Постанова № 70657752, 27.11.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

27 листопада 2017 року справа № 814/2053/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомприватного акціонерного товариства "Санта Україна", вул. А. Чернецького, 108, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200 доВідповідача 1: Головного управління Держгеостандарту у Миколаївській області, пр. Миру, 34, к. 710, м. Миколаїв, 54034 Відповідача 2: державного кадастрового реєстратора відділу у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Сопунова Олександра Володимировича, вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200 провизнання протиправним і скасування рішення № РВ-4800283072017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земелного кадастру від 17.08.17 р., зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Санта Україна" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області (далі - відповідач 1) та головного кадастрового реєстратора відділу у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області Сопунова О.В. (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача 2 № РВ-4800283072017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 17 серпня 2017 р.;

- зобов'язати відповідача 1 прийняти рішення за заявою позивача про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки;

- зобов'язати відповідача 1 провести державну реєстрацію земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на безпідставність відмови у здійсненні державної реєстрації його прав на земельну ділянку та помилковому застосуванні відповідачами норм права.

Відповідач 1 позов не визнав, в запереченнях просив відмовити в його задоволенні з тієї підстави, що площа земельної ділянки, про реєстрацію прав на яку клопоче позивач, є значно більшою, ніж площа земельної ділянки, на яку позивач має Державний акт на право постійного користування землею (далі - Державний акт). Відповідач 1 розцінив цю обставину, як фактичне формування нової земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, що за правилами ст. 791 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) здійснюється за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, відповідач 1 наголосив на тому, що документація позивача розроблена інженером-землевпорядником ОСОБА_2, у якого анульовано кваліфікаційний сертифікат, що відповідно до приписів ст. 68 Закону України "Про землеустрій" тягне за собою недійсність такої документації (а. с. 115-118).

Відповідач 2 також позов не визнав з підстав, аналогічним наведеним у запереченнях відповідача 1, додатково заначивши, що зобов'язання його прийняти рішення про реєстрацію земельної ділянки позивача, є втручанням в його діяльність (а. с. 119-123).

В судове засідання 27 листопада 2017 р. прибули представники позивача і відповідача 1. Відповідач 2 в судове засідання не прибув, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином (а. с. 192). Відповідно до ст. 128 ч. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Використовуючи своє право, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як вбачається з Державного акту, акціонерному товариству "Первомайська швейна фабрика", правонаступником якої є позивач, надано в постійне користування 1,7720 га землі (а. с. 36-37).

Позивач неодноразово звертався до відповідача 1 із заявами про реєстрацію своїх прав на земельну ділянку, але кожного разу відповідач 1 відмовляв у вчиненні реєстраційних дій (а. с. 19-22).

Законність деяких відмов позивач оспорював в судовому порядку. Так, 26 жовтня 2016 р. в адміністративній справі № 814/1879/16 судом прийнято постанову, якою визнано неправомірними дії державного реєстратора Цуканової І.Г. щодо відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та скасовано рішення реєстратора, яким така відмова оформлена (а. с. 28-29).

29 березня 2017 р. у справі № 814/269/17 частково задоволено позов та визнано неправомірними дії державного реєстратора Погорєлової О.М. щодо відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру і скасовано відповідне рішення реєстратора (а. с. 30-31).

Ці рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувались.

17 серпня 2017 р. відповідач 2 прийняв рішення № РВ-4800283072017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (далі - Рішення) (а. с. 22).

Як вбачається з цього Рішення, позивач просив зареєструвати за ним право на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Первомайск, вул. Андрія Чернецкого, буд. 108. Відповідач 2 у реєстрації відмовив, посилаючись на наступе:

- існують розбіжності між розміром земельної ділянки, який зазначено в Державному акті - 1,7720 га, тоді як у поданій позивачем технічній документації на земельну ділянку її площа визначена в розмірі 2,0753 га;

- при опрацюванні заяви позивача, Національна кадастрова система вказує на помилки структури електронного документа;

- технічна документація, подана позивачем для реєстрації, підписана цифровим підписом інженера-землевпорядника ОСОБА_2, проте його кваліфікаційний сертифікат анульовано.

З приводу розбіжностей щодо розміру земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з плану зовнішніх меж землекористування, який є додатком до Державного акту (а. с. 37-38), земельна ділянка позивача в більшій частині своїх кордонів має природні межі, зокрема завод продтоварів, берег річки, індивідуальні забудови та вулицю, а тому, враховуючи цей фактор, суд знаходить сумнівною можливість самостійної зміни позивачем меж земельної ділянки.

Також суд знаходить такими, що заслуговують на увагу доводи позивача про те, що зміна методики розрахунку площі земельної ділянки могла потягнути певну розбіжність у кінцевому результаті такого розрахунку - якщо в 1994 р. (рік видачі позивачу Державного акту) такий розрахунок вівся виключно вручну, то в 2016 р. (рік складання технічної документації) такий розрахунок вівся за допомогою електронних засобів, який є значно точніший.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на теперішній час частково межа земельної ділянки позивача, яка зафіксована в плані зовнішніх меж землекористування від 1994 р. проходить під будівлями і спорудами, а тому відновлення тих меж, які зафіксовані в Державному акті, є неможливим з причин, які не залежать від волі позивача (а. с. 200).

Відповідно до ст. 107 ч. 1 і 2 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Позивач наполягає на тому, що фактична територія підприємства з 1994 р. не змінювалась ні за площею, ні за конфігурацією і доказів протилежного суд не отримував.

За положеннями ст. 71 ч. 1 і 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд констатує, що відповідачами не надано достатніх і переконливих доказів на підтвердження своїх заперечень в частині того, що земельна ділянка позивача на теперішній час виходить за межами тих кордонів, які були окреслені при видачі позивачу Державного акту.

З приводу помилок структури електронного документа, як однієї з підстав для відмови позивачу у реєстрації прав, слід зазначити таке.

Як визначено п. 74 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі - Порядок ведення Державного земельного кадастру) державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1;

3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Відповідно до п. 77 Порядку ведення Державного земельного кадастру, у разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор:

1) складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за формою згідно з додатком 16;

2) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної у пункті 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки.

У протоколі проведення перевірки електронного документа зазначаються:

1) дата та номер протоколу;

2) реєстраційний номер заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) вид та назва документації із землеустрою та оцінки земель;

4) відомості про замовника документації із землеустрою, зазначені у підпункті 3 пункту 72 цього Порядку;

5) кадастровий номер (за наявності) та місцезнаходження земельної ділянки або дані про інший об'єкт Державного земельного кадастру, щодо якого вносяться відомості (зміни до них) згідно з відповідною заявою;

6) відомості про розробника документації із землеустрою та оцінки земель;

7) відомості про невідповідність даних електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку;

8) викопіювання з кадастрової карти (плану) відповідної адміністративно-територіальної одиниці з нанесенням на ньому контурів об'єктів перевірки;

9) прізвище та ініціали Державного кадастрового реєстратора, що провів перевірку електронного документа (п. 78 Порядку ведення Державного земельного кадастру).

Документ, який має назву "Помилки структури електронного документа" (а. с. 23) не відповідає вищезазначеним вимогам п. 78 Порядку ведення Державного земельного кадастру, оскільки в ньому відсутні обов'язкові реквізити.

В той же час відповідач 2 дійшов правильного висновку про необхідність відмови позивачу у вчиненні реєстрації прав, у зв'язку із анулюванням кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_2, який розробляв технічну документацію.

Так, в матеріалах справи мається наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22 травня 2017 р., відповідно до якого анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_2 (а. с. 164-166).

Як визначено ст. 68 ч. 8 Закону України "Про землеустрій", складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Оскільки судом встановлено факт анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2, який є розробником документації із землеустрою для позивача і яка в подальшому була подана останнім відповідачу 2 для вчинення реєстраційних дій, і недійсність якої прямо встановлена законом, тому така документація не породжує жодних правових наслідків, окрім тих, які пов'язані з її недійсністю.

Позивач помилково вважає, що оскільки його документація ОСОБА_2 розроблялась в лютому 2016 року, а анулювання кваліфікаційного сертифіката відбулось тільки в травні 2017 р., то на час звернення до відповідачів вона мала юридичну силу.

В першу чергу слід відмітити, що ст. 68 Закону України "Про землеустрій" не пов'язує чинність технічної документації із часом звернення зацікавленої особи до реєстратора - вона є нечинною з моменту її складання.

По друге, на час звернення позивача до відповідачів в серпні 2017 р., анулювання кваліфікаційного сертифіката вже мало місце.

Крім того, з наданої відповідачем 2 квитанції слідує, що 3 серпня 2017 р. документи в електронному вигляді до нього подавались за підписом саме ОСОБА_2 (а. с. 176).

Відповідно до ст. 21 ч. 1 абз. 2 Закону України "Про Державний земельний кадастр", однією з підстав для внесення відомостей до Державного земельного кадастру є технічна документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Так як згідно із ст. 68 Закону України "Про землеустрій" технічна документація позивача є недійсною, у відповідачів не виникло підстав для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, а тому суд знаходить позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя Мороз А. О.