Постанова № 70657235, 06.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства ОСОБА_3 «Навчальна книга» до Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання нечинною постанови, -

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2017 року Приватне підприємство ОСОБА_3 «Навчальна книга» звернулось до Дніпропетровського кружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просило визнати нечинною з 26 червня 2017 року постанову від 26 червня 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, винесену старшим державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_5 як безпідставну, незаконну, постановлену без наявності та подання належного виконавчого документа.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року залучено до участі в адміністративній справі №804/4929/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 управління ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що в оскаржуваній постанові відсутні і жодним чином не зазначені факт і дата подання та назва виконавчого (а не іншого) документа, резолютивна частина рішення, розмір та категорія суми для стягнення, також відсутні назва, ЄДРПОУ, реквізити та адреса стягувача, а також відсутні дані про факт і дату подання заяви і вимоги до виконавчої служби. Рішення ДПІ та вимога ДПІ це різні документи, які ухвалюються за різними нормативними актами, різними процедурами і тягнуть різні правові наслідки. Вимога ДПІ не включена до вичерпного переліку виконавчих документів, поданому в статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» і не відповідає вимогам частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» до виконавчого документа. Оскаржувана постанова винесена за документом, який не є виконавчим, не відповідає вимогам закону і який нам не надсилався. Докази відсутності виконавчого документа містяться в самій оскаржуваній постанові, в якій відсутні назва виконавчого документа за переліком статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», а також відсутні сума, категорія суми стягнення, дата подання документа на виконання, назва, адреса, ЄДРПОУ, реквізити стягувача. Тому постанова є безпідставною, незаконною, її треба визнати нечинною з дати її постановлення.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що державний виконавець діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Представник позивача 27.10.2017 року подав суду письмовий виступ у судових дебатах, в яких просив провести засідання за відсутності представника видавництва у випадку його неявки. У судове засідання представник позивача не з'явився.

Представник відповідача надав суду витребувані копії матеріалів виконавчого провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 4 квітня 2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу №Ю-225-25/66У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 18149,50 грн., згідно відмітки у вимозі, остання 30.04.2017 року набрала чинності (а.с. 41).

Зазначену вимогу №Ю-225-25/66У позивач отримав 21 квітня 2017 року, що підтверджується копією поштового відправлення (а.с. 58).

26 червня 2017 року до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції за вхід.№4774 надійшла заява ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 18.05.2017 року вих.№10130/10/04-36-17-01-14 про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску №Ю-225-25/66 від 04.04.2017 року в сумі 18149,50 грн.

У заяві стягувач просив стягнути з видавництва «Навчальна книга» на користь Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

26.06.2017 року старшим державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_6, за наслідками розгляду заяви стягувача - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, винесена оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №54204632, у вступній частині якої зазначено:

- назва документу: вимога №255-25/66 виданий 04.04.2017 року;

- документ видав: ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська;

- про: стягнення коштів на користь держави з видавництва «Навчальна книга»;

- боржник ОСОБА_3 «Навчальна книга»;

- адреса: вул. Свердлова, 70;

- код ЄДРПОУ: 24235914;

- стягувач: дпі;

- документ вступив у силу (набрав чинності): 30.04.2017 року.

Згідно резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2017 року, державний виконавець постановив:

1. відкрити виконавче провадження з виконання:

- назва документу: вимога №255-25/66 виданий 04.04.2017 року;

- документ видав: ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська;

- про: стягнення коштів на користь держави з видавництва «Навчальна книга»;

2. Виходячи з положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», п.3-п.4 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язую боржника за виконавчим провадженням надати у 5-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника (фізичної чи юридичної особи) до Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області. Попереджаю боржника про відповідальність згідно норм чинного законодавства у разі не подання у зазначені строки до відділу ДВС декларацію про доходи та майно боржника (фізичної чи юридичної особи) або внесення до декларації завідомо неправдивих відомостей.

3. Стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 1814,95 гривня (UAH).

Оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження відповідач направив на адресу позивача та боржника у виконавчому провадженні супровідним листом від 26.06.2017 року за №11459 (а.с.4).

Судом встановлено, що відповідно до інформації про виконавче провадження, складеної станом на 09.10.2017 року 12:48, в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень зазначено наступне (а.с. 60-61):

- номер виконавчого провадження: 54204632;

- назва виконавчого документа, дата видачі та номер: вимога від 04.04.2017 року №255-25/66;

- орган, посадова особа, що видали документ: ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська;

- категорія виконавчого документа: стягнення коштів;

- боржник: ОСОБА_3 «Навчальна книга», код ЄДРПОУ: 24235914, місцезнаходження: вул. Свердлова, 70, юридична особа;

- стягувач: дпі, код ЄДРПОУ: не зазначено, місцезнаходження: не зазначено, юридична особа, черга:1;

- дата набрання рішенням чинності: 30.04.2017 року;

- резолютивна частина виконавчого документа: стягнення на користь держави з видавництва «Навчальна книга»;

- сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом: 18149,5 грн.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходить із того, що частиною 1 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

14 серпня 2017 року Приватне підприємство «Навчальна книга» звернулось до суду із позовом про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-225-25/66У від 04.04.2017 року, однак, провадження в адміністративній справі не відкрито у зв'язку із залишенням позову без руху.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Частиною 5 статті 25 Закону №2464-VI вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі – Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частини 5 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню регулюються «Інструкцією з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5, далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 7 Інструкції постанова, як окремий документ, містить такі обов'язкові реквізити:

- номер виконавчого провадження;

- вступну частину із зазначенням:

- - назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

- - найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;

- - назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

- - мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;

- резолютивну частину із зазначенням:

- - прийнятого виконавцем рішення;

- - строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови судом встановлено, що текст постанови містить чисельні невідповідності та порушення порядку складення, зокрема:

1) помилково неповно визначено реквізити виконавчого документа:

- зазначено «вимога №255-25/66», коли як назва виконавчого документа «Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-225/25/66 У»;

- зазначено, що виконавчий документ виданий ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, коли як виконавчий документ виданий ГУ ДФС у Дніпропетровській області;

- наведена резолютивна частина рішення «стягнення коштів на користь держави з видавництва «Навчальна книга», коли як в виконавчому документів зазначено «ГУ ДФС у Дніпропетровській області вимагає сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі боргу 18149,50 грн., недоїмка 18149,44 грн., штрафи 0,06 грн.;

2) невірно зазначено найменування стягувача, який видав документ, зокрема зазначено «дпі», коли як стягувачем є ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що призвело до відсутності у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень інформації про стягувача, його коду ЄДРПОУ та місцезнаходження;

3) неповно зазначено найменування боржника, фактично вказано ОСОБА_3 «Навчальна книга», коли як повне найменування юридичної особи Приватне підприємство «Видавництво «Навчальна книга».

Фактично в оскаржуваній постанові відсутня мотивувальна частина яка складається з двох складових 1) зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), 2) і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.

В мотивувальній частині оскаржуваної постанови наведено лише посилання на норми закону.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду оскаржуваною постановою порушені права позивача, оскільки у разі примусового виконання виконавчого документа, із неправильними реквізитами, за участі неналежного стягувача, боржник у виконавчому провадженні не зможе реалізувати свої права.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених за коном заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

У рішенні від 20.10.2011 року «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Допущені державним виконавцем помилки при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження не можливо виправити за відсутності відповідного законодавчого врегулювання таких дій.

З огляду на викладене, задовольняючи позов, суд визнає протиправною та скасовує оскаржувану постанову, не визнаючи її нечинною, оскільки визнання нечинними притаманно лише нормативно-правовим актам, коли як у заявленому спорі оскаржено акт індивідуальної дії.

Керуючись статтями 2, 17, 11, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства ОСОБА_3 «Навчальна книга» до Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання нечинною постанови – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження №54204632 від 26.06.2017 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 1 листопада 2017 року.