Постанова № 70660815, 19.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Херсонської міської ради на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» до Херсонської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 210 від 31.02.2016 року, про зобов'язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2016 року ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» звернулось до Херсонського міського суду Херсонської області з адміністративним позовом до Херсонської міської ради в якому просило суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Херсонської міської ради № 210 від 31.05.2016 року «Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» в дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки»;

- зобов'язати відповідача розглянути на пленарному засіданні сесії подане 22.04.2014 року товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 1,000 га. за адресою: м. Херсон, р. Дніпро, Затон 3.

Постановою від 10 квітня 2017 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Херсонський міський суд Херсонської області задовольнив адміністративний позов; визнав протиправним та скасував рішення Херсонської міської ради № 210 від 31.05.2016 року про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» в дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 10 000 кв. м., за адресою: Затон 3, р. Дніпро, м. Херсон, під водноспортивну базу.

Не погоджуючись з постановою суду, Херсонська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржена постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, є незаконною та не обґрунтованою, оскільки ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права.

Так апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що земельна ділянка відносно якої позивачем заявлена вимога, не відповідає ст. 60 Земельного кодексу України, відповідно до якої вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

При цьому апелянт зазначив, що земельна ділянка, яка зазначена у клопотанні входить до прибережної захисної смуги.

Також апелянт зазначив, що відповідно до п. «г» ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Послався апелянт і на те, що порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема в пунктах 6 та 7 Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними, затвердженому Постановою КМУ № 347 від 14.04.1997 року, встановлено, що у межах берегових смуг водних шляхів дозволяється:

- влаштування причалів, установлення пристроїв для навантаження і розвантаження самохідних суден і барж, тимчасових пристроїв для швартування суден і наплавних споруд, а також тимчасове зберігання вантажів та механічної тяги суден;

- установлення берегових навігаційних знаків;

- установлення гідрометрологічних постів;

- зберігання твердого палива для суден підприємств і організацій водного транспорту, а також тимчасове зберігання суднового обладнання;

- влаштування тимчасових зимових приміщень і проведення інших робіт у разі випадкової зимівлі чи виходу з експлуатації судна.

Користувачі берегових смуг водних шляхів зобов'язані;

- користуватися береговими смугами за призначенням;

- суворо дотримувати встановленого режиму використання смуг відведення для водних шляхів;

- вживати заходів для охорони земель берегових смуг водних шляхів від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення;

- забезпечувати не проникнення стічних вод, отрутохімікатів і мінеральних добрив через берегові смуги водних шляхів у річки та водойми.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на відсутність в апеляційній скарзі обґрунтованих доводів протиправності оскарженої постанови, та з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального права просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.09.2007 року ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» на праві власності належить будинок б/н за адресою: м. Херсон, затон № 3 р. Дніпро, що також підтверджено копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8568031 від 28.08.2013 року.

Відповідно до довідки ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» на земельній ділянці площею 10 000 кв.м. за адресою: м. Херсон, затон № 3 р. Дніпро, під водноспортивну базу, сторонні землекористувачі відсутні.

Також суд першої інстанції встановив, що постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 04.01.2016 року в справі № 668/6908/15-а, яке набрало законної сили 26.01.2016 року, відповідача - Херсонську міську раду, зобов'язано розглянути звернення позивача - ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 10000 кв.м за адресою: м. Херсон, затон № 3 р. Дніпро під водноспортивну базу.

На виконання зазначеного судового рішення Херсонська міська рада рішенням від 31.05.2016 року за № 210 вдруге відмовила позивачу у затвердженні проекту на підставі ст. 123 Земельного кодексу України, у зв'язку з наданням неповного пакету документів.

Посилаючись на приписи ст. 19 Конституції України, п. 1 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене рішення прийняте Херсонською міською радою у межах повноважень та у спосіб, що передбачений положеннями ст. 123 ЗК України, але не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, не пропорційно, зокрема без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і меті, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Так, суд першої інстанції зазначив, що повноваження органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст.122, 123 ЗК України.

В оскарженому рішенні підставою для відмови є посилання на положення ст. 123 ЗК України, а саме неповний пакет документів, проте таке посилання не є підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою, а тому оскаржене рішення не містить в собі чіткого формулювання невідповідності поданого проекту або його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тобто прийнято у порушення принципу правової визначеності.

Оскільки у практиці Європейського суду з прав людини закріплений принцип правової визначеності, який виявляє себе не тільки на етапі правотворчості, а й на етапі правозастосування, який вимагає щоб нормативно-правові акти виконувалися; існувала практика уточнення (конкретизації) змісту нормативно-правових актів; практикувалося одноманітне застосування закону; рішення судів щодо застосування закону були остаточними і обов'язковими, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог заявлених позивачем.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи відповідача викладені у письмових запереченнях щодо законності оскарженого рішення, оскільки відмовою у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а також невідповідність генеральним планам населених пунктів, а тому ці доводи не є переконливими та не відповідають обставинам, встановленим судом.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що предметом спору в цій справі є правомірність рішення Херсонської міської ради №210 від 31.05.2017 року «Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки» (а.с. 7).

Оскаржене рішення прийнято на виконання постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 04.01.2016 року у справі № 668/6908/15-а, з посиланням на ст.ст. 12, 123, 124 Земельного кодексу України, у зв'язку з надання неповного пакету документів.

Статтею 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Так до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України, за приписами частини другої якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 3 ст. 123 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності визначених законом підстав за яких прийнято оскаржене рішення, оскільки частина 3 ст. 123 ЗК України, в який зазначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не містить такої підстави як "неповний пакет документів".

Також апеляційний суд зазначає, що оскаржене рішення було прийнято внаслідок виконання постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 04.01.2016 року в справі № 668/6908/15-а, яке набрало законної сили 26.01.2016 року, яким встановлена безпідставність відмови в наданні відповідного дозволу за заявою позивача від 22.04.2014 року та відповідача - Херсонську міську раду, зобов'язано розглянути звернення позивача - ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 10000 кв.м за адресою: м. Херсон, затон № 3 р. Дніпро під водноспортивну базу.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» було заявлено також позовну вимогу про зобов'язання відповідача розглянути на пленарному засіданні сесії подане 22.04.2014 року товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 1,000 га. за адресою: м. Херсон, р. Дніпро, Затон 3.

Зазначена позовна вимога не була розглянута судом першої інстанції, що є підставою для зміни оскарженої постанови відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 201 КАС України.

Враховуючи приписи статті 162 КАС України у разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, зокрема зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що порушені права позивача мають бути відновленні шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача, яке подане 22.04.2014 року, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 1,0000 га. за адресою: м. Херсон, р. Дніпро, Затон 3.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, проте не вирішив всі позовні вимоги, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 201 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення змінено.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-72, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 201, ст. ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2017 року змінити в частині не вирішеної позовної вимоги.

Задовольнити вимогу товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Дніпро» про зобов'язання повторно розглянути клопотання.

Зобов'язати Херсонську міську раду повторно розглянути клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно оздоровчий комплекс «Дніпро», яке подане 22.04.2014 року, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 1,0000 га. за адресою: м. Херсон, р. Дніпро, Затон 3.

В іншій частині постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець