Постанова № 70657365, 16.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук – Борисенко Н.В.,

при секретарі – Музиці Я.І.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2017 ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №351-13 від 18.07.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №351-13 від 18.07.2017, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000, 00 грн». Транспортний податок з фізичних осіб, визначений у статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), був запроваджений відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015р. Так, з 01.01.2016 року набрали чинності зміни до ПК України в частині елементів оподаткування транспортним податком відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення №351-13 від 18.07.2017 протиправним та таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки при його винесенні відповідачем не були враховані вимоги пп.4.1.9 п.4.1 ст.4, ст.12, ст.267 ПК України. Позивач зазначає, що транспортний податок не повинен нараховуватись, оскільки ринкова вартість належного йому транспортного засобу є меншою, ніж визначена в п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України, а отже, відсутній об’єкт оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, надав суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що згідно з п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України у редакції, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року. З наявної інформації в інформаційних базах даних ГУ ДФС, вартість транспортного засобу, що належить позивачу на праві приватної власності становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати. Таким чином, транспортний засіб, який належить позивачу на праві приватної власності є об'єктом оподаткування, а позивач платником транспортного податку. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення №351-13 від 18.07.2017 є правомірним та складеним з урахуванням норм діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником легкового автотранспортного засобу марки LAND ROVER RANGE ROVER SPORT 5.0i V8, 2013 року випуску, об’єм двигуна 4999 куб. см., державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ 687099 від 18.12.2015.

18.07.2017 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення – рішення форми «Ф» №351 -13, яким визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік ОСОБА_3 в розмірі 25 000, 00 грн.

Вирішуючи по суті спір щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Так, 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.

З 01.01.2017 набрали чинності зміни до Податкового кодексу України в частині елементів оподаткування транспортним податком відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 року № 1791-VIII.

Згідно нової редакції, підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України визначений новий об'єкт оподаткування.

Отже, з 01.01.2017 року об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 вказаної статті Кодексу.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Пунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

27.12.2010 прийнято Рішення Дніпропетровської міської ради №12/18 «Про внесення змін до рішення міської ради №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста».

Відтак, введений названим вище рішенням на території Дніпропетровської міської ради транспортний податок, у відповідності до загальних положень чинного податкового та бюджетного законодавства, може бути застосований контролюючим органом відносно оподаткування транспортних засобів не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.

Надаючи оцінку наявності об'єкта оподаткування з огляду на середньоринкову вартість автомобіля та об'єм циліндрів двигуна, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування.

Відповідно до підпункту 267.1.2 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального".

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

Проте, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було зроблено відповідний розрахунок для визначення вартості автомобіля позивача, вказаний розрахунок не було долучено до матеріалів справи, таким чином, у суду відсутні підстави для беззаперечного висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючий орган правомірно відніс вказаний легковий автомобіль до об’єкту оподаткування, оскільки прийняв його за відсутності розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, який є обов'язковим для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на сукупність вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача №351-13 від 18.07.2017, яким позивачу нараховано податкові зобов’язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25000 грн., не можна визнати таким, що відповідає положенням Податкового кодексу України, що є підставою для його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 640,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.877890523.1 від 23.10.2017.

У зв'язку із задоволенням адміністративного позову, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 640, 00 грн. відповідно до квитанції № 0.0.877890523.1 від 23.10.2017.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №351-13 від 18.07.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити із Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 640, 00 грн. відповідно до квитанції № 0.0.877890523.1 від 23.10.2017.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2017 року.