Рішення № 70654556, 27.11.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017р.Справа № 917/1593/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтер Трейд" (АДРЕСА_1, 09100)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" ( вул. Воровського, буд.34, каб.26, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)

про стягнення 402756,13 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 402756,13 грн. за договором поставки № 11/04/17 від 11.04.2017р., в т.ч. 382000,00 грн. - основного боргу, 11020,44 грн. - пені, 1287,00 грн. - 3% річних, 8448,69 грн. - інфляційних.

Від відповідача надійшло клопотання (вхід № 12601 від 17.10.2017р.) про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання. Крім того, відповідач повідомив, що він не одержав копію позовної заяви, що перешкоджає подати відзив на позов; прохав надати можливість ознайомитися зі справою.

За клопотанням відповідача суд ухвалою від 07.10.2017р. відклав розгляд справи на 09.11.2017 для надання можливості відповідачу ознайомитися з матеріалами справи та подати відзив на позов.

Відповідач відзив на позов не надав; для ознайомлення з матеріалами справи до суду не зявився.

Відповідач направив клопотання (вхід № 13713 від 09.11.2017р.) про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання. Крім того, відповідач повідомив, що він не одержав копію позовної заяви, що перешкоджає подати відзив на позов; прохав надати можливість ознайомитися зі справою.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна поштова квитанція від 22.09.2017р. та поштовий опис вкладення у цінний лист від 22.09.2017р., які підтверджують факт направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. Отже, у суду відсутні підстави для покладення на позивача обовязку здійснювати повторне надсилання відповідачу вказаних документів. При цьому суд розяснив, що в разі неотримання відповідачем копії позовної заяви, відповідач має право на ознайомлення з матеріалами судової справи.

Суд ухвалою від 09.11.2017р. відклав розгляд справи на 27.11.2017 для надання можливості відповідачу ознайомитися з матеріалами справи та подати відзив на позов.

Відповідач відзив на позов не надав; для ознайомлення з матеріалами справи до суду не зявився.

27.11.2017 від відповідача надійшло клопотання (вхід № 13713 від 09.11.2017р.) про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання. Крім того, відповідач повідомив, що він не одержав копію позовної заяви, що перешкоджає подати відзив на позов; прохав надати можливість ознайомитися зі справою.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти відкладення розгляду справи.

Суд клопотання відповідача відхилив, оскільки справа неодноразово відкладалася за клопотанням відповідача, відповідач мав можливість ознайомитися зі справою, та направити суду свої пояснення по суті спору, строк розгляду справи закінчується, клопотання про продовження цього строку відповідно до ст. 69 ГПК України сторонами не подