Ухвала суду № 70655352, 22.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4766/17

Номер справи місцевого суду: 522/6197/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.

при секретарі Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансмент» про визнання незаконними рішень та визнання недійсним договору оренди,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання незаконними рішення Одеської міської ради № 1163-VII від 21.09.2016 року, № 1493-VII від 07.12.2016 року, визнання недійсним договору оренди землі від 23.12.2016 року, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «Едвансмент»(а. с. 1-4).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті провадження (а. с. 7-8).

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а. с. 10).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_2 у відкритті провадження по справі за позовом до Одеської міської ради, ТОВ «Едвансмент» про визнання незаконними рішень та визнання недійсним договору оренди, виходив із положень п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1); спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З п.п.2,3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» вбачається, що законодавство не містить визначення терміну «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно - правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи ,а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10). Матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (у тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ст. 16).

Згідно із приписами ст. ст. 169, 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Одеської міської ради, ТОВ «Едвансмент» про визнання незаконними рішення Одеської міської ради № 1163-VII від 21.09.2016 року «Про надання дозволу ТОВ «Едвансмент» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1400 га, за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1, 2/3, для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою прилеглої території», визнання незаконними рішення Одеської міської ради № 1493-VII від 07.12.2016 року«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1201 га, за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1, 2/3 та надання її в оренду ТОВ «Едвансмент».

Вказані рішення Одеської міської ради реалізовані, на підставі цих рішень ТОВ «Едвансмент» з Одеською міською радою укладено договір оренди землі від 23.12.2016 року, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,1201 га, розташована за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1, 2/3.

Таким чином, на підставі оскаржуваних рішень у ТОВ «Едвансмент» виникло цивільне право – право користування спірною земельною ділянкою, а відтак правовідносини, які склалися між сторонами, не є публічно-правовим спором і не підпадають під визначення справи адміністративної юрисдикції.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України у своїх рішеннях від 01.10.2013 року по справі № 21-228а13, від 09.04.2012 року по справі № 21-291а11, від 22.10.2012 року по справі № 3-34гс12.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати та передати питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 2 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року – скасувати, питання про відкриття провадження по справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Заїкін А.П.

ОСОБА_3