Постанова № 70658748, 28.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 р. № 820/4833/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

суддів Бідонька А.В., Єгупенка В.В.,

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд :

- прийняти постанову про визнання бездіяльності Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП № 54483986, що призвело до невиконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 грудня 2010 року у справі №2-а-1269/10, якою зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, враховуючи фактично виплачені суми;

- зобов'язати Міністерство юстиції України вжити заходів відповідно до ст.ст. 9,19, 129 Конституції України, ст. ст.1, 6 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” і ст.ст.1, 5, 18, 78 Закону України “Про виконавче провадження” та ст.8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та забезпечити виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 грудня 2010 року у справі №2-а-1269/10, якою зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, враховуючи фактично виплачені суми;

- відповідно до ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України зобов’язати Міністерство юстиції України надати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду не забезпечене, оскільки відповідачем не вжито заходів відповідно до положень ст.ст. 9,19,129 конституції України, ст.1, 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють виконання судових рішень і рішень інших органів» і ст.ст.1, 5, 18, 18, 78 Закону України «Про виконавче провадження та ст.8 Закону України «Провиконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідач, Міністерство юстиції України, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що державний виконавець не має жодних повноважень та прав вчиняти заходи примусового виконання до боржника за рішенням національного суду, оскільки виконавче провадження по виконанню рішення національного суду на користь ОСОБА_2 у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС не відкривалось.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. В позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.06.2017 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі "ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява", зокрема, за заявою ОСОБА_2 в частині рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 грудня 2010 року у справі №2-а-1269/10, якою зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, враховуючи фактично виплачені суми, відповідно до якого суд постановив:

«Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї декларації.

Уряд готовий виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1 000 євро.

Сума у розмірі 1 000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат, буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які досі підлягають виконанню, протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цих сум та невиконання рішень національних судів протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ.»

17.08.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №54483986 з виконання на користь стягувача - ОСОБА_2 рішення Європейського суду з прав людини від 15.06.2017 року у справі “ ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява ”, про що винесено відповідну постанову.

В межах вказаного виконавчого провадження 07.09.2017 року, відповідно до платіжного доручення №2934, Міністерством юстиції України виплачено ОСОБА_2 справедливу сатисфакцію у розмірі 1000,00 Євро, що дорівнює 30999,38 грн., як відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат.

25.10.2017 року державним виконавцем направлено вимогу до Управління соціального захисту населення Барвінківської Районної державної адміністрації Харківської області про надання інформації щодо виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі «ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду.

Також, 25.10.2017 державним виконавцем направлено вимогу до Державної казначейської служби України щодо надання інформації про наявність чи відсутність вказаного рішення національного суду в Реєстрі рішень, виконання яких гарантується державою.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 грудня 2010 року у справі №2-а-1269/10, позивач звернувся до суду з даним позовом про оскарження бездіяльності відповідача та зобов’язання забезпечити виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.06.2017 року у вищезазначеній частині.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР (надалі - Конвенція), високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людині в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 21.01.2015 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовується Державна виконавча служба, одночасно на Міністерство юстиції покладяються завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 2 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 2 червня 2016 року передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції ( 995_004 ). Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 2 червня 2016 року виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов’язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Як зазначено відповідачем, державним виконавцем 11.12.2011 року була прийнята постанова про повернення виконавчого документу стягувачу по виконанню Постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 грудня 2010 року у справі №2-а-1269/10, з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV 21 квітня 1999 року, а саме, у зв`язку з відсутністю коштів у боржника.

Відповідачем не було належним чином перевірено поважності причин фактичного невиконання рішення суду по справі №2-а-1269/10.

Судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства, незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Таким чином, суд вважає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Приписами ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “ОСОБА_4 проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Також, в своєму рішенні "Кечко проти України” Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні "ОСОБА_5 проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.

Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Крім того, суд зазначає, що відсутність грошових коштів у Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області є тимчасовою обставиною, яка може бути усунена іншого бюджетного року шляхом передбачення відповідних витрат у кошторисних документах.

Статтею 75 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, встановлено, що разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було застосовано штрафних санкцій до боржника у виконавчому провадженні №54483986.

Відповідно до положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, та не звертався до суду із заявою про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення.

За таких обставин, Міністерством юстиції України не вжиті вичерпні заходи щодо виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 грудня 2010 року у справі №2-а-1269/10, якою зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, враховуючи фактично виплачені суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач у спірних відносинах щодо виконання рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі «ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду - Постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 грудня 2010 року у справі №2-а-1269/10, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження” та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", то позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Сплата судового збору підлягає розподілу відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП № 54483986, що призвело до невиконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 грудня 2010 року у справі №2-а-1269/10, якою зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, враховуючи фактично виплачені суми.

Зобов'язати Міністерство юстиції України вжити заходів відповідно до ст.ст.9,19, 129 Конституції України, ст. ст.1, 6 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” і ст.ст.1, 5, 18, 78 Закону України “Про виконавче провадження” та ст.8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та забезпечити виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 грудня 2010 року у справі №2-а-1269/10, якою зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, враховуючи фактично виплачені суми.

Зобов'язати Міністерство юстиції України надати звіт про виконання судового рішення строком тридцять днів з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Бабаєв А.І.

Судді Бідонько А.В.

ОСОБА_5

Повний текст постанови виготовлений 01.12.2017 року.