Рішення № 70656035, 30.11.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14416/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.,

при секретарі Михайленко О.С.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 2009 року по даний час.

В обґрунтування позову вказує, що 06 липня 2012 року померла її бабуся – ОСОБА_5, 13 січня 2013 року помер дідусь ОСОБА_6 На момент смерті, як баби, так і діда вона проживала разом з ними за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті баби та діда залишилося спадкове майно з приводу якого на даний час існує спір між сторонами. В зв’язку з тим, що її постійне проживання зі спадкодавцями на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, вона звернулася до суду із відповідним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просить суд встановити факт постійного проживання позивача в квартирі АДРЕСА_2 в період з 2009 року по даний час.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослiдивши письмовi докази по справi, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася 26 серпня 1986 році, що підтверджується копією паспорта МЮ 057452.

Після народження ОСОБА_3 проживала за адресою: квартира ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьками – ОСОБА_7, ОСОБА_8 та дідом, бабою – ОСОБА_6, ОСОБА_5.

19 грудня 1991 року шлюб між батьками позивача було розірвано, що підтверджується Свідоцтом про розірвання шлюбу серії 1-ГЮ № 254984.

23 жовтня 1992 року мати позивача вдруге вийшла заміж і стала носити прізвище Лук»янова Т.Й., що підтверджується Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

07 липня 1997 року Лук»янова Т.Й. померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 1-ЖЕ № 358070.

01 жовтня 1997 року відповідно до розпорядження міського голови №1656-р ОСОБА_6 призначено опікуном ОСОБА_3 в зв’язку з ухиленням ОСОБА_7 від виконання батьківських обов’язків.

Як вставнолено в судовому засіданні, що не заперечувалося сторонами, позивач з моменту народження до 2002 року проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3. В 2002 році переїхала жити в квартиру до батька і проживала з батьком до самої його смерті.

В 2004 році позивач вийшла заміж і стала носити прізвище ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії 1-ГЮ № 082818.

Баба позивача – ОСОБА_5, померла 06 липня 2012 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть 1-ГЮ № 129296. Дід позивача – ОСОБА_6, помер 13 січня 2013 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть 1-ГЮ № 157026.

Згідно із актом (а.с.7) посвідченого ЖКП «Покровське» вбачається, що позивач ОСОБА_3 проживала разом із дідом з народження і по цей час та вела разом із ним спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3. Враховуючи, що дід проживав із бабою за вказаною адресою, інших відомостей судом не здобуто, суд дійшов до висновку, що позивач ОСОБА_3 проживала разом із бабою з народження і по день її смерті.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати заяву нотаріусу. Згідно із ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 р. заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час прийняття спадщини, а не встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 р. справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу спадкового майна і встановлення факту постійного проживання на момент смерті із спадкодавцями, має для позивача суттєве значення.

Таким чином, оцінивши усі докази, що є у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт постійного проживання позивача ОСОБА_3 із спадкодавцями – бабою та дідом на час їх смертей та відкриття спадщини, знайшов своє підтвердження, тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60-64, 82, 88, 209, 212-215, 256-259, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в квартирі АДРЕСА_2 в період з 2009 року по даний час.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_10