Постанова № 70658239, 28.11.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/723/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання Лященку А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі за текстом позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі за текстом відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), після уточнення позовних вимог просить визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-2023-17 від 15.08.2017 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування в сумі 29828,80 грн., винесену ГУ ДФС у Луганській області.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування позивач на час проведення АТО звільнений від обовязку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а контролюючий орган не має законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу. Позивач вважає, що відповідач не повинен був однозначно застосовувати положення ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, оскільки відповідно до пункту 9-4 розділу VIII цього Закону достатніми підставами для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, передбаченої цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обовязків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, та заява самого платника до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску, подана не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО. Позивачем таку заяву подано 06.06.2016 до Новоайдарського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, у задоволенні якої відмовлено листом від 21.06.2016 № 252.

З вищевикладених підстав позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-2023-17 від 15.08.2017 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування в сумі 29828,80 грн., винесену ГУ ДФС у Луганській області.

У судове засідання позивач не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача надав заперечення проти позову (арк. спр. 68-70), в яких вказав, що за даними інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 30.04.2015 року Позивач має борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 20063,23 грн. з основного платежу. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів було сформовано і надіслано Позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми Ф від 15.05.2015 № Ф-20 У. Заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 20063,23 грн. складається з: 11310,78 грн. сума боргу, яка перейшла на облік Новоайдарського відділення Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з Управління пенсійного фонду станом на 01.10.2013; 1194,03 грн. - сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті платником податків за 3 квартал 2013 року; 1218,67 грн. - сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті платником податків за 4 квартал 2013 року; 1267,95 грн. - сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті платником податків за 1 квартал 2014 року; 1267,95 грн. - сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті платником податків за 2 квартал 2014 року; 1267,95 грн. - сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті платником податків за 3 квартал 2014 року;1267,95 - сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті платником податків за 4 квартал 2014 року;1267,95 - сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті платником податків за 1 квартал 2015року.

Підстави для звільнення позивача від обовязків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування відсутні, оскільки умовою для звільнення є заява у довільній формі та сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) на території проведення АТО. У позивача такий сертифікат відсутній. Також зазначено, що позивачем подано заяву про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску після формування та направлення оскаржуваної вимоги про сплату боргу.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) була зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1, з 31.10.2005 Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області за номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23710000000000251 та взята на податковий облік платника податків у Словяносербській ОДПІ (Новоайдарське відділення) (арк. спр. 10-13).

17 серпня 2015 року Старобільською ОДПІ сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-20, у якій зазначено, що загальна сума боргу Позивача станом на 31 липня 2015 року становить 21331,18 грн. (арк. спр. 63).

Судом також встановлено, що позивач 06.06.2016 звернувся до Новоайдарсього відділення Словяносербської ОДПІ із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014 (арк. спр. 65), у задоволенні якої відмовлено листом Словяносербської ОДПІ від 21.06.2016 № 252 (арк. спр. 66).

Згідно відомостям інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вбачається, що у позивача виникла заборгованість, яка станом на 31.07.2017 складає 29828,80 грн. (арк. спр. 71-76), в яку входить сума боргу, яка перейшла на облік Новоайдарського відділення Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з управління Пенсійного фонду станом на 01.10.2013.

15 серпня 2017 ГУ ДФС у Луганській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-2023-17, у якій зазначено, що загальна сума боргу Позивача станом на 31 липня 2017 року становить 29828,80 грн. (арк. спр. 64).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обовязок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - липень 2017 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669).

Зокрема, п. .п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено Новоайдарський район.

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску, а отже є субєктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обовязків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога від 15.08.2017 № Ф-2023-17 про сплату боргу (недоїмки), яка поглинає розмір заборгованості по вимозі № Ф-20 від 17.08.2015, частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обовязків платника єдиного внеску, а саме: з ІІ кварталу 2014 року по 31 липня 2017 рік. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на ст. 25 Закону № 2464, абзацом 2 частини 1 якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вище вказано, позивач у період з ІІ кварталу 2014 року по 31 липня 2017 рік в силу приписів закону був звільнений від обовязків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обовязків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 Закону № 2464, за невиконання обовязків платника єдиного внеску у ІІ кварталі 2014 року 31 липня 2017 рік, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року по 31 липня 2017 року, а не взагалі перерахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Посилання відповідачів на те, що позивачем заяву про звільнення від сплати єдиного внеску подано вже після формування та направлення вимоги про сплату боргу, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що згідно з п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 платник єдиного внеску має право подати заяву про звільнення від виконання обовязків у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на момент подання позивачем заяви про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску та станом на момент розгляду даної справи антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд також вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обовязковою умовою для звільнення від обовязків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу від № Ф-2023-17 від 15.08.2017 є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по 31 липня 2017 року в сумі 15007,37 грн.

В іншій частині вимога про сплату боргу у повній мірі відповідає законодавству, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн. (арк. спр. 19).

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача у сумі 320,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-2023-17 від 15.08.2017 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобовязання ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску та штрафу за період з ІІ кварталу 2014 року по 31 липня 2017 року в сумі 15007,37 грн. (пятнадцять тисяч сім гривень 37 коп.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний номер 39591445, адреса: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адрес: 93500, АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 01 грудня 2017 року.

Суддя ОСОБА_2