Ухвала суду № 70660033, 29.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року справа №805/2405/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Терзі Д.А.,

за участю представників:

позивача - Кузнецова І.Л. наказ № 53-К від 13.09.2016 року,

позивача - Дементьева Н.В. договір № 113 від 30.11.2016 року, свідоцтво № 3192 від 25.03.2009 року,

відповідача - Колеснікова О.М. за довіреністю № 2 від 05.01.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 805/2405/16-а за позовом Колективного підприємства «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №4» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000191402 від 13.07.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 4», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання нечинним (скасування) податкового повідомлення-рішення № 0000191402 від 13.07.2016 року.

Постановою від 21 березня 2017 року Донецький окружний адміністративний суд задовольнив позов підприємства.

Скасував податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області від 13.07.2016 року № 0000191402.

Стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 21897,93грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій пославшись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Вважає, що ТОВ «Мюльтоне» за період травень - листопад 2015 року сформувало податковий кредит за рахунок маніпулювання звітними даними, а саме: до складу податкового кредиту віднесено податкові накладні номенклатура реалізованого товару (робіт, послуг) не співпадає з номенклатурою придбаного товару. Дійшов висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Зазначив, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ «Мюльтоне» за серпень - грудень 2015 року встановлено його завищення на загальну суму 973241 грн., в тому числі за серпень 2015 року в сумі 232012 грн., за вересень 2015 року в сумі 53083 грн., за жовтень 2015 року в сумі 303206 грн., за листопад 2015 року в сумі 384940 грн. Звертає увагу на те, що на запит Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 06.06.2016 року № 18101/7/05-19-14-04 отримано відповідь оперативного управління Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 10.06.2016 року № 18524/7/05-19-23-3 щодо відпрацювання податкового кредиту КП «Маріупольське СБМУ № 4» сформованого від ТОВ «Мюльтоне», повідомлено, що суб'єкт задіяний в шахрайських схемах з мінімізації ПДВ. Апелянт також зазначив, що ТОВ «Мюльтоне» фігурує у злочині в майновій сфері по кримінальному провадженні № 42015051290000000435 від 24.12.2015 року по ч. 5 ст. 191 КК України, де слідчим ГУ НП УМВС України в Донецькій області визначено, що підприємство має ознаки «фіктивності». Вважає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Також вважає, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента, несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. Податковий кредит, сформований по операціях з придбання позивачем товарів у контрагента - постачальника ТОВ «Мюльтоне» за серпень - листопад 2015 року на загальну суму ПДВ 973240,58 грн., фактично був використаний для отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

На адресу суду апеляційної інстанції, від підприємства надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що в матеріалах справи наявні в повному обсязі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку. Вважає, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин які відповідач вважає сумнівними. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги на задоволенні якої наполягала. Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, надали пояснення аналогічні тим, які викладені у позові та запереченні на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, пояснення сторін, встановила наступне.

Колективне підприємство «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 4» зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 01241295, є платником податку на додану вартість (том 1 а.с.56).

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 4» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Мюльтоне», КП «Маріупольське ВУВКГ» за період з 01.08.2015 року по 31.12.2015 року за результатами чого складено акт від 17.06.2016 року за № 216/05-19-14-02/01241295 (том 1 а.с. 21-39).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення вимог п.198.1 п.198.2 ст.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітнього (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету на загальну суму 973241 грн., в тому числі за серпень 2015 року в сумі 163286 грн., за вересень 2015 року в сумі 90953 грн., за жовтень 2015 року в сумі 48475 грн., за листопада 2015 року в сумі 506000 грн., за грудень 2015 року в сумі 164527 грн. (том 1 а.с. 37).

Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки подав до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області заперечення до акту перевірки від 17.06.2016 року № 216/05-19-14-02/01241295 (том 1 а.с.12).

За результатами розгляду заперечень, відповідачем підтверджено правомірність висновків акту перевірки, а тому вони залишені без змін (лист від 12.07.2016 року №22033/10/05-19-14-02).

За підсумками акту перевірки відповідачем 13 липня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000191402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1459862 грн., у тому числі з основного платежу 973241 грн. та зі штрафної (фінансової) санкції 486621 грн. (том 1 а.с. 18).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23.03.2016 року (провадження №1-кс/263/1945/2016 справа №263/3463/16-к) вбачається, що службові особи Комунального підприємства «Маріупольське ВУВКГ» та Комунального підприємства «Маріупольське спеціалізоване будівельно - монтажне управління №4» спільно з ТОВ «Промислова компанія «Інтер-Групп» шляхом внесення до офіційних документів - актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 завідомо неправдивих відомостей щодо вартості виконаних робіт на виконання договорів підряду заволоділи бюджетним коштами у сумі понад 500 тисяч гривень (за фактом чого Маріупольською місцевою прокуратурою було відкрито кримінальне провадження № 420150512900000007). Протягом травня-листопада 2015 року КП «Маріупольське спеціалізоване будівельно - монтажне управління № 4» імовірно перерахувало отримані від КП «Маріупольське ВУВКГ» грошові кошти та сформувало податковий кредит від основного контрагента з ознаками «сумнівності» ТОВ «Мюльтоне» на загальну суму 7383907,07 грн. у т.ч. ПДВ 1230651,12 грн. (том 1 а.с. 21-39).

Відповідачем зазначається, що відповідно до системи ІС «Податковий блок» та бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» ТОВ «Мюльтоне» за період травень-листопада 2015 року сформувало податковий кредит за рахунок маніпулювання звітними даними, а саме: до складу податкового кредиту віднесено податкові накладні номенклатура реалізованого товару (робіт, послуг) не співпадає з номенклатурою придбаного товару (робіт, послуг) (том 1 а.с. 26).

Крім того, в акті вказано, що на запит Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькі області отримано відповідь оперативного управління Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 10.06.2016 року № 18524/7/05-09-23-3 щодо відпрацювання податкового кредиту КП «Маріупольське спеціалізоване будівельно - монтажне управління № 4» сформованого від ТОВ «Мюльтоне» згідно якої повідомлено, що суб'єкт задіяний в шахрайських схемах з мінімізації ПДВ (том 1 а.с. 26).

Відповідачем зазначається, що юридична особа ТОВ «Мюльтоне» фігурує у злочинні в майновій сфері по кримінальному провадженню № 42015051290000000435 від 24.12.2015 року за ч. 5 ст. 191 КК України, де слідчим ГУ НП УМВС України в Донецькій області визначено, що підприємство має ознаки «фіктивності» (том 1 а.с. 27).

Перевіряючи з посиланнями на ненадання позивачем до перевірки податкових накладних отриманих від ТОВ «Мюльтоне» вказують на неможливість підтвердити реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Мюльтоне» в частині придбання товарів та їх подальшої реалізації по ланцюгу постачання. А з огляду на матеріали кримінальної справи, зазначають про те що, первинні документи КП «Маріупольське спеціалізоване будівельно - монтажне управління № 4» надані до перевірки (видаткові накладні, рахунки) не можуть бути підтвердженням факту здійснення господарських операцій з придбання товарів від ТОВ «Мюльтоне».

Враховуючи викладене, відповідачем у акті перевірки зазначається про встановлення «сумнівного» податкового кредиту, сформованого по операціях з придбання КП «Маріупольське СБМУ № 4» товарів (будівельних матеріалів) у контрагента-постачальника ТОВ «Мюльтоне» за серпень-листопад 2015 року на загальну суму ПДВ 973240,58 грн., фактичного був використаний для отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судами під час розгляду справи, достовірно встановлено, що між позивачем Колективним підприємством «Маріупольське спеціалізоване будівельно - монтажне управління № 4» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мюльтоне» (постачальником) укладено договір поставки від 05 травня 2015 року № 25, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується згідно заявок поставити на склад замовника продукцію, згідно цього договору, а замовник прийняти та оплатити таку продукцію (том 1 а.с. 65-67).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 ч.3 договору рахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку на оплату продукції. Оплата поставки продукції здійснюється по безготівковому розрахунку.

