Постанова № 70657197, 18.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпроважмаш» звернулось до суду із адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (правонаступником є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області) в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №041 від 03.03.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначає, що період військової служби застрахованої особи за призовом під час мобілізації, на особливий період, коли за застраховану особу відповідно до законодавства не сплачено єдиний внесок (зокрема, період виплати працівнику компенсації із бюджету в межах середнього заробітку мобілізованого працівника, яка не є базою нарахування єдиного внеску, що спрямовується до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), також слід відносити до періоду, не відпрацьованого з поважної причини. У зв'язку з цим, період військової служби за призовом під час мобілізації виключається з розрахункового періоду та розрахунок середньої заробітної плати здійснюється за відпрацьовані місяці та дні розрахункового періоду. Таким чином позивач вважає, що оскаржуване рішення №041 від 03 березня 2017 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є неправомірним та підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшло заперечення, в яких зазначено, що оскільки в ході перевірки позивача було встановлено, що за працівників підприємства призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які отримували компенсаційні виплати, що виплачував роботодавець за рахунок коштів державного бюджету в межах середнього заробітку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N105 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період", єдиний внесок не нараховувався і, відповідно, період отримання таких виплат до страхового стажу не зараховується. У зв’язку з чим, відповідач вважає, що оскаржуване рішення відповідає нормам чинного законодавства і є правомірним.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Ухвалою суду від 18.09.2017р. відповідно до ч.6 ст.128 КАС України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, згідно Плану-графіку проведення перевірок страхувальників на 4 квартал 2016р. та направлення №465/07 від 08.11.2016р., на підставі п.3.2 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, ВД ДОВ ФСС з ТВП проведено планову перевірку правомірності використання коштів Фонду за період з 01.07.2015 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт №035 від 20.02.2017.

Під час проведення перевірки, ПАТ «Дніпроважмаш» звернулось до ВД ДОВ ФСС з ТВП із листом №65-187 від 22.11.2016р., в якому зазначило, що у зв’язку з неоднозначним трактуванням листів Міністерства соціальної політики України від 31.07.2015р. №445/18/99-15р., від 15.12.2015р. №696/18/99-15р. адміністрація підприємства звернулась у Міністерство соціальної політики України за роз’ясненнями. У зв’язку з чим, просило призупинити перевірку до урегулювання даного питання.

За результатами розгляду вказаного звернення, відповідач листом №07-05-1639 від 23.11.2016р. повідомив позивача, що перевірка призупиняється з 22.11.2016р. Час відновлення планової перевірки буде визначено після отримання від Міністерства письмового роз’яснення про що буде повідомлено додатково.

Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за результатами розгляду звернення позивача з питання надання допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованій застрахованій особі надано лист-відповідь №5.2-32-2345 від 30.12.2016р., в якому зазначено, якщо страховий стаж застрахованої особи у дванадцятимісячному періоді перед настанням страхового випадку складає менше шести місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності їй надається виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Згідно висновків вказаного ОСОБА_2 перевірки позивача №035 від 20.02.2017, за перевіряємий період, обревізовано коштів Фонду на виплату матеріального забезпечення 2927844,40 гривень. Проведеною перевіркою за перевіряємий період встановлено неправомірні витрати коштів Фонду при наданні матеріального забезпечення на загальну суму 16342,02 гривень (за період після 01.01.2015 року), яка підлягає відшкодуванню Фонду у повному обсязі та відображенню у звітності.

Так, у розділі 4 вказаного ОСОБА_2, зазначається про три виявлені порушення, а саме:

- по одному листку непрацездатності серія АГХ № 806180 з 14.09.2015 по 21.09.2015 ОСОБА_3, в порушення вимог пункту 1 частини 4 статті 19, частини 2 статті 33 Закону України № 1105, пункту 29 Порядку 1266 (в редакції з 04.07.2015) допомога по тимчасовій непрацездатності нарахована виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку, у випадку коли застрахована особа, яка протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування має страховий стаж менше шести місяців (знаходилася у відпустці по догляду за дитиною з трьох до шести років), переплата становить 39,68 гривень;

