Ухвала суду № 70660350, 29.11.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Друзенко Н.В.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"29" листопада 2017 р. Справа № 817/1468/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

представника Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" :

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "03" жовтня 2017 р. про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним і скасування Наказу №1462 від 19.09.2017 в частині проведення перевірки ПрАТ «Рівнеазот» (пункт 352 Додатку до Наказу).

Одночасно ПАТ «Рівнеазот» подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу в частині проведення перевірки ПАТ «Рівнеазот».

В обгрунтування клопотання позивач зазначив, що існує очевидна ознака протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, на підтвердження чому вказав, що перевірка ПрАТ «Рівнеазот» на предмет додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками відсутня у плані Комплексних планових заході державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контрою) на 2017 рік, затвердженому Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, а тому є такою, що вочевидь призначена всупереч вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності» та наказу Мінекономрозвитку №1909 від 15.11.2016. Також, вказав на наявність негативних наслідків для позивача у вигляді притягнення до відповідальності за недопущення посадових осіб відповідача до перевірки за частиною шостою статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та за статтею 188-42 КУпАП. За наведеного, ствердила, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 р. у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим просив ухвалу скасувати та задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №1462 від 19.09.2017 затверджено план перевірок додержання суб'єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками на IV квартал 2017 року, пунктом 352 Додатку до якого визначено такого суб'єкта господарювання, як ПрАТ «Рівнеазот», який має ліцензію 2013032652 з датою початку дії ліцензії 21.11.2016. Дата початку перевірки - 03.10.2017. Керівник Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області направив ПрАТ «Рівнеазот» письмове повідомлення №1017-3749-17 від 21.09.2017 про проведення перевірки з 03.10.2017 по 09.10.2017, яке отримане адресатом 26.09.2017. Станом на 03.10.2017 перевірку не розпочато. З підстав очевидності ознак протиправності та невідворотності відповідних наслідків, позивач вбачає підстави для зупинення дії оскаржуваного наказу в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено існування обставин визначених ст.117 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Так, інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 117, 118 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

В силу вимог ч. 1, 2 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Відтак, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Для забезпечення адміністративного позову суд може:

1) зупинити дію всього рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;

2) заборонити вчиняти певні дії.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Також, згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову завдасть значної шкоди майновому стану заявника або в подальшому унеможливить захист його інтересів. Видання керівником Державної архітектурно-будівельної інспекції України наказу про затвердження плану перевірок додержання суб'єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками на IV квартал 2017 року саме по собі не створює небезпеки для інтересів відповідних суб'єктів господарювання, позаяк сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за додержанням ліцензійних умов.

Також, колегія суддів зазначає, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається, які саме порушені права позивача підлягають, на його думку, захисту, і яким чином вони порушені виконанням своїх обов'язків Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

У своїй апеляційній скарзі позивач обґрунтовує лише протиправність виданого наказу, однак колегія суддів зазначає, що питання правомірності чи неправомірності прийняття наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №1462 від 19.09.2017 в частині проведення перевірки ПрАТ «Рівнеазот» (пункт 352 Додатку до Наказу) у даному випадку судом не вирішується, оскільки це питання у даному випадку розглядається судом першої інстанції по суті.

Відтак, оскільки клопотання про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені, а тому суд вірно відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дослідив представлені докази та зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову, оскільки вимога позивача у порядку ст. 117 КАС України є необґрунтованою та не підтвердженою відповідними доказами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Ухвалу прийнято з додержанням вимог закону, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "03" жовтня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "30" листопада 2017 р.