Постанова № 70658982, 15.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2017 року № 826/1628/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-

виробничий центр «Фобос»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№1268140301 від 26.10.2016 року,

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» (надалі – Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2016 року №1268140301.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Товариством не здійснюється ніяких операцій з нерезидентами, а тому він не є стороною у контрольованих операціях, а тому не подає звіт про контрольовані операції за 2015 рік. Крім того, Позивач зазначив про те, що Відповідачем не було дотримано порядку прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки воно було прийнято раніше закінчення терміну для надання ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» заперечень на акт перевірки, який містив висновки про відповідне порушення, що, на думку Позивача, свідчить про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд в позові відмовити.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначає, що Контролюючим органом встановлено порушення пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України, зокрема, Позивач протягом 2015 року здійснював господарські операції з нерезидентом Apollo Management Limited (Республіка Сейшельські острови) через комісіонера ТОВ «СФС Трейд». Так, річний дохід Позивача склав 240362000,00 грн., що перевищує 50 мільйонів гривень за відповідний податковий (звітний) рік, однак звіт про контрольовані операції за 2015 рік ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» не подано.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Співробітниками Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» з питань правомірності віднесення господарських операцій, проведених платником податків за 2015 рік до контрольованих та неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 13.10.2016 року №370/26-15-14-03-01/14274600 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення: пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України, а саме, неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

На підставі акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2016 року №1268140301, відповідно яким застосовано адміністративний штраф у розмірі 365400,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішення Позивач подано скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі – ДФС України), за результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 26.12.2016 року №27929/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 26.10.2016 року №1268140301 залишено без змін, а скаргу Позивача - без задоволення.

Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог законодавства звернувся до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

В частині щодо посилання Позивача на порушення Контролюючим органом процедури прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, Суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 пп. 39.5.2.17 п.п. 39.5.2 п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції станом на жовтень 2016 р.) форма акту (довідки) про результати перевірки контрольованої операції та вимоги до його (її) складення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пп. 39.5.2.18 п.п. 39.5.2 п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його представника від підписання акту (довідки) про результати перевірки контрольованої операції посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Акт (довідка) перевірки контрольованої операції повинен бути вручений протягом двох робочих днів з дати його складення платнику податків, щодо якого проводилася перевірка, або його представнику під розписку.

Відповідно до пп.39.5.2.20 п.п.39.5.2 п.39.5 ст.39 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представника з висновками перевірки або фактами та даними, викладеними в акті про результати перевірки контрольованої операції, вони мають право подати свої заперечення протягом 30 днів з дня отримання акту. При цьому платник податків має право подати разом із запереченнями або в погоджений строк документи (їх завірені копії), що підтверджують обґрунтованість заперечень. Такі заперечення розглядаються протягом 30 робочих днів, що настають за днем їх отримання, а платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

За умовами пп.39.5.2.21 п.п.39.5.2 п.39.5 ст.39 Податкового кодексу України прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки контрольованої операції здійснюється у порядку, передбаченому статтею 86 цього Кодексу, але не раніше закінчення терміну для надання платником заперечень, визначеного підпунктом 39.5.2.20 цього пункту.

В Акті перевірки встановлено порушення вимог п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України в частині не подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік та був складений 13.10.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №1268140301 26.10.2016 року, прийнято ще до закінчення 30 денного строку, який наданий Позивачу для надання заперечень на Акт перевірки.

Водночас, Суд наголошує, що встановлені порушення недотримання Контролюючим органом строку для надання заперечень на акт перевірки не є самі по собі вагомим чинником та підставою, які би зумовлювали скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, Суд вважає, що Позивача не позбавлено права надати свої заперечення та спростувати висновки, викладених в акті перевірки, на підставі чого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, під час судового розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що в даному випадку підставою для скасування податкового повідомлення-рішення на підставі не надання часу Позивачу на подання заперечень на акт перевірки є необґрунтованими та безпідставними.

В частині щодо встановлених порушень викладених в Акті перевірки, Суд зазначає наступне.

Перелік господарських операцій, які визнаються контрольованими, встановлено пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями.

