Постанова № 70658179, 29.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.11.2017 р. справа №820/5105/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

суддів - Зоркіної Ю.В., Спірідонова М.О.,

за участі секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістал Клін сервіс" до Державної фіскальної служби України про1) визнання протиправним та скасування рішень №173841/38525811 від 21.09.2017 р., №173842/38525811 від 21.09.2017 р., №173844/38525811 від 21.09.2017 р., №173845/38525811 від 21.09.2017 р., №264243/38525811 від 02.11.2017 р., №264245/38525811 від 02.11.2017 р., 2) зобовязання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Крістал Клін сервіс» (ідентифікаційний код 38525811; місцезнаходження 62456, Україна, Харківська область, смт.Буди, вул..300-річчя, буд.№44) податкові накладні №11 від 31.07.2017 р., №14 від 31.07.2017 р., №16 від 31.07.2017 р., №17 від 31.07.2017 р., №16 від 30.09.2017 р., №17 від 30.09.2017р., -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крістал Клін сервіс», у порядку адміністративного судочинства (з урахуванням доповнень) заявив вимоги про 1) визнання протиправними та скасування рішень Державної фіскальної служби України в особі комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №173841/38525811 від 21.09.2017 р., №173842/38525811 від 21.09.2017 р., №173844/38525811 від 21.09.2017 р., №173845/38525811 від 21.09.2017 р., №264243/38525811 від 02.11.2017 р., №264245/38525811 від 02.11.2017 р., 2) зобовязання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Крістал Клін сервіс» (ідентифікаційний код 38525811; місцезнаходження 62456, Україна, Харківська область, смт.Буди, вул..300-річча, буд.№44) податкові накладні №11 від 31.07.2017 р., №14 від 31.07.2017 р., №16 від 31.07.2017 р., №17 від 31.07.2017 р., №16 від 30.09.2017 р., №17 від 30.09.2017р.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що у межах діючого договору про визнання електронних документів склав і подав на реєстрацію спірні податкові накладні. Стверджував, що за відсутності визначених діючим законодавством підстав контролюючим органом було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. Виходячи з цих міркувань просив зобовязати контролюючий орган провести реєстрацію спірних накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач, Державна фіскальна служба України, з поданим позовом не погодився, надав свої письмові заперечення.

Аргументуючи заперечення відповідач зазначив, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Стверджував, що надані підприємством документи не давали змоги ідентифікувати та підтвердити господарські операції, а тому позивачу було цілком правомірно відмовлено у реєстрації податкових накладних. Щодо вимоги про зобов'язання зареєструвати спірні податкові накладні зазначив, що вона є передчасною, оскільки стосується дискреційних повноважень податкового органу.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 31.07.2017 р. платник склав податкову накладну за №11 на загальну суму 173.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 28.833,33 грн.) і 04.08.2017 р. засобами телекомунікаційного звязку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією.

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

13.09.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного звязку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України документи та пояснення стосовно цієї податкової накладної.

21.09.2017 р. за №173845/38525811 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної.

Як зясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення субєкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження субєкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

31.07.2017 р. платник склав податкову накладну за №14 на загальну суму 34.200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5.700,00 грн.) і 14.08.2017 р. засобами телекомунікаційного звязку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією.

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

13.09.2017 р. платник засобами телекомунікаційного звязку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України документи та пояснення стосовно цієї податкової накладної.

21.09.2017 р. за №173842/38525811 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної.

Як зясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення субєкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст.201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження субєкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

31.07.2017 р. платник склав податкову накладну за №16 на загальну суму 466.300,01 грн. (у т.ч. ПДВ 77.716,67 грн.) і 15.08.2017 р. засобами телекомунікаційного звязку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією.

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

13.09.2017 р. платник засобами телекомунікаційного звязку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України документи та пояснення стосовно цієї податкової накладної.

21.09.2017 р. за №173841/38525811 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної.

Як зясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення субєкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст.201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження субєкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

31.07.2017 р. платник склав податкову накладну за №17 на загальну суму 882.879,98 грн. (у т.ч. ПДВ 147.146,66 грн.) і 14.08.2017 р. засобами телекомунікаційного звязку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією.

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

13.09.2017 р. платник засобами телекомунікаційного звязку на виконання п. 201.16.2 ст.201 Податкового кодексу України направив до ДФС України документи та пояснення стосовно цієї податкової накладної.

21.09.2017 р. за №173844/38525811 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної.

Як зясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення субєкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст.201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження субєкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

30.09.2017 р. платник склав податкову накладну за №16 на загальну суму 804.899,99 грн. (у т.ч. ПДВ 134.150,00грн..) і 13.10.2017 р. засобами телекомунікаційного звязку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією.

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

27.10.2017 р. платник засобами телекомунікаційного звязку на виконання п. 201.16.2 ст.201 Податкового кодексу України направив до ДФС України документи та пояснення стосовно цієї податкової накладної.

02.11.2017 р. за №264243/38525811 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної.

Як зясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення субєкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження субєкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

30.09.2017 р. платник склав податкову накладну за №17 на загальну суму 744.500,02 грн. (у т.ч. ПДВ 124.083,34 грн.) і 13.10.2017 р. засобами телекомунікаційного звязку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією.

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

27.10.2017 р. платник засобами телекомунікаційного звязку на виконання п. 201.16.2 ст.201 Податкового кодексу України направив до ДФС України документи та пояснення стосовно цієї податкової накладної.

02.11.2017 р. за №264243/38525811 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної.

Як зясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення субєкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження субєкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема, ч. 3 ст. 2 КАС України, юридичних та фактичних мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного рішення, суд зазначає, що правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних унормовані, насамперед, приписами ст. 200-1 та ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом Порядок №1246), нормами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014 р. із змінами та доповненнями; далі за текстом Порядок №569), нормами наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. №567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 р. за №753/30621) і відповідно нормами Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, нормами Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. №566, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 р. за №752/30620; далі за текстом Порядок №566), нормами Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 04.07.2017 р. №485; далі за текстом Порядок №485).

Водночас з цим, визначаючись з приводу законодавства, котре має бути застосовано до спірних правовідносин, суд, насамперед, вважає за необхідне керуватись ст.ст. 8, 129 Конституції України, ст.ст. 8 і 9 КАС України, і віддати перевагу засаді верховенства права та пріоритет нормам діючого та схваленого Верховною Радою України міжнародного договору над приписами національного законодавства України.

Відтак, у силу приписів Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне поширити на спірні правовідносини дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція).

Так, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ч. 1 ст. 1); Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ч. 2 ст. 1).

У розумінні п. 14.1.38 ст. 14, п. 14.1.156 ст. 14, п. 14.1.179 ст. 14, ст.ст. 35-38, ст. 187, 200 Податкового кодексу кошти, котрі мають бути сплачені платником податку на додану вартість на користь Держави як виконання податкового обовязку у межах господарської операції з поставки товару чи послуги за наслідками того звітного податкового періоду, коли відбулась ця господарська операція, на думку суду, однозначно слід кваліфікувати як майно за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Як майно за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції слід також кваліфікувати і кошти, розміщені платником у порядку ст. 200-1 Податкового кодексу України на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (фізична наявність яких є обовязковою передумовою для реєстрації конкретної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Застосовуючи до спірних правовідносин ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, суд доходить висновку, що у запровадженій ст. 201 Податкового кодексу України процедурі реєстрації складеної платником податків податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних має місце втручання Держави в майно платника податків.

Таке втручання передбачено законом ст. 201 Податкового кодексу України і відбувається у двох формах: у формі прийняття контролюючим органом рішення про зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та у формі прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Втручання може переслідувати теоретично цілком легітимну мету забезпечення податкової дисципліни.

Разом з тим, таке втручання з огляду на правило якості та чіткості закону як невідємного складового елементу юридичної визначеності не задовольняє вимогам необхідності у демократичному суспільстві у звязку з недотриманням балансу між публічними та приватними інтересами учасників спірних правовідносин.

По-перше, за наслідками такого втручання платник податків потрапляє у правове становище, у межах якого одночасно існує і обовязок включити суму податку за виписаною податковою накладною до складу податкових зобовязань з ПДВ відповідного звітного податкового періоду та сплатити цю суму до бюджету у якості податку, і перешкода у реєстрації цієї податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

При цьому, як рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної, так і рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної по суті ставить під сумнів продовження існування правової підстави для одержання платником податків-постачальником грошових коштів від покупця в частині суми податку, нарахованої на договірну вартість товарів (послуг).

По-друге, у невизначене правове становище потрапляє і терорган ДФС України, котрий уповноважений здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю справляння податку на додану вартість, адже факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (як за відсутності рішень контролюючого органу про зупинення реєстрації чи про відмову в реєстрації, так і за наслідками скасування цих рішень в адміністративному чи судового порядку) у підсумку може бути розцінений як результат здійснення заходів податкового контролю та як підтвердження законності господарської операції платника податків, у межах виконання зобовязань за якою і була складена податкова накладна.