Позивачем на підтвердження фактичного виконання господарських операцій із ТОВ «Мюльтоне» надано до суду видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, виписки по рахунках.

На вартість поставленої продукції позивачем від ТОВ «Мюльтоне» отримано податкові накладні № 195 від 11.11.2015 року, № 196 від 09.11.2015 року, № 194 від 05.11.2015 року, № 193 від 05.11.2015 року, № 192 від 05.11.2015 року, № 191 від 04.11.2015 року, № 190 від 04.11.2015 року, № 189 від 03.11.2015 року, № 172 від 15.10.2015 року, № 171 від 14.10.2015 року, № 170 від 13.10.2015 року, № 167 від 08.10.2015 року, № 166 від 07.10.2015 року, № 162 від 21.09.2015 року, № 161 від 18.02.2015 року, № 160 від 16.09.2015 року, № 123 від 31.08.2015 року, № 124 від 31.08.2015 року, № 122 від 21.08.2015 року, № 120 від 20.08.2015 року, № 121 від 20.08.2015 року, № 119 від 19.08.2015 року.

Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних було включено позивачем до складу податкового кредиту у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2015 року.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( надалі - Закону № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України закріплено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судами встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2015 року відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Мюльтоне» (том 1 а.с.68-111).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Мюльтоне», був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (відповідачем протилежного суду не надано), а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації таких податкових накладних, виписаних постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки відповідачем не встановлено.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складання яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, на те, що КП «Маріупольське спеціалізоване будівельно - монтажне управління № 4» придбавало у ТОВ «Мюльтоне» товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Мюльтоне» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження висновків акту перевірки про те, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів не приймає доводів апелянта стосовно кримінального провадження в якому фігурує ТОВ «Мюльтоне» виходячи з наступного.

В матеріалах справи міститься Постанова слідчого відділу Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15 листопада 2016 року про закриття кримінального провадження № 420150512900000007 від 24.12.2015 року у зв'язку з встановленням відсутності в діях посадових осіб Колективного підприємства «Маріупольське спеціалізоване будівельно - монтажне управління №4» складу кримінального правопорушення (том 2 а.с.245-248).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що під час проведення досудового розслідування, факт привласнення та розтрати бюджетних коштів посадовими особами Колективного підприємства «Маріупольське спеціалізоване будівельно - монтажне управління № 4» в ході виконання договорів підряду №15р/44, №26/42, №10СК/43 від 19.08.2015 року, укладеними з Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» не знайшов свого підтвердження.

Таким чином, посилання відповідача у акті перевірки на фігуруванні ТОВ «Мюльтоне» у злочинні в майновій сфері по кримінальному провадженню № 420150512900000007 від 24.12.2015 року не знаходить свого документального підтвердження. Крім того, вказана постанова суду взагалі не містить посилань на господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Мюльтоне», а стосується Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства».

Так само посилання апелянта на те, що позивачем не було надано до перевірки податкових накладних, є безпідставним, з огляду на те, що всі документи первинної бухгалтерської звітності були вилучені під час досудового розслідування та відповідач був про це обізнаний.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства, оскільки з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Податковим органом не надано належних доказів й на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів об'єктивної неможливості здійснення господарських операцій.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Таким чином, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно з рішенням Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Мюльтоне» за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими.

Враховуючи встановлені по справі обставини колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 805/2405/16-а за позовом Колективного підприємства «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 4» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000191402 від 13.07.2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 805/2405/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 листопада 2017 року.

Повний текст ухвали буде складений та підписаний у нарадчій кімнаті 30 листопада 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова