Постанова № 70657838, 01.12.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - ОСОБА_1,

відповідача: представник - ОСОБА_2,

третьої особи: представник - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа - Худліська сільська рада, про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 27 листопада 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 01 грудня 2017 року.

ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в якій просить: 1) визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у формі листа-відповіді від 26.04.2017 року №Р-1552/0-3279/6-17 щодо розгляду заяви ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,1655 га, яка розташована в контурі 368 Худлівської сільської ради (за межами населеного пункту Верхнє Солотвино) Ужгородського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124887600:10:014:0004; 2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,1655 га, яка розташована в контурі 368 Худлівської сільської ради (за межами населеного пункту Верхнє Солотвино) Ужгородського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124887600:10:014:0004.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 28.03.2017 р. він звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак листом від 26.04.2017 р. №Р-1552/0-3279/6-17 у наданні такого дозволу йому було відмовлено. Свою відмову відповідач аргументував наявністю заперечень в органу місцевого самоврядування (Худлівської сільської ради), оскільки спірна земельне ділянки є сільським пасовищем. Разом з тим, на направлені запити на отримання публічної інформації позивачу було повідомлено, що власником зазначеної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу у комунальну власність, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення Худлівській сільській раді не видавався. Крім того, Худлівська сільська рада навість не зверталася до відповідача з клопотанням про отримання даної земельної ділянки в комунальну власність. У зв’язку з наведеним, враховуючи норми ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, що визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вважає відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області протиправною.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду заперечення проти позову №9-7-0.7-12532/2-17 від 08.11.2017 р., в яких проти задоволення позову заперечив з мотивів не погодження Худлівською сільською радою Ужгородського району надання такого дозволу, що узгоджується з нормами Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 та рішення колегії від 14.10.2014 р., введеного в дію наказом Держземагенства України №328 від 15.10.2014 р., щодо обов’язкового направлення органам місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції стосовно можливості такого дозволу. Крім того, повідомив, що 21.08.2017 р. Худлівська сільська рада звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в тому числі в контурі 368, у постійне користування для сінокосіння та випасання худоби з метою передачі їх у комунальну власність. Проте за результатами розгляду зазначеного клопотання Худлівській сільській раді було відмовлено у зв’язку з частковим перебуванням у приватній власності чи користуванні громадян зазначених земельних ділянок. Стосовно позовної вимоги про зобов’язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою зазначив, що зазначене відноситься до дискреційних повноважень та виключної компетенції органів Держгеокадастру, а тому суд не можу своїми рішеннями підміняти рішення суб’єкта владних повноважень.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи вищенаведеним.

09 листопада 2017 року в судовому засіданні суд протокольною ухвалою, занесеною до журналу судового засідання, задовольнив клопотання відповідача №9-7-0.7-12624/2-17 від 09.11.2017 р. про залучення Худлівської сільської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В засіданні суду 27 листопада 2017 року представник третьої особи проти задоволення позову заперечив з мотивів використання спірної земельної ділянки територіальною громадою села в якості сільського пасовища.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,1655 га із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а саме, ділянки кадастровий номер 2124887600:10:014:0004, що розташована в контурі 368 Худлівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі – спірна земельна ділянка). До клопотання долучив копію картки фізичної особи-платника податків; копію паспорта громадянина України; графічні матеріали з публічної кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки; інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на спірну земельну ділянку (а.с. 11 – 12).

Листом №Р-1552/0-279/6-17 від 26.04.2017 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області відмовило ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність з мотивів наявності заперечень Худлівської сільської ради у зв’язку з використанням зазначеної земельної ділянки в якості сільського пасовища (а. с. 13).

23 травня 2017 року позивач звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із запитами на отримання публічної інформації, в яких просить надати йому наступну інформацію:

1) про суб’єкта права власності на спірну земельну ділянку, а також дату державної реєстрації даного права та номер запису про право (в державному реєстрі прав) (а. с. 18-19);

2) надати копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про затвердження проекту землеустрою та передачу у комунальну власність Худлівській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області зі зміною цільового призначення спірної земельної ділянки (а.с. 21-22);

3) надати копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення територіальній громаді села Худльово Ужгородського району Закарпатської області у комунальну власність для створення громадського пасовища спірної земельної ділянки (а.с. 24-25);

4) надати копію клопотання Худлівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення територіальній громаді у комунальну власність спірної земельної ділянки для створення громадських пасовищ за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (а.с. 27-28).

За результатами розгляду вищезазначених запитів ОСОБА_4 відповідачем надані наступні відповіді:

1) спірна земельна ділянка зареєстрована за Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області 28.02.2015 р. із реєстраційним номером у Державному реєстрі прав 8900136 (лист «Щодо розгляду інформаційного запиту» №31-7-0.1-6283/2-17 від 29.05.2017 р.) (а. с. 20);

2) станом на час розгляду інформаційного запиту наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу у комунальну власність Худлівській сільській раді Головним управлінням не видавався (лист «Щодо розгляду інформаційного запиту» №31-7-0.3-6284/2-17 від 29.05.2017 р.) (а. с. 23);

3) станом на час розгляду інформаційного запиту наказ на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення територіальній громаді села Худльово Головним управлінням не видавався (лист «Щодо розгляду інформаційного запиту» №31-7-0.3-6285/2-17 від 29.05.2017 р.) (а. с. 26);

4) станом на час розгляду інформаційного запиту клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення територіальній громаді у комунальну власність земельної ділянки від Худлівської сільської ради до Головного управління не надходило (лист «Щодо розгляду інформаційного запиту» №31-7-0.3-6286/2-17 від 29.05.2017 р.) (а. с. 29).

Крім того, листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №Р-2678/0-5141/6-17 від 19.07.2017 р. ОСОБА_4 повідомлено, що при виїзді на місце фактиче використання спірної земельної ділянки Худлівською сільською радою не виявлено, шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, управлінням не розраховувалася (а. с. 34).

Вважаючи дії відповідача щодо безпідставного відмовлення у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправними, ОСОБА_4 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 р. (далі – Земельний кодекс), передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 Земельного кодексу, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 Земельного кодексу.

Так, згідно з нормами ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Ст. 118 Земельного кодексу регулюється порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. У відповідності до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб надані ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу.

Ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Крім того, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу визначає, що виключною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №Р-1552/0-279/6-17 від 26.04.2017, підставою для відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність стало заперечення органу місцевого самоврядування, на території якого розташована спірна земельна ділянка, - Худлівської сільської ради з мотивів розташування на ній сільського пасовища (лист Худлівської сільської ради №150 від 13.04.2017 р., а. с. 53). Інших підстав для відмови в наданні дозволу позивачу не було, що підтверджено представником відповідача в засіданні суду.

На обґрунтування правомірності свого рішення щодо відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач посилається на наявність в начальників головних управлінь обов’язку, обумовленого нормами Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 р. та рішення колегії від 14.10.2014 р., введеного в дію наказом Держземагенства України №328 від 15.10.2014 р., направляти органам місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення їх позиції стосовно можливості надання такого дозволу.

Надаючи оцінку правомірності відмови відповідача з цих мотивів суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. П. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної ОСОБА_5 України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд звертає увагу, що виключна підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою встановлена ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу. Земельний кодекс має за своєю правовою природою вищу юридичну силу, у порівнянні з нормами інших підзаконних нормативно-правових актів, тому при прийнятті рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу слід керуватися положеннями Земельного кодексу.

Зазначене кореспондується з нормами ч. 4 ст. 9 КАС України, якими передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_5 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 р., враховуючи принцип дії норм права в часі, на спірні правовідносини не можуть розповсюджуються, оскільки вказана постанова прийнята пізніше, ніж було подано клопотання ОСОБА_4

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №Р-1552/0-279/6-17 від 26.04.2017 р. прийняте не на підставі законодавчих норм, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Ч. 2 ст. 11 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Разом з тим, з приводу позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність суд зазначає наступне.

Ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам надано повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Вказане повноваження кореспондується з положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу, яка встановлює порядок розгляду таких клопотань уповноваженим органом.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимоги щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд зазначає, що у відповідності до абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Ч. 2 ст. 8 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з нормами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у відповідності до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У зв’язку з наведеним, враховуючи ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою захисту порушених суб’єктом владних повноважень прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 28 березня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,1655 га, яка розташована в контурі 368 Худлівської сільської ради (за межами населеного пункту Верхнє Солотвино) Ужгородського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124887600:10:014:0004 в порядку, встановленому законом.

У відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судові витрати, здійснені позивачем, у разі часткового задоволення позову згідно з ч. 1, 3 ст. 94 КАС України присуджуються відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_4 до Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у формі листа-відповіді від 26.04.2017 року №Р-1552/0-3279/6-17 щодо розгляду заяви ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,1655 га, яка розташована в контурі 368 Худлівської сільської ради (за межами населеного пункту Верхнє Солотвино) Ужгородського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124887600:10:014:0004.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 28 березня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,1655 га, яка розташована в контурі 368 Худлівської сільської ради (за межами населеного пункту Верхнє Солотвино) Ужгородського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124887600:10:014:0004 в порядку, встановленому законом.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на користь ОСОБА_4 (88000, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.