Проте, навіть незважаючи на явну непропорційність втручання, незабезпечення дотримання при такому втручанні правила юридичної визначеності як невідємної складової принципу верховенства права, наявність у втручанні одночасних ознак реалізації заходів як податкового контролю, так і державного примусу, суд все ж таки не вважає за можливе сприйняти ці обставини як достатні підстави для скасування рішень контролюючого органу з приводу реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та для обтяження контролюючого органу обовязком зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, позаяк вбачає за необхідне зясувати фактичні обставини спірних правовідносин.

Розвязуючи спір, суд бере до уваги, що законодавцем запроваджено наступний механізм виконання платником обовязку з реєстрації податкової накладної.

Так, згідно з абз. 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Аналогічне за правовою суттю правило включено законодавцем і до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, де вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз. 1 п. 201.10 ст. 201); податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту абз. 2 п. 201.10 ст. 201).

Загальне правило виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначено п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, де вказано, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, на думку суду, не можна залишати поза увагою положення ст. 200-1 Податкового кодексу України, за приписами якої для виписування податкової накладної платник податків повинен мати на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, не меншу від суми податку за складеною ним податковою накладною.

Наведений висновок підтверджується змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобовязаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Нормами Порядку №1246 визначено, що до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких комісією, визначеною пунктом 201.16 статті 201 Кодексу (далі - комісія), прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації (п. 4 Порядку №1246); п та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (п. 5 Порядку №1246).

Згідно з п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обовязкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Як зясовано судом, між позивачем, ТОВ «Крістал Клін сервіс» (у якості виконавця), та ТОВ «Фудком» (у якості замовника) 01.06.2017р. було укладено договір №06/2017/415ФКМ про надання послуг з прибирання.

У звязку з виконанням зобовязань за цим договором позивач склав акти приймання передачі №110 від 31.07.2017 р. на загальну суму 173.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 28.833,33 грн.), №111 від 31.07.2017 р. на загальну суму 466.300,01 грн. (у т.ч. ПДВ 77.716,67 грн.), №147 від 30.09.2017 р. на загальну суму 744.500,02 грн. (у т.ч. ПДВ 124.083,34 грн.).

Складання перелічених актів згідно з приписами п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України зумовило виписування податкових накладних №11 від 31.07.2017 р., №16 від 31.07.2017 р., №17 від 31.09.2017 р.

Як зясовано судом, між позивачем, ТОВ «Крістал Клін сервіс» (у якості виконавця) та ТОВ «ВКФ Агрофонд» (у якості замовника) 01.06.2017р. було укладено договір №06/2017/415Ч про надання послуг з прибирання.

У звязку з виконанням зобовязань за цим договором позивач склав акт приймання передачі №107 від 31.07.2017 р. на загальну суму на загальну суму 34.200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5.700,00 грн.)

Складання названого акту згідно з приписами п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України зумовило виписування податкової накладної №14 від 31.07.2017 р.

Як зясовано судом, між позивачем, ТОВ «Крістал Клін сервіс» (у якості виконавця) та ТОВ «Омега» (у якості замовника) 01.05.2017р. було укладено договір №1-14 про надання послуг з прибирання.

У звязку з виконанням зобовязань за цим договором позивач склав акти приймання передачі №112 від 31.07.2017 р. на загальну суму 882.879,98 грн. (у т.ч. ПДВ 147.146,66 грн.) та №148 від 30.09.2017 р. на загальну суму - 804.899,99 грн. (у т.ч. ПДВ 134.150,00 грн.)

Складання перелічених актів згідно з приписами п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України зумовило виписування податкових накладних №17 від 31.07.2017 р., №16 від 30.09.2017 р.

Суд не знаходить підстав для визнання повноважень контролюючого органу з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних дискреційними, адже спосіб реалізації згаданого повноваження (шляхом прийняття рішення про реєстрацію або шляхом прийняття рішення про відмову в реєстрації) залежить не від розсуду владного субєкта, а від існування визначених законодавством обставин.

З огляду на приписи ст.ст. 185, 187 Податкового кодексу України такими обставинами можуть бути обґрунтовані сумніви (розумні припущення тощо) контролюючого органу в наявності у спірних правовідносинах обєкта оподаткування податком на додану вартість, тобто реальний ризик виписування особою податкової накладної за відсутності визначеної кодексом першої події.

