Постанова № 70657334, 01.12.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року Житомир справа № 806/3130/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панкеєвої В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.11.2017:

- визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.10.2017 № Г-5492/1-11495/6-17;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 03.10.2017 щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність, що розташована на території Попільнянської сільської ради Попільнянського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03 жовтня 2017 року він звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Попільнянської сільської ради Попільнянського району Житомирської області. Вказує, що за результатами розгляду даного клопотання на адресу позивача надійшов лист відповідача від 25 жовтня 2017 року № Г-5492/1-11495/6-17, яким позивачу відмовлено в задоволенні заяви на підставі Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.17 № 413. На думку позивача, таке рішення є протиправним і суперечить нормам чинного законодавства.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження та письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на неявку сторін та керуючись приписами ст.41, ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Попільнянської сільської ради Попільнянського району (а.с.10).

За результатами розгляду, відповідач, листом від 25 жовтня 2017 року № Г-5492/1-11495/6-17, відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 про «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

Відмова вмотивована тим, що відповідно до постанови № 413 Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні формувати перелік земельних ділянок та визначати площу таких земельних ділянок, але не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. У звязку з чим у четвертому кварталі 2017 року по Житомирській області площа земельних ділянок, які можуть передаватись у межах норм безоплатної приватизації не передбачена (а.с. 9).

Не погоджуючись з відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та вважаючи, що ОСОБА_1 має право на отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено пільги учасникам бойових дій, а саме: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідності до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.2 ст.22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Приписами ч.3 ст.22 Земельного кодексу України визначено що, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

На підставі ч.3 ст.134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

За змістом ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим.

Приписами ч.6 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Попільнянської сільської ради.

Листом від 01.03.2017 № Г-7185/0-2458/6-17 відповідач відмовив ОСОБА_1 у звязку з тим, що з поданих графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів (а.с.7).

На виконання вимог рішення відповідача від 01.03.2017 № Г-7185/0-2458/6-17 в квітні 2017 року позивач вдруге звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, до якою долучив необхідні документи.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 27.06.2017 № Г-5492/0-7230/6-17 повідомило позивача про те, що перелік земельних ділянок для передачі в межах безоплатної приватизації на території області не сформовано. Запропонувало ОСОБА_1 повторно подати новий пакет документів з заявою до управління після оприлюднення переліку земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (а.с.8).

03 жовтня 2017 року позивач втретє звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га. До заяви долучено попередні відповіді управління, копію викопіювання з кадастрової карти, копію паспорта, копію посвідчення учасника бойових дій та копію ідентифікаційного номеру.

Враховуючи зазначене, позивачем, при поданні заяви на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою було дотримано вимоги ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.10.2017 надав відповідь, оформлену листом від 25.10.2017 року № Г-5492/1-11495/6-17, яким позивачу повідомлено, що згідно Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності у четвертому кварталі 2017 року по Житомирській області площа земельних ділянок, які можуть передаватись у межах норм безоплатної приватизації не передбачена.

Суд звертає увагу, що постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Отже, відповідач відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову КМУ № 413 від 07.06.2017, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про визнання рішення від 25.10.2017 № Г-5492/1-11495/6-17 протиправним підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобовязання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 03.10.2017 суд зазначає наступне.

Відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч положень Земельного кодексу України, а тому суд розцінює відмову відповідача, оформлену листом від 25.10.2017 року № Г-5492/1-11495/6-17 протиправною.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, що земельна ділянка, вказана в заяві від 03.10.2017 не може бути передана ОСОБА_1

З цих підстав, суд для захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 03.10.2017 у порядку та відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про задоволення позовних в повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про судовий збір" кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до посвідчення серії УБД № 150887, виданого Управлінням УМВС України в Житомирській області 26 грудня 2015 року.

Приписами ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи задоволення позовної вимоги немайнового характеру, суд приходить до висновку про стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у сумі 640,00 грн.

Керуючись статтями 41, 71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.10.2017 № Г-5492/1-11495/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2017 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність, що розташована на території Попільнянської сільської ради Попільнянського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м.Житомирі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38035726; банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області; код банку отримувача (МФО) - 811039; рахунок отримувача - 31213206784002; код класифікації доходів бюджету - 22030101. судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва

Повний текст постанови виготовлено: 01 грудня 2017 р.