Постанова № 70658564, 01.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5599/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю 100 шин+ до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00289, визнання протиправними та скасування рішення про корегування митної вартості від 18.10.2017 р. UA500030/2017/000033/2,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю 100 шин+ до Одеської митниці ДФС в якому позивач просив:

1.Визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 шин +», за першим методом митної оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

2.Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00289.

3.Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 18.10.2017 р. UA500030/2017/000033/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою митного оформлення подав разом з пакетом супровідних документів до Одеської митниці ДФС електронну вантажну митну декларацію UA500030/2017/015758 від 17.10.2017р.

В вантажній митній декларації UA500030/2017/015758 від 17.10.2017р. митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 1,45 Євро за 1 кг. нетто.

18.10.2017 р. на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів позивачем надано лист пояснення ТОВ « 100 шин +» від 18.10.2017 р.

Позивач вважає, що він надав достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом за ціною договору у митній декларації UA500030/2017/015758 від 17.10.2017р.

Проте відповідач всупереч вимогам чинного законодавства за результатами опрацювання ВМД та документів винесена картка відмови у прийняті митної декларації № UA500030/2017/00289 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2017 р. № UA500030/2017/000033/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом на рівні 2,17 Євро за 1 кг. нетто.

Не погоджуючись з рішенням митного органу позивач 18.10.2017 р. подав до Митниці нову ВМД № UA500030/2017/015947 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобовязання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 18.10.2017 р. № UA500030/2017/000033/2 протиправним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (а.с.4-10).

Представник відповідача у судове засідання не зявився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

14.11.2017 року представник відповідача через канцелярію суду надала заперечення на адміністративній позов, в яких просив у задоволенні позову відмовити (а.с.64-67).

В обґрунтування письмових заперечень представник відповідача зазначила, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару до Одеської митниці ДФС разом з МД подані: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 20.09.2017 р. №100-MAXIONJ, проформа-інвойс від 13/07/2017 №1002Я, рахунок-фактура (інвойс) від 20.09.2017 р. № 95029864, копія митної декларації країни відправлення від 21.09.2017 р. №17350300ЕХ162206 та інші товарно-супровідні документи.

Під час візуального контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів встановлено, що у вказаних документах містяться розбіжності та не містяться усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товару, а саме:

1) у копії митної декларації країни відправлення від 21.09.2017 р. №17350300ЕХ162206 міститься посилання на комерційний інвойс, номер якого відрізняється від номеру комерційного інвойсу, наданого до митного оформлення;

2) сума зазначена в рахунку-проформі від 13.07.2017 р. №1002R та банківському платіжному документі від 07.07.2017 р. №б/н, значно більше ніж у комерційному інвойсі від 20.09.2017 р. №95029864.

Таким чином, на думку представника відповідача надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 ст. 54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В:

13.07.2017 р. ТОВ « 100 шин+» з Компанією «Maxion jantas jant Sanayi ve Ticaret A.S» уклало зовнішньоекономічний договір №100-MAXIONJ, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує колісні диски та комплектуючі до них, у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному інвойсі, що є невідємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у інвойсах. Сума контракту визначається згідно інвойс, умови поставки визначається на умовах Інкотермс 2010 (а.с.14-16,19).

13.07.2017 р. позивач на підставі проформи №1002R відповідно до умов договору здійснив оплату, що підтверджується платіжним дорученням від 07.09.2017 р. (а.с.17-18).

20.09.2017 р. з метою додержання умов контракту сторони узгодили інвойс №95029864 (а.с.19) відповідно до якого була узгоджена наступна номенклатура, ціна та кількість товару:

-диск колісний 22,5х11,75/2920687 в кількості 84, ціна за одиницю Євро 59,80, вартість Євро 5023,20;

-диск колісний 22,5х11,75/2920751 в кількості 156, ціна за одиницю Євро 61,60, вартість Євро 9609,60;

-диск колісний 22,5х8,25/228385 в кількості 60, ціна за одиницю Євро 66,20, вартість Євро 3972,00;

-диск колісний 22,5х09,00/2299154-S в кількості 176, ціна за одиницю Євро 67,00, вартість Євро 11792,00;

-диск колісний 22,5х11,75/2920532 в кількості 12, ціна за одиницю Євро 71,60, вартість Євро 859,20.