- по сімнадцяти листках непрацездатності, в порушення вимог пункту 1 частини 4 статті 19, частини 2 статті 33 Закону України №1105, пункту 29 Порядку №1266, допомога по тимчасовій непрацездатності нарахована виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку за місяць вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку, у випадку, коли застрахована особа, яка протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування має страховий стаж менше шести місяців (особи, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які отримують компенсаційні виплати (неоподатковані ЄСВ), в межах середнього заробітку, що виплачує роботодавець за рахунок державного бюджету), переплата становить 16210,36 грн.;

- в ході перевірки допомог по вагітності та пологах по одному листку непрацездатності серія АГХ №704307 з 17.08.2015 по 20.12.2015 ОСОБА_4, в порушення вимог частини другої статті 33 Закону України №1105, пункту3 Порядку № 1266 (в редакції з 04.07.2015) невірно визначено кількість календарних днів зайнятості у квітні 2015 року для нарахування допомоги по вагітності та пологах, переплата становить 91,98 гривень.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, відповідачем прийнято Рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності №041 від 03.03.2017р. на загальну суму 24513.03грн, в тому числі: неправомірні витрати - 16342,02грн., штраф у розмірі 50% - 8171,01 грн.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», згідно з яким Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. №1105 викладено в редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105).

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105, реорганізацією шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності утворено Фонд соціального страхування України.

Згідно з пунктом 6, 8, 9 вказаних Прикінцевих та перехідних положень, до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених Законом №1105, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та їх робочі органи. До приведення законодавства України у відповідність із Законом №1105 та інші закони і нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діють до затвердження відповідних рішень Фондом.

Відповідно до статті 4 Закону №1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Статтею 33 Закону №1105 визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 затверджено «Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» (далі - Порядок №1266).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати. Зазначений перелік поважних причин є виключним і може бути розширеним лише шляхом законодавчого внесення відповідної норми до Порядку №1266.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, ВД ДОВ ФСС з ТВП проведено планову перевірку правомірності використання коштів Фонду за період з 01.07.2015 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт №035 від 20.02.2017, на підставі якого прийнято оскаржуване Рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності №041 від 03.03.2017р. на загальну суму 24513.03грн, в тому числі: неправомірні витрати - 16342,02грн., штраф у розмірі 50% - 8171,01 грн.

Так, перевіркою встановлено, що застрахованим особам Позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхових випадків, мали страховий стаж менше шести місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності обчислена виходячи з нарахованої заробітної плати, яка в розрахунку на місяць вища за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку, чим порушено вимоги пункту 1 частини 4 статті 19 Закону №1105 та пункту 29 Порядку №1266 із змінами, внесеними постановою КМУ від 26.06.2015 №439.

Як вбачається із матеріалів справи, спірним є питання щодо здійснення розрахунку та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності по 17-ти листках непрацездатності застрахованим особам - працівникам позивача, переплата по яких склала 16210,36грн.

Зазначена переплата виникла в зв'язку з тим, що допомога по тимчасовій непрацездатності нарахована виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку, у випадку, коли застрахована особа, яка протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування має страховий стаж менше шести місяців (особи призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які отримують компенсаційні виплати (неоподатковані ЄСВ) в межах середнього заробітку, що виплачує роботодавець за рахунок коштів державного бюджету).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати. Зазначений перелік поважних причин є виключним і може бути розширеним лише шляхом законодавчого внесення відповідної норми до Порядку №1266.

За дорученням Міністерства соціальної політики України Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Київ) надала ПАТ «Дніпроважмаш» роз'яснення, які направлені на адресу страхувальника листом від 30.12.2016 №5.2-32-2345, копія якого наявна в матеріалах справи та використано під час перевірки, оскільки перевірка зупинялась до отримання вказаних роз’яснень.

У вказаних письмових роз’ясненнях Фонд посилається на листи Міністерства соціальної політики України від 31.07.2015 №445/18/99-15 та від 21.05.2015 №319/18/99-15, в яких зазначається про те, що період військової служби застрахованої особи за призовом під час мобілізації на особливий період можна вважати періодом, не відпрацьованим з поважної причини. Тому, якщо деякі місяці та дні розрахункового періоду застрахована особа не працювала із зазначеної поважної причини, пропонуємо ці місяці та дні виключати з розрахункового періоду та здійснювати розрахунок середньої заробітної плати за відпрацьовані місяці та дні розрахункового періоду. У випадку, коли застрахована особа не працювала із зазначеної поважної причини, всі місяці розрахункового періоду, може бути застосовано пункт 28 Порядку №1266.

