Ухвала суду № 70659843, 30.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8312/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер моноліт» з участю третьої особи - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про знесення самочинно збудованого об'єкта за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер моноліт» на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

3 жовтня 2016 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові звернулася до Личаківського районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер моноліт» (далі - ТзОВ «Лідер моноліт») про знесення самочинно збудованого об'єкту - багатоквартирного житлового будинку із офісним приміщенням на першому рівні на вул. Личаківській, 259 у м. Львові з компенсацією витрат, пов'язаних зі знесенням цього об'єкта за рахунок ТзОВ «Лідер моноліт».

Постановою Личаківського районного суду міста Львова від 26 червня 2017 року позовні вимоги задоволено. Вирішено знести самочинно збудований об'єкт: багатоквартирний житловий будинок із офісним приміщенням на першому рівні на вул. Личаківській, 259 у м. Львові з компенсацією витрат, пов'язаних зі знесенням цього об'єкта за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер моноліт».

Із таким судовим рішення не погодилося ТзОВ «Лідер моноліт» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просило скасувати постанову і відмовити в позові. Апелянт, зокрема, вказав, що будівництво багатоповерхового будинку здійснювалося на підставі чинного законодавства, згідно ст. 376 ЦК України знесення будинку можливе лише, коли використано всі передбачені законодавством заходи, наявні істотні порушення будівельних норм і правил або наявна шкода суспільним інтересам чи інтересам інших осіб, якщо неможливо перебудувати. Доказів на підтвердження існування саме таких обставин суду подано не було. Отже, оскаржуване рішення є протиправним.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові подала до суду заперечення щодо апеляційної скарги та вказала, що суд першої інстанції повно та ґрунтовано розглянув спір, прийняв по суті вірне рішення і підстав для його скасування немає.

У судовому засіданні представник апелянта Балаєв Ф.Д. підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення, аналогічні викладеним у ній доводам.

Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові Папроцький І.М. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що відповідач без належних документів збудував багатоповерховий будинок у зоні, яка передбачає малоповерхову забудову - до 3 поверхів, реєстрацію декларації про початок будівництва було скасовано у встановленому порядку. Тому цей будинок є самочинним будівництвом і підлягає знесенню. Суд правильно розглянув спір в межах адміністративного судочинства, оскільки позивачем є суб'єкт владних повноважень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Департаменту ДАБІ у Львівській області відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку із офісними приміщеннями на першому рівні по вул. Личаківській, 259 у м. Львові».

За результатами перевірки складено акт №1-л/ф від 24.12.2014, згідно якого встановлено, що ТзОВ «Лідер моноліт» наведено недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована Департаментом ДАБІ у Львівській області 26.08.2014 за №ЛВ083142380311, чим порушено ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім цього, в акті перевірки зазначено, що Львівською міською радою не видавались містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку із офісними приміщеннями на першому рівні по вул. Личаківській, 259 у м. Львові а філія ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області не виконувала експертизу робочого проекту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку із офісними приміщеннями на першому рівні по вул. Личаківській, 259 у м. Львові».

За результатами перевірки, наказом Департаменту ДАБІ у Львівській області від 30.12.2014 №4-Д скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.08.2014 №ЛВ083142380311 на підставі ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв'язку з виявленням органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

25.02.2015 на підставі виявлених порушень та з метою їх усунення Департаментом ДАБІ у Львівській області винесено припис №01-л, яким зобов'язано ТзОВ «Лідер моноліт» в 60-ти денний термін з дня отримання припису привести ділянку вул. Личаківській, 259 у м. Львові до попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованого житлового будинку із офісними приміщеннями на першому рівні по вул. Личаківській, 259 у м. Львові та стосовно ТзОВ «Лідер моноліт» складено протокол про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, припис не виконано, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про знесення об'єкту.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно збудував багатоповерховий будинок, а тому його необхідно знести.

Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано природу спірних правовідносин, так як дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

Відповідно до частини 4 статті 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У пункті 5 частини 4 статті 50 КАС України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні чи юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Так, згідно із частиною 1 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з цим, у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності

При цьому, за змістом статті 177 ЦК України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.

З урахуванням норм частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини 1 статті 15 ЦК України правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки, спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, тому, спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 (справа №802/1318/15-а).

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Слід зазначити, що аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у спільній постанові Судових палат у цивільних та адміністративних справах від 27 вересня 2017 року у справі №520/9778/13-ц.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, ухвалив незаконне рішення з порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду, а тому таку слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід скасувати і провадження у справі закрити.

Керуючись ст. 157, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер моноліт» задовольнити частково, скасувати постанову Личаківського районного суду м.Львова від 26 червня 2017 року та закрити провадження у справі № 463/4564/16-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 30 листопада 2017 року.