Загальна кількість товару складає 488 штук, загальна вартість товару становить 31256,00 Євро.

Суд встановив, позивач для здійснення митного оформлення товару подав до Одеської митниці ДФС електронну вантажну митну декларацію UA500030/2017/015758 від 17.10.2017 р. в якій митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 1,45 Євро за 1 кг. нетто (а.с.20-21).

Зазначена декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, а саме: пакувальний лист (Packing list) № 95029864 від 20.09.2017 р.; рахунок-проформа (Proforma invoice) №1002 R від 13.07.2017 р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №95029864 від 20.09.2017 р.; Коносамент (Bill of lading) № ARKIZM НОМЕР_1 від 28.09.2017 р.; навантажувальний документ (Bordereau) №244 від 12.10.2017 р.; сертифікат про проходження товару (Certificate origin) №0016832 від 21.09.2017 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 07.09.2017 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3501 від 11.10.2017 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 11.10.2017 р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 13.07.2017 р.; розрахунок ціни (калькуляція) №95029864 від 20.09.2017 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого митного оформлення №100-MAXIONJ від 13.07.2017 р.; договір (контракт) про перевезення №01/12/2016/01 від 01.12.2016р.; копія митної декларації країни відправлення № 17350300ЕХ162206 від 21.09.2017р.

17.04.2017 року позивач (покупець) та Компанія CABM Trading уклав контракт №00277398 на придбання електричних ламп розжарювання, за умовами якого, продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар, згідно з яким сторонами узгоджено вартість, кількість товару, умови поставки та характеристики (а.с.19-220.)

На підставі вказаного контракту позивач ввіз на митну територію України обумовлений договором товар.

18.06.2017 року позивач звернувся до відповідача з метою митного оформлення товару (електричних ламп розжарення) за митною декларацією № UA500030/2017/008640 (а.с.13-14).

Суд встановив, що процедура декларування здійснювалася з поданням наступних документів, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 00277398 від 17.04.2017 року, інвойс між позивачем та CABM Trading №00277398 від 17.04.2017 року (а.с.24), декларація країни відправлення, коносамент, пакувальний лист, сертифікат походження товару, додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме банківські документи, що підтверджують суму оплати за товар виробникові від фірми-посередника CABM Trading, заява ПП «Будівельна оптова база» від 17.06.2017 р. та заява від 18.06.2017 р. (а.с.24-29).

18.10.2017 р. на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, позивач надав лист пояснення ТОВ « 100 шин+» (а.с.12-13).

Відповідач за результатами опрацювання поданої ВМД та документів виніс картку відмову у прийняті митної декларації № UA500030/2017/00289 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2017 р. № № UA500030/2017/000033/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом на рівні 2,17 Євро за 1 кг. нетто(а.с.24-25).

18.10.2017 р. позивач подав до Митниці нову ВМД № UA500030/2017/015947 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобовязання відповідно до розділу Х Митного кодексу України (а.с.28-29).

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (надалі по тексту - МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 15.04.1994 р., Первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, як це визначено в Статті 1.

Статтю 1 слід читати разом зі Статтею 8, яка передбачає, серед іншого, коригування ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які, як вважається, формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачена або належить сплаті за імпортовані товари.

Ціна, фактично сплачена або яка належить сплаті, - це загальний платіж, який зроблений або має бути зроблений покупцем продавцеві імпортних товарів або на його користь.

При цьому відповідно до ч. 3 ст 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 ст. 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз вказаних норм свідчить, що у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому витребовування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відповідач зазначає, що під час візуального контролю поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості документів встановлено, що у вказаних документах містяться розбіжності та не містяться усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товару, а саме:

1) у копії митної декларації країни відправлення від 21.09.2017 р. №17350300ЕХ162206 міститься посилання на комерційний інвойс, номер якого відрізняється від номеру комерційного інвойсу, наданого до митного оформлення;

2) сума зазначена в рахунку-проформі від 13.07.2017 р. №1002R та банківському платіжному документі від 07.07.2017 р. №б/н, значно більше ніж у комерційному інвойсі від 20.09.2017 р. №95029864.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та зазначає наступне.

В декларації країни відправлення від 21.09.2017 р. №17350300ЕХ162206 не зазначений номером комерційного інвойсу, як помилково припустив відповідач, в графі 44 декларації міститься перелік документів, що необхідний для митних цілей в Туреччині (відомості про ліцензію на експорт/номер ліцензії, відомості про фіто санітарні документи та ін.). Про це позивач листом повідомив відповідача. Те саме підтверджується листом постачальника «Maxion jantas jant Sanayi ve Ticaret A.S» від 18.10.2017 р. Зазначені копії листів містяться в матеріалах справи (а.с.22-23, 30).

Таким чином ,суд робить висновок, що твердження митного органу про існування різних номерів комерційного інвойсу є необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами.

Крім того суд встановив, що відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13.07.2017 р. №100-MAXIONJ, п.2.2 та п.3.2 кількість та вартість товару зазначена в комерційному інвойсі, який додається до кожної конкретної поставки товару. Відповідно до п.5.2 порядок оплати товару визначений в рахунку-проформі на кожну поставку товару.

Згідно з умовами контракту рахунок-проформа є розрахунково-платіжним документом (рахунок), за яким виставляються певні суми до оплати. Основним джерелом інформації про вартість товару є відповідно до умов контракту комерційний інвойс.

Передплата, що зазначена у проформі інвойсі може бути більшою, ніж вказана у комерційному інвойсі, зокрема у разі, якщо на момент відвантаження товару не виявляється необхідної кількості товару. При цьому підприємством на умовах передплати сплачено саме за проформою інвойсом.

При цьому суд встановив, що на дату відвантаження товару вартість одиниці самого товару не змінилася а змінилася лише його кількість, а оскільки між позивачем та постачальником товару довго-триваючі стосунки, сума передплати буде врахована при сплаті наступної партії товару.

Суд зауважує, що проформа-інвойс не є документом, що підтверджує у даному випадку, митну вартість товару.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, у тому числі: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу).

Отже з огляду на зазначену норму, рахунок-проформа (проформа-інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару лише в тому випадку, якщо імпортований товар не є обєктом купівлі-продажу.

Однак в даному випадку імпортований товар є обєктом купівлі-продажу згідно з представленим позивачем до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту №100-MAXIONJ від 13.07.2017 р.

Тобто, оскільки імпортований товар був обєктом купівлі-продажу, то подання імпортером (ТОВ « 100 шин+») проформа-інвойс не є обовязковим та відповідно до п.3 ч.2 ст.53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Таким чином, дослідивши в сукупності подані до митного органу документи суд вважає, що висновок митного органу, щодо розбіжностей, в поданих разом з декларацією документах є необґрунтованим.

Також суд встановив, що позивач фактично вніс до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за резервним методом в той час, як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивач сплатив до бюджету кошти у розмірі більшому ніж встановлено законодавством.

Розрахунок митної вартості та митних платежів, які повинні були б сплаченні і сплачені фактично зазначені в графі 7 ВМД № ВМД № UA500030/2017/015947 від 18.10.2017 р. (а.с.28-29).

Суд встановив, що позивач сплатив за митне оформлення 383836,32 грн. в т.ч. ввізне мито у розмірі 24369,37 грн. та ПДВ 102351,32 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.38-43).

З оскаржуваних рішень відповідача про відмову у прийнятті митної декларації та коригування заявленої митної вартості товару за другорядними методами не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів позивачем. За таких обставин, твердження митниці є необґрунтованими, а тому рішення про коригування митної вартості винесено безпідставно всупереч норм права.

Фактично митний орган залишив поза увагою документи надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, суд встановив, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що відповідач протиправно відмовив позивачу у застосуванні митної вартості та рішення про коригування митної вартості № UA500030/2017/000033/2 від 18.10.2017 року відповідач прийняв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У ході розгляду справи відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити .

2.Визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 шин +», за першим методом митної оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

3.Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00289.

4.Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 18.10.2017 р. UA500030/2017/000033/2.

5.Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 шин+» (код ЄДРПОУ 38012976) судовий збір у розмірі 5108 (пять тисяч сто вісім),81 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.Я. Бойко