Ухвала суду № 70660046, 29.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/7080/15

Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Домусчі С.Д., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лісса-С» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання незаконними наказів №438-п від 18.09.2015 року, №564-п від 20.11.2015 року, про визнання протиправними дій щодо проведення перевірок, про скасування податкових повідомлень-рішень, про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою від 23 лютого 2016 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов ТОВ «Лісса-С»:

- визнав протиправними дії відповідача з проведення 18.09.2015 року позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у березні-липні 2015 року та оформлення її результатів шляхом складання акту перевірки №2289/22-03/39066857 від 18.09.2015 року;

- визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.10.2015 року №0002122203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 16 585 643,75 грн.;

- визнав протиправним та скасував наказ відповідача від 20.11.2015 року №564-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки»;

- визнав протиправними дії відповідача з проведення в період з 23.11.2015 року по 27.11.2015 року позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та залишку від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у березні-липні 2015 року та оформлення її результатів шляхом складання акту перевірки №3902/22-02 від 04.12.2015 року;

- визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2015 року №0002772202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість з липень 2015 року на суму 44 789 276 грн.;

- стягнув з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування податку на додану вартість в сумі 44 789 276,00 грн.;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області втретє подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Ухвалою від 06 жовтня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд встановив, що апеляційна скарга подана з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 186 КАС України, визнав не поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які були зазначені в клопотанні про поновлення строку, доданому до апеляційної скарги, та залишив без руху апеляційну скаргу і надав строк, протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали, для зазначення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надання доказів на підтвердження поважності цих причин.

Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року отримана апелянтом 25 жовтня 2017 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 6550103558621).

Таким чином, недоліки апеляційної скарги мали бути усуненні у строк до 27 листопада 2017 року (30 днів з дня отримання копій ухвал апеляційного суду, з урахуванням вихідних та святкових днів).

У встановлений апеляційним судом строк, апелянт подав клопотання про усунення недоліків, в якому зазначив інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які вважає поважними, зокрема:

- відсутність фінансування, та як наслідок відсутність можливості сплати судового збору з березня 2016 року, на підтвердження чого додав лист Головного управління ДФС в Одеській області від 27.04.2016 року про супроводження Головним управлінням ДФС в Одеській області резонансних справ та необхідність апеляційного оскарження судових рішень в цих справах та про відсутність у Головного управління ДФС в Одеській області коштів на здійснення сплати судового збору, з одночасним проханням розглянути питання стосовно додаткового виділення на ГУ ДФС в Одеській області коштів для сплати судового збору.

Також апелянт зазначає, що недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалах апеляційного суду від 18.03.2016 року та від 13 травня 2016 року були усунені шляхом сплати судового збору 03.06.2016 року відповідно до платіжного доручення № 114 в розмірі 15000 грн., та 24.11.2016 року відповідно до платіжного доручення № 420 в розмірі 997686,18 грн.

Зазначені обставини вже визнані неповажними ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року, оскільки за інформацією Реєстру підтверджень оплати судового збору ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (ЄДРПУО 39549642), у 2016 році, здійснювало сплату судового збору, що спростовує доводи про відсутність фінансування.

Додана до клопотання копія листа Головного управління ДФС в Одеській області від 27.04.2017 року, не може бути розглянута як доказ відсутності у 2016 року коштів у апелянта, оскільки апелянтом в цій справі є ДПІ в Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, а не саме Головне управління ДФС в Одеській області.

Факт відсутності належного фінансування у 2016 році Головного управління ДФС в Одеській області працівник якого згідно з довіреність від 20.01.2016 року № 228/9/15-51-10-01 (т. 35 а.с. 125), є представником апелянта в цій справі - Державної податкової інспекції у Київському районі ГУ ДФС в Одеській області, яка є окремою юридичною особою, та яка на протязі 2016 року здійснювала сплату судового збору, не є поважною причиною пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в цій справі.

Також до клопотання, у якості підтвердження відсутності у 2016 році належного фінансування додані нечитабельні копії фінансових документів, що також не може бути належними доказами поважності причин пропуск строку на апеляційне оскарження.

Посилання апелянта на судове рішення Верховного Суду України у справі № 826/1722/14, в якому на думку апелянта Верховний Суд України, за відповідних у цій справі обставин, дійшов висновку про поважність причин пропуску процесуального строку, не є поважною причиною пропуску Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Крім того, ухвала Верхового Суду України у справі № 826/1722/14 від 18.11.2016 року (ЄДРСР № 62880980) містить висновки про відсутність фінансування не у апелянта в цій справі - Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, у Офісу великих платників податків ДФС.

Надані апелянтом при поданні втретє апеляційної скарги та при поданні клопотання на усунення недоліків апеляційної скарги копії документів не є допустимими доказами, які мали бути додані до клопотання про поновлення строку.

Ні втретє подана апеляційна скарга, ні клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, не містять причин пропуску строку на апеляційне оскарження в період з 24.11.2016 року (дата сплати судового збору відповідно до платіжного доручення № 420) по 08 грудня 2016 року (дата подання апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції) (т. 35 а.с. 104, 105-109)

При цьому, суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29.10.2015 року (заява № 32053/13), в п. 53 якого зазначено, що, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, наведені апелянтом інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови - є неповажними.

Таким чином, з урахуванням приписів абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України, має бути відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ч. 4, 7 ст. 189, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року по справі № 815/7080/15.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя: Домусчі С.Д.