Постанова № 70658319, 29.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2016/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Колодяжного Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полімпекс" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2017 Приватне акціонерне товариство "Полімпекс" (надалі ПрАТ "Полімпекс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 27.11.2017 здійснено заміну неналежного відповідача належним, а саме: Міськрайонне управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області замінено на Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач).

29 листопада 2017 до суду надійшло клопотання позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якого ПрАТ "Полімпекс" просить:

- визнати протиправним рішення ОСОБА_3 управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у виконанні постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі № 917/498/15, викладеного у листі від 02.11.2017 № 1111/123-17;

- зобов'язати вчинити дії на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 по справі №917/498/15, а саме:

виключити з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:008:0363;

закрити поземельну книгу на земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:008:0363;

скасувати кадастровий номер 5310137000:15:008:0363;

провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 20428 кв.м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н.Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:15:008:0028 на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі №917/498/15 відновлено стан земельної ділянки площею 20428 кв.м. за адресою: вул. Н.Базар, 9, м. Полтава, кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:15:008:0028, який існував до порушення прав, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34 а, площею 1,9470га, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363.

За результатом звернення до ОСОБА_3 управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про виконання рішення суду, позивач отримав лист від 02.11.2017 № 1111/123-17, яким відмовлено з підстави відсутності процедури скасування державної реєстрації за рішенням суду.

28 листопада 2017 року до суду надійшло клопотання відповідача про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради та Полтавську міську раду м. Полтави.

В судовому засіданні представник відповідача відкликав дане клопотання та просив суд не розглядати його по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що діючим законодавством скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за рішенням суду не передбачено.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі №917/498/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016, прийнято рішення, яким позов ПрАТ "Полімпекс" задоволено частково; визнано недійсним та скасовано пункт 2 рішення тридцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 19.03.2013 та пункт 36 рішення позачергової тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 05.09.2013; визнано недійсною додаткову угоду від 19.03.2013 до договору оренди земельної ділянки від 28.09.2011, зареєстрованого 29.09.2011 за №637-П. вул. Фрунзе, 34 "а", укладену між Полтавською міською радою та Комунальним підприємством "Полтава Сервіс" Полтавської міської ради; відновлено стан земельної ділянки площею 20428 кв.м. за адресою: вул. Н.Базар, 9, м. Полтава, кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:15:008:0028, який існував до порушення прав, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34 а, площею 1,9470га, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363; в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.14-31).

16 листопада 2016 ПрАТ "Полімпекс" звернулося до начальника управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області з листом за вих.№54, в якому просило виконати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі № 917/498/15 в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 та відновлення стану земельної ділянки площею 20428 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н. Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:008:0028, який існував до порушення прав (а.с.43-44).

Не отримавши відповіді на лист від 16.11.2016 №54, позивач 25.10.2017 звернувся до ОСОБА_3 управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із запитом щодо отримання відповіді на лист від 16.11.2016 №54 (а.с.45).

ОСОБА_3 управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 02.11.2017 № 1111/123-17 позивачу повідомлено, що законодавством не передбачено процедуру скасування державної реєстрації (закриття Поземельної книги) земельної ділянки за рішенням суду, враховуючи це, Управлінням не можливо виконати постанову суду (а.с.46).

Не погодившись з такою відповіддю та з метою відновлення порушених прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Питання державної реєстрації земельної ділянки врегульоване Законом України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VI та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (надалі - Порядок № 1051).

Згідно статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

А частиною другою вказаної статті визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з підпунктом 3 пункту 6 Порядку №1051 до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належать здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521 (надалі - Положення №333), визначено, що Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління Держгеокадастру в області здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації (пп. 11 п. 4 Положення № 333).

Таким чином, питання щодо внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр" відомостей про формування земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номера та скасування державної реєстрації земельної ділянки перебуває у віданні відповідача.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що рішення Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі №917/498/15 неможливо виконати, оскільки законодавством не передбачено процедуру скасування державної реєстрації (закриття Поземельної книги) земельної ділянки за рішенням суду. В якості обґрунтування міститься посилання на частину десяту статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Аналогічна норма міститься у пункті 114 Порядку №1051, відповідно до якого державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.

Суд погоджується з доводом відповідача, що Закон України "Про Державний земельний кадастр" не місить такої підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, як за рішенням суду, водночас відповідачем залишено поза увагою наступне.

Статтею 4 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, а Закон та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на підставі Конституції України та повинні відповідати їй. Водночас із цим, наведеною нормою Конституції України передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантовано.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обовязковим до виконання.

Відповідно до статі 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

А згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Європейського суду з прав людини від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обовязкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Метою господарського процесу є встановлення взаємовідносин сторін, винесення і виконання законного та обґрунтованого рішення з господарського спору. Тому господарське процесуальне провадження охоплює всі питання, повязані як з розглядом, вирішенням господарських спорів, так і з виконанням рішень господарського суду.

Таким чином, виконання рішення господарського суду є завершальною і важливою стадією господарського процесу. Реальний захист відновлення порушених субєктивних прав юридичної особи, громадянина-підприємця можуть бути забезпечені лише тоді, коли відповідач підкоряється рішенню господарського суду та виконує його. В іншому випадку звернення до цього органу виявилося б непотрібними витратами коштів, сил, часу сторін і господарського суду, оскільки захист прав є не що інше, як його реальне, в необхідних випадках примусове здійснення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі №917/498/15 встановлено обставини, які у відповідності до приписів частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України мають преюдиційне значення та, відповідно, враховуються при розгляді даної справи.

Зокрема судом встановлено, що 29.10.2002 земельній ділянці площею 2,0428 га по вул. Н.Базар, 9 в м. Полтаві було присвоєно кадастровий номер: 5310137000:15:008:0028, який був сформований у відповідності до чинного на час її формування законодавства; рішенням позачергової чотирнадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 27.09.2011 затверджено технічну документацію із землеустрою земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34 "а", проведено поділ земельної ділянки (вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві площею 2,0428 га) на дві нерівних частини, та більшій частині в розмірі 1,9470 га присвоєний новий кадастровий номер: 5310137000:15:008:036 та нова адреса - Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, передано в оренду комунальному підприємству "Полтава - Сервіс" Полтавської міської ради новоствореної земельної ділянки площею 1,9470 по вул. Фрунзе, 34а в м. Полтава; державна реєстрація земельної ділянки площею 1,9470 га, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, була проведена Управлінням Держкомзему у м. Полтава з порушенням вимог статті 123 ЗК України у частині відсутності правових підстав виділення ділянки та п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004 №677, тобто незаконно.

Враховуючи встановлення факту неправомірного поділу земельної ділянки площею 20428 кв.м, колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість відновлення прав ПрАТ "Полімпекс" лише шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 та скасування всіх записів в Поземельній книзі та проведення її закриття, через виправлення допущених під час реєстрації технічних помилок.

Як вже зазначалося судом вище, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку /частина перша статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр"/.

Частинами 1, 2 та 6 статті 16 Закону України "Про державний земельний кадастр" встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно пунктом 49 Порядку №1051 Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107 -137 цього Порядку.

Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки /пункт 49 Порядку №1051/.

Відповідно до пунктів 60 та 61 Порядку №1051 запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Таким чином, запис у Поземельній книзі у розділі 3 "Земельна ділянка. Право власності, постійного користування. Запис про виникнення права власності" може бути скасовано Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, враховуючи що рішення суду є обов'язковими до виконання та виконання яких є невід'ємною складовою права кожної особи на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, то слід дійти висновку, що судове рішення є самостійного підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки, і відсутність цієї підстави в переліку підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, передбачених частиною десятою статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" та пункту 114 Порядку №1051, не відміняє обовязковості виконання судового рішення в порядку статті 129-1 Конституції України, яка є актом вищої юридичної сили згідно з приписами статті 8 Конституції України.

Відповідно до пункту другого Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Таким чином, позивач повинен був виконати рішення Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі №917/498/15 шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, яка за рішенням суду була сформована та зареєстрована з порушенням закону.

Відтак, рішення ОСОБА_3 управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у виконанні постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі №917/498/15, що викладене у листі від 02.11.2017 № 1111/123-17 є протиправним, а відповідно підлягає скасуванню.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1265а15, яке є обовязковим для всіх судів в порядку статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним (що узгоджується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року "Рисовський проти України" зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обовязків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин", яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обовязок виправити свої помилки.

У найбільш загальному вигляді позитивні зобовязання (англ. "positiveobligations", "duties") передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини.

Загальною юридичною підставою позитивних зобовязань у межах конвенційної системи правозахисну виступає стаття 1 "Зобовязання поважати права людини" Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

Необхідність визнання обовязковості практики Європейського Суду з прав людини законодавчо ґрунтується на нормах пункту 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997, згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:008:0363 перешкоджає здійсненню держаної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:008:0028, площею 20428 кв.м., за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9, стан якої відновлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі №917/498/15.

Зважаючи на викладене та з метою відновлення прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виконання рішення Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі №917/498/15, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:008:0363; закриття поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:008:0363; скасування кадастрового номеру 5310137000:15:008:0363;проведення державної реєстрації земельної ділянки площею 20428 кв.м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н.Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:15:008:0028 на підставі технічної документації із землеустрою.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ПрАТ "Полімпекс".

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полімпекс" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 02 листопада 2017 року № 1111/123-17, про відмову у виконанні постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі № 917/498/15.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області вчинити дії на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі №917/498/15, шляхом:

- виключення з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:008:0363;

- закриття поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:008:0363;

- скасування кадастрового номеру 5310137000:15:008:0363;

- проведення державної реєстрації земельної ділянки площею 20428 кв.м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н.Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:15:008:0028 на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Приватного акціонерного товариства "Полімпекс" (код ЄДРПОУ 14367460) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3200,00 (три тисячі двісті гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2017 року.

СуддяГ.В. Костенко