Відповідно до п.п. 39.2.1.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин, зі змінами згідно Закону України від 15.07.2015 р. №609-VIII) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Згідно із п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п. 39.2.1.6 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України неконтрольовані операції - будь-які господарські операції, не передбачені підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, що здійснюються між непов'язаними особами.

Відповідно до п.п. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин, зі змінами згідно Закону України від 15.07.2015 р. №609-VIII) господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

У відповідності до пп. 39.4.2 ст. 39 Податкового кодексу України платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закон) щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Неподання до Державної фіскальної служби платником податків звіту про проведені ним контрольовані операції, відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Кодексу є порушенням податкового законодавства, відповідальність за яке передбачено п. 120.3 ст. 120 Кодексу.

Відповідно до п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов’язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Судом встановлено, що між ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» (Комітент), з однієї сторони, та ТОВ «СФС Трейд» (Комісіонер), з іншої сторони, укладено Договір комісії від 15.07.2015 року №15/7-15К.

Відповідно до умов вказаного договору Комітент доручає, а Комісіонер зобов’язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії: здійснювати реалізацію на експорт з України товар, що належить комітенту; укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента, а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладеного зовнішньоекономічних експортних контрактів; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов’язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень комітента.

Відповідно до п.2.1 вищезазначеного договору комітент надає комісіонеру товар в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

В подальшому, ТОВ «СФС Трейд» уклав зовнішньоекономічний контракт з компанією «Apollo Management Limited» (Республіка Сейшельські острови) на загальну суму 493165,30 доларів США та 2712817,80 грн. (13430693,00 грн.), що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерським розрахункам 362, 3722; митними деклараціями, в яких в графі 2 «відправник» зазначено ТОВ «СФС Трейд», а графі 8 «одержувач» зазначено «Apollo Management Limited» (Республіка Сейшельські острови), в графі 9 «контрактоутримувач» зазначено ТОВ «ЕНВЦ «Фобос», які були досліджено Контролюючим органом під час перевірки.

Відповідач зазначає, що під час перевірки було досліджено бухгалтерський рахунок на кінець перевіряємого періоду та встановлено здійснення операцій з компанією «Apollo Management Limited» (Республіка Сейшельські острови) на загальну суму 13464042,11 грн.

Відповідно до ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 ЦКУ). Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦКУ).

Статтею 1014 ЦКУ визначено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦКУ).

Тобто, комісіонер здійснює продаж покупцю товару, право власності на який належить комітенту. Фактично комісіонер є представником комітента і виконує його доручення.

Договір комісії не є правочином, за яким комісіонер придбає товари у комітента. Тому, якщо комітент відповідно до договору комісії передає комісіонеру товари для подальшого продажу, то право власності на ці товари від комітента до комісіонера не переходить.

Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності (пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Отже, операції платника податку (комітента) з продажу товарів нерезиденту (зареєстрованого у державі (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України) через комісіонера визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються умови, передбачені пп.39.2.1.7 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ, оскільки безпосередньо право власності на товар переходить від комітента до покупця (нерезидента).

Судом встановлено, що протягом 2015 року діяло декілька затверджених Кабінетом Міністрів переліків держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, до якого була включена Республіка Сейшельські острови, а саме:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р «Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні» (розпорядження втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №449-р);

розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 449-р «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України» (розпорядження втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977-р).

розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977-р, яким віднесено Республіка Сейшельські острови до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України.

Отже, протягом 2015 року Республіка Сейшельські острови були включені у переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Сума контрольованих операцій Позивача за 2015 рік є більшою ніж мінімальний розмір господарських операцій, за результатами проведення яких подається звіт про контрольовані операції (50000000,00 грн.), а саме відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік в рядку 01 «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» задекларовано 249362200,00 грн., копія міститься в матеріалах справи.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Позивач є платником податків, який зобов'язаний подавати звіт про контрольовані операції.

Отже, висновки Контролюючого органу щодо порушень Позивачем податкового законодавства є правомірними.

Відповідно до п.120.3 ст.120 Податкового кодексу України, неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу, зокрема, у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що нарахування Відповідачем за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 26.10.2016 року №1268140301 штрафних санкцій є правомірним, а позовні вимоги Позивача є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук