Постанова № 70658298, 30.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4586/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2017 року № 575-13 та № 576-13, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № № 575-13 та № 576-13 від 16.05.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на те, що в порушення п. 9 розділу 2 Порядку надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №1204 від 28.12.2015 року, до них податкових повідомлень-рішень не додано розрахунків податкових зобов’язань із зазначенням необхідної для їх визначення інформації, зокрема, яких саме об’єктів вони стосуються, тобто не визначено об’єкт та ставки податку, а зазначено лише те, що податок нараховано за 2016 рік. Також позивач зазначила, що рішення Ізмаїльської міської ради №398-УІІ від 14.01.2016 року та рішення с. Стара Некрасівка Ізмаїльської міської ради №653-VI від 23.06.2016 року, якими встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб на 2016 рік, прийняті всупереч нормам ПКУ, з порушенням принципу стабільності податкового законодавства, оскільки прийняті і офіційно оприлюднені вже після 15 липня 2015 року.

До судового засідання позивач не з'явилась, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення та не заперечував проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що 01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 N 71-VIII. Згідно з даним нормативно-правовим актом запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), до місцевих податків належить податок на майно, який складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (пп. 265.1 ПКУ). Розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік визначається згідно рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятого на 2016 рік, у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», але не більше трьох відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Також представник відповідача зазначив, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон № 909), внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - ПКУ), зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які набрали чинності з 01 січня 2016 року.

Разом з тим, представник відповідача вказує, що відповідно до п. 7 розд. II «Прикінцеві положення» Закону № 909 рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених ст. 10 ПКУ та установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (п. 4 розд. II «Прикінцеві положення» Закону № 909).

Таким чином, представник відповідача вважає, що податковим органом, при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень, правомірно застосовані розміри ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які встановлені рішеннями Ізмаїльської міської ради від 14.01.2016 року №398-VII та рішенням Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 29.01.2016 року №44- VII.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна № 95212103 від 21.08.2017 року та №94254061 від 10.08.2017 року, позивачу – ОСОБА_1 належить на праві власності нерухоме майно житловий будинок загальною площею 792,8 кв.м за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Стара Некрасівка, вулиця Октябрська, будинок 38 та житловий будинок загальною площею 356,1 кв.м за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вулиця Червоноармійська, будинок 91. (а.с. 11-14, 56-64).

16.05.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкове повідмолення-рішення форми «Ф» № 575-13, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 8789,05 грн. (а.с. 9).

Також 16.05.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській обалсті винесено податкове повідмолення-рішення форми «Ф» № 576-13, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 41387,18 грн. (а.с. 10).

Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями – рішеннями № 16 травня 2017 року № 575-13 та № 576-13 ОСОБА_1 звернулась до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно з яким внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Згідно з приписами ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1. п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 264 база оподаткування обєкта/обєктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пп. 266.7.4. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 цього Кодексу передбачено, що у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Згідно з пп. 266.9.1. п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Відповідно до пп. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Отже, житлові будинки площею – 356,1 кв.м та 792,8 кв.м., що належать позивачу на праві власності, в розумінні вищенаведених норм є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, пунктом 8.1 статті 8 ПК України встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п. 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до пп. 12.3.1, 12.3.2, 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п. 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Так, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік на території Ізмаїльської міської ради, встановлені рішенням № 4864 Ізмаїльської міської ради від 16.01.2015 року, із змінами внесеними рішенням № 398-VII п'ятої сесії Ізмаїльської міської ради від 14.01.2016 року в наступному розмірі: для об’єктів житлової нерухомості усіх типів, крім перелічених у п. 1.2 ч. 1 цього рішення – 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п. 1.1); для садових та дачних будинків, площа яких не перевищує 30 кв. метрів, кімнат у багатосімейних (комунальних) квартирах – застосовується нульова ставка податку (п. 1.2); для об’єктів нежитлової нерухомості незалежно від їх типів, крім окремих типів об’єктів нерухомості, перелічених в п. 1.4 ч. 1 цього рішення, - 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п. 1.3); для господарських (присадибних) будівель, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, та для об’єктів нежитлової нерухомості підприємств та установ комунальної та спільної власності територіальних громад Одеської області, та для гаражів, що розташовані на території земельних ділянок гаражних кооперативів, авто кооперативів, - застосовується нульова ставка податку (п. 1.4).

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік на території Старонекрасівської сільської ради, встановлені рішенням № 44-VII п'ятої сесії Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 29.01.2016 року в наступному розмірі: для об’єктів житлової нерухомості усіх типів, для юридичних та фізичних осіб 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п. 1.1); для об’єктів нежитлової нерухомості незалежно від їх типів, для фізичних та юридичних осіб, крім окремих типів об’єктів нежитлової нерухомості, перелічених в п. 1.3 ч. 1 цього рішення, 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п. 1.2); для господарських (присадибних) будівель, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, та для гаражів, що розташовані на території земельних ділянок гаражних кооперативів, автокооперативів, - застосовується нульова ставка податку (п. 1.3); для садових та дачних будинків, площа яких не перевищує 40 кв. метрів, кімнат у багатосімейних комунальних квартирах, релігіозних будівель – застосовується нульова ставка податку (п. 1.4).

При цьому, згідно приписів пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" № 909-VIII від 24.12.2015 року, установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішень органів місцевого самоврядування з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік є обґрунтованим.

Разом з тим, доводи позивача щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області від 16.05.2017 року №575-3, №576-3, з огляду на те, що контролюючим органом на адресу позивача разом з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не були направлені розрахунки податкових зобов’язань, відповідно до п. 9 розділу 2 Порядку, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення. У разі встановлення порушення вимог законодавства з питань державної митної справи контролюючим органом складається податкове повідомлення-рішення у порядку та строки, визначені статтею 354 Митного кодексу України, крім випадків, коли розмір несплачених сум митних платежів з товарів, зазначених в одній митній декларації, або з товарів, відправлених протягом дня одним відправником на адресу одного одержувача, становить менш як 20 гривень.

Згідно з п. 9 розділу ІІ Порядку до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення. Відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Так розрахунок податкового зобов'язання є додатком до податкового повідомлення-рішення та сам по собі не є рішенням контролюючого органу, відповідно до якого для платника податку настають відповідні наслідки та його відсутність не позбавляє можливості реалізувати належне позивачу право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних. Таким чином допущення контролюючим органом вказаного порушення, а саме не надіслання платнику податку разом з податковим повідомленням-рішенням розрахунку податкового зобов'язання, не є підставою для скасування винесеного ним рішення, адже нарахування грошового зобов’язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно здійснено за наявності передбачених Податковим законодавством України правових підстав.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 575-13 та №576-13 від 16.05.2015 року прийнято відповідачем обґрунтовано.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2017 року № 575-13 та № 576-13, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, ч. 6 ст. 128, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2017 року № 575-13 та № 576-13 в повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд у строки та в порядку встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Суддя О.А. Левчук