Проте, у спірних правовідносинах факт обґрунтованості такого сумніву не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, що враховується судом як додаткова, самостійна та цілком достатня підстава для скасування спірних рішень контролюючого органу.

Окрім того, суд вважає, що спірні рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної не задовольняють вимозі юридичної визначеності як невідємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу юридичної визначеності, позаяк не конкретизують з достатньою чіткістю та поза розумним сумнівом суті та змісту претензій владного субєкта до платника податків.

Відтак, спірні рішення контролюючого органу слід визнати такими, що суперечать ч.3 ст.2 КАС України і підлягають скасуванню.

При цьому, суд не вважає за можливе оминути увагою встановлені судовим розглядом обставини прийняття відповідачем рішення про реєстрацію складених позивачем податкових накладних у межах перелічених правочинів, а саме: №155218/38525811 від 13.09.2017 р., №19415/38525811 від 24.10.2017 р., 2406/38525811 від 18.08.2017 р., 32407/38525811 від 18.08.2017 р.

Системно проаналізувавши положення ч. 1 ст. 2 КАС України та ст.ст. 185, 187, 200, 201 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах обєктом судового захисту є не субєктивне право платника податків (оскільки має місце імперативно встановлений обовязок здійснити реєстрацію податкової накладної), а саме інтерес платника на усунення створеної контролюючим органом перешкоди у виконанні обовязку з реєстрації податкової накладної.

Спосіб захисту ущемленого інтересу платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної положеннями чинного національного законодавства України не визначений.

Буквальне тлумачення змісту п. 201.1.16 ст. 201 Податкового кодексу України показує, що даною нормою охоплюється випадок зупинення реєстрації податкової накладної, а не випадок прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Тому, визначаючись з приводу способів захисту інтересів платника у даному випадку, суд зазначає, що ущемлений інтерес платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, окрім визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, може бути захищений у спосіб: 1) визнання права платника податків на реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного звязку (ч. 7 ст. 9 КАС України, п. 20.1.401 ст. 20 Податкового кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України), 2) визнання податкової накладної зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного звязку (ч. 7 ст. 9 КАС України та абз. 13 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України), 3) покладення на контролюючий орган обовязку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного звязку (п. 20 Порядку №1246), 4) покладення на контролюючий орган обовязку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 20 Порядку №1246), 5) покладення на контролюючий орган обовязку вирішити питання про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) має бути одночасно і ефективним, і дієвим, і можливим до практичного виконання, а умови функціонування певної автоматизованої системи владного субєкта можуть не забезпечувати здатність проведення юридично значимих дій попередніми датами, то суд не вбачає за доцільне наперед визначати дату реєстрації спірних податкових накладних в Реєстрі податкових накладних.

Таким чином, у спірних правовідносинах з огляду на зміст заявлених вимог суд вважає за необхідне, усунувши перешкоду в реєстрації спірної податкової накладної/спірних податкових накладних у спосіб визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, обтяжити субєкта владних повноважень обовязком зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наостанок, суд звертає увагу сторін по справі, що рішення суду у цій справі за жодних обставин не легітимізує господарської діяльності платника податків, не виключає можливості скоєння платником податків як податкових правопорушень, так і інших протиправних діянь, не обмежує повноважень відповідного тероргану ДФС України з приводу контролю за податковою дисципліною, позаяк предметом доказування у цьому спорі є виключно обставини наявності чи відсутності визначених законом підстав для нереєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для визнання протиправним та скасування спірних правових актів індивідуальної дії та покладення на владного субєкта обовязку здійснити реєстрацію спірних податкових накладних.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 94 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

постановив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №173841/38525811 від 21.09.2017 р., №173842/38525811 від 21.09.2017 р., №173844/38525811 від 21.09.2017 р., №173845/38525811 від 21.09.2017 р., №264243/38525811 від 02.11.2017 р., №264245/38525811 від 02.11.2017 р.

Зобовязати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Крістал Клін сервіс» (ідентифікаційний код 38525811; місцезнаходження 62456, Україна, Харківська область, смт. Буди, вул..300-річчя, буд.№44) податкові накладні №11 від 31.07.2017 р., №14 від 31.07.2017 р., №16 від 31.07.2017 р., №17 від 31.07.2017 р., №16 від 30.09.2017 р., №17 від 30.09.2017р.

Роз'яснити, що постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Роз'яснити, що постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 30 листопада 2017 року.

Головуючий суддяА.В. Сліденко

СуддяЮ.В. Зоркіна

СуддяМ.О. Спірідонов