Постанова № 70659507, 28.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2017 року № 826/13979/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пак» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Пак» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Укр-Пак») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 12.05.2017р. №0006301201, яким ТОВ «Укр-Пак» відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 261 770, 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 14 листопада 2017 року.

У судове засідання 14 листопада 2017 року з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позову, та представник відповідача, який проти задоволення позову заперечував.

У порядку частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, що стало підставою для постановлення судом 14 листопада 2017 року ухвали про перехід до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ «Укр-Пак» зареєстровано як юридичну особу за адресою: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гагаріна, 37А. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 14.08.1997р. за №14173488, ідентифікаційний код - 235810910277.

17 березня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Пак» подало до Білоцерківської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року із наступними додатками: Додаток №1 – розрахунок коригування сум ПДВ; Додаток №2 – довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду; Додаток №3 – розрахунок суми бюджетного відшкодування; Додаток №4 – заява про повернення суми бюджетного відшкодування; Додаток №5 – розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

19 квітня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності за лютий 2017 року з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт №717/12-02/23581092 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки дані камеральної перевірки свідчать про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ТОВ «Укр-Пак» заявленої у податковій декларації з ПДВ за лютий 2017 року у розмірі 261 770,00 грн., в тому числі: на рахунок платника у банку у сумі 261 770,00 грн., чим порушено вимоги п.200.4, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, вимоги Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006301201 від 12 травня 2017 року, яким на підставі статті 198, пунктів 200.1, 200.4 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України відмовлено ТОВ «Укр-Пак» у бюджетному відшкодуванні ПДВ на суму 261 770,00 грн. у зв’язку з відсутністю права на отримання бюджетного відшкодування за період лютий 2017 року та відсутністю права на врахування такої суми від’ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України від 18 травня 2017 року вих.№328, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2017 року №0006301201 видане ГУ ДФС у Київській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр-Пак». За результатами розгляду вказаної скарги Державна фіскальна служба України прийняла рішення №13422/6/99-99-11-01-0225 від 17 липня 2017 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0006301201 від 12 травня 2017 року, а скаргу ТОВ «Укр-Пак» - без задоволення.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегулювано полодженнями статті 200 ПК України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно приписів пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Вказані положення кореспондуються зі підпунктом 4 пункту 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (далі по тексту – Наказ №21), який було прийнято відповідно до пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, де вказано, що платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

За змістом Розділу ІІІ Наказу №21 декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації). Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

За правилами, визначеними пунктом 5 Розділу V Наказу №21, у Розділі III "Розрахунки за звітний період" вказується сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). При цьому значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації. Також положеннями Розділу V Наказу №21 встановлено, що при заповненні рядка 20.2 обов'язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2017 року із Додатками №1, №2, №3, №4 та №5.

З поданої Декларації вбачається, що у рядку 20.2 (сума від’ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 – рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3)) вказана позивачем сума становить 261 770, 00 грн. У рядку 20.2.1 (сума від’ємного значення, що підлягає сплаті на рахунок платника у банку) Декларації з ПДВ ТОВ «Укр-Пак» за лютий 2017 року – вказана позивачем сума становить 261 770,00 грн.

При цьому у таблиці 2 Додатка 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування до декларації з ПДВ» сума податку, фактично сплачена у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальником товарів/послуг або до Державного бюджету вказана також у розмірі 261 770,00 грн. Однак, в 1 та 2 графі таблиці платником податків вказаний власний ІПН позивача « 235810910277», в той час як, на думку відповідача, у вказаних графах має бути зазначений ІПН контрагента, за рахунок якого виникла сума від’ємного значення.

Зазначена позиція відповідача ґрунтується на листі Державної фіскальної служби України від 22 липня 2016 року №24830/7/99-99-15-03-02-17 «Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість». Так, у наведеному листі вказано, що при заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого. З огляду на це у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від'ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати "найновішу" щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від'ємного значення ПДВ.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний лист не є нормативно-правовим актом, не встановлює, не змінює та не скасовує норми права та носить рекомендаційний характер, оскільки, як зазначено у самому листі, нова редакція додатків передбачає спрощення порядку заповнення податкової звітності та розшифровку від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом в розрізі постачальників тільки у тій частині такого від'ємного значення, яка задекларована платником податку до бюджетного відшкодування. Така деталізація здійснюється в таблиці 2 "Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України" додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість.

При цьому, суд звертає увагу, що у формі додатку 3, затвердженої Наказом №21, вказано, що «у разі формування від'ємного значення за рахунок: ввезення товарів на митну територію України - зазначається власний ІПН; отримання від нерезидента послуг, місце постачання яких визначено на митній території України, - зазначається умовний ІПН "500000000000"». Водночас перевіркою не встановлено та відповідачем не доведено, що помилка у зазначенні індивідуального податкового номеру вплинула на розмір заявленої платником суми бюджетного відшкодування.

За приписами пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення; камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Пунктом 76.2 статті 76 ПК України встановлено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд зазначає, що предметом дослідження камеральної перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

При цьому перевіркою не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20 березня 2001 року № 06-10/167 під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо).

Також у запереченнях відповідач вказує, що суми від’ємного значення, заявлені до бюджетного відшкодування за лютий 2017 року в розмірі 261 770,00 грн. платником у графі 2, 3, 4 таблиці 2 додатку 3 до декларації з ПДВ не зазначені, натомість відображені періоди, суми від’ємного значення та фактична сплата тих звітних періодів, які враховані до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (згідно додатку 2 до декларації). Суд критично ставиться до вказаних тверджень, оскільки вказані значення мають бути відображені у Додатку №2 до декларації, що і зроблено позивачем.

Крім того, суд критично оцінює позицію відповідача про те, що в порушення пункту 200.4 статті 200 ПК України сума податку, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування в розмірі 261 770,00 грн. за лютий 2017 року, не підтверджена фактичною сплатою у звітному податковому періоді постачальником таких товарів/послуг або до Державного бюджету та не підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки дотримання вимог податкового законодавства в частині наявності права платника податку на бюджетне відшкодування не відповідає предмету камеральної перевірки податкової звітності платника податку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 12 травня 2017 року №0006301201, яким ТОВ «Укр-Пак» відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 261 770,00 грн.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 12 травня 2017 року №0006301201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр-Пак» відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 261 770, 00 грн.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пак» судові витрати в сумі 3 926,56 грн. (три тисячі дев’ятсот двадцять шість гривень 56 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко