Ухвала суду № 70660791, 22.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/936/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна-О" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 01.06.2017 №0003941401.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Агрофірма "Україна - О" зареєстровано Чечельницькою районною державною адміністрацією з 17.12.2004 за №11711020000000012 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 27.12.2004 року.

На підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій області №337 від 16.03.2017 року та направлень №464, 465, 466, 467 від 27.03.2017 згідно із ст. 20, п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, працівниками податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна-О" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.01.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.01.2017 року та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2014 року по 31.01.2017 року.

У перевіряємому періоді товариство-позивач мало спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, яке здійснювало оподаткування цього податку за особливостями, визначеними ст. 209 Податкового кодексу України.

За наслідками проведеної перевірки, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області складено акт №439/1401/32225737 від 18.05.2017 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АФ "Україна-О" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.01.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.01.2017 року.

Як слідує з акту №439/1401/32225737 від 18.05.2017 року, під час перевірки виявлено порушення, зокрема, п. 209.2 ст. 209 ПК України, а саме в груді 2016 року використано кошти зі спеціального рахунка не для виробництва сільськогосподарських товарів/послуг, а для надання поворотної фінансової допомоги в сумі 75000 грн..

В зв'язку із чим, згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1, п. 123.2 ст. 123 ПК України та на підставі акту №439/1401/32225737 від 18.05.2017 року, ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0003941401 від 01.06.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 93750,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 75000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18750 грн..

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що оскаржене рішення є таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, але виходячи з інших мотивів.

Так, згідно акту №439/1401/32225737 від 18.05.2017 року в ході проведення планової документальної перевірки встановлено, що ТОВ "Агрофірма "Україна - О" в період, що перевірявся використало кошти зі спеціального рахунку підприємства в сумі 75000 грн., для надання поворотної фінансової допомоги ФГ "Роксана - К". Таким чином, встановлено використання коштів зі спеціального рахунку не за призначенням, чим порушено вимоги п. 209.2 ст. 209 ПК України.

Одночасно з акту слідує, що перевіркою не встановлено фактів несвоєчасного перерахування чи не перерахування в повному обсязі податку на додану вартість на спецрахунок.

За встановлене порушення ст. 209 ПК України, податковим органом на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1, п. 123.2 ст. 123 ПК України винесено податкове повідомлення - рішення фори "ПС" від 01.06.2017 року за №0004291401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 75000 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Крім того, ГУ ДФС у Вінницькій області згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1, п. 123.2 ст. 123 ПК України винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 01.06.2017 р. №0003941401, яке є безпосередньо предметом спору.

Разом із тим не можна погодитись із правомірністю визначення Товариству податкового зобов'язання на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК.

Відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК, яка встановлює штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Наведеною нормою передбачена відповідальність платника податку за використання сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), тобто за недотримання встановлених законом призначення та/або умов чи цілей, відповідно до яких мають бути використані суми коштів, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) такої пільги.

Таким чином, встановлена пунктом 123.2 статті 123 ПК відповідальність у вигляді стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, може бути застосована лише за наявності законодавчо визначених призначення та/або умов чи цілей використання сум коштів, що не сплачені до бюджету, і за умови доведення використання таких сум не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям, визначеним законом.

В силу п.п. 209.1, 209.2 ст. 209 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 про затвердження "Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках", положеннями п. 4 Порядку визначено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України.

У даній справі позивач при обранні спеціального режиму оподаткування та у подальшому сплаті податку на додану вартість діяв правомірно, що виключає його відповідальність за порушення такого режиму. Не цільове використання акумульованих коштів на спеціальному рахунку не означає порушення умов спеціального режиму оподаткування, так як не було наслідком його анулювання.

Відтак, податковим органом неправомірно винесено податкове повідомлення - рішення саме форми "Р" відповідно до положень п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1, п. 123.2 ст. 123 ПК України, в зв'язку із тим, що законодавством передбачено спеціальний порядок застосування штрафних санкцій за податкові пільги, використані не за призначенням, що повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставок Національного банку України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, відсутні підстави для скасування такого рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 листопада 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7