачем обставин, які мали значення для справи, внаслідок порушення норм матеріального права що і призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст.202 КАС України є обов’язковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити частково.

Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2016 року у справі №454/1940/16-а - скасувати та винести нову, якою позов задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо відмови в проведенні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії з врахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов’язати Сокальське об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області провести перерахунок та виплачувати призначену ОСОБА_1 пенсію з врахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії - за 2013 рік, починаючи з 19 січня 2016 року, з врахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про проведення обчислення пенсії за період з 01 січня 2014 року по 18 січня 2016 року - залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 30.11.2017 року