Згідно п.28 Порядку №1266, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі внаслідок захворювання або травми, що пов’язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.

Так, у листі Міністерства соціальної політики України від 21.05.2015 №319/18/99-15 зазначено, що у разі відсутності у розрахунковому періоді у демобілізованої застрахованої особи заробітної плати для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності може бути застосовано пункт 10 Порядку, згідно із яким середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

Також, в листі Міністерства соціальної політики України від 31.07.2015 №445/18/99-15 зазначено, що період військової служби застрахованої особи за призовом під час мобілізації на особливий період можна вважати періодом, не відпрацьованим з поважної причини. Тому, якщо деякі місяці та дні розрахункового періоду застрахована особа не працювала із зазначеної поважної причини, пропонуємо ці місяці та дні виключати з розрахункового періоду та здійснювати розрахунок середньої заробітної плати за відпрацьовані місяці та дні розрахункового періоду. У випадку, коли застрахована особа не працювала із зазначеної поважної причини, всі місяці розрахункового періоду, на нашу думку, може бути застосовано пункт 9 Порядку.

Таким чином, суд звертає увагу, що такий підхід відповідає п.3 Постанови КМУ № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням» та ст. 21 Закону України №1105 «Про загальнообов'язкове соціальне страхування».

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, аналізуючи норми вищевказаного законодавства України, суд зазначає, що при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності враховуються суми оплати середнього заробітку під час мобілізації, на які нараховано єдиний внесок, у зв’язку з чим, відповідачем неправомірно зроблено висновок по сімнадцяти листках непрацездатності, про порушення позивачем вимог п.1 ч.4 ст.19, ч.2 ст.33 Закону України №1105, п.29 Порядку №1266, на загальну суму переплати 16210,36 грн.

З метою реалізації завдань адміністративного судочинства визначених статтею 2 КАС України, зокрема, належного забезпечення захисту прав та інтересів позивача у даному випадку, суд вважає, що позовні вимоги про скасування рішення №041 від 03.03.2017р. підлягають задоволенню в частині вказаної суми переплати 16210,36грн. та нарахованої штрафної санкції, на загальну суму 24315,54грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи, а також наданих представником позивача пояснень під час судового засідання, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням №041 від 03.03.2017р. частково, оскаржує його в сумі 16210,36 грн. (переплата по допомозі по тимчасовій непрацездатності по 17-ти листках непрацездатності).

При цьому, окрім вказаного порушення у розділі 4 ОСОБА_12 перевірки позивача, зазначається також про такі порушення:

- по одному листку непрацездатності серія АГХ № 806180 з 14.09.2015 по 21.09.2015 ОСОБА_3, в порушення вимог пункту 1 частини 4 статті 19, частини 2 статті 33 Закону України № 1105, пункту 29 Порядку 1266 (в редакції з 04.07.2015) допомога по тимчасовій непрацездатності нарахована виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку, у випадку коли застрахована особа, яка протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування має страховий стаж менше шести місяців (знаходилася у відпустці по догляду за дитиною з трьох до шести років), переплата становить 39,68 гривень;

- в ході перевірки допомог по вагітності та пологах по одному листку непрацездатності серія АГХ №704307 з 17.08.2015 по 20.12.2015 ОСОБА_4, в порушення вимог частини другої статті 33 Закону України №1105, пункту3 Порядку № 1266 (в редакції з 04.07.2015) невірно визначено кількість календарних днів зайнятості у квітні 2015 року для нарахування допомоги по вагітності та пологах, переплата становить 91,98 гривень.

При цьому, проти вказаних виявлених порушень за які переплата становить на загальну суму 131,66грн. та нараховані фінансові санкції в розмірі 65,83 грн., всього 197,49 грн., позивач не заперечує, будь-яких пояснень, обґрунтувань та доказів на підтвердження правомірності своєї позиції не зазначає та не надає.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення №041 від 03.03.2017р. в частині суми 197,49грн. є правомірним, у зв’язку з чим, не підлягає скасуванню в цій частині суми.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №041 від 03.03.2017р. в частині суми 24315,54грн. (сума переплати - 16210,36грн., штрафна санкція – 8105,18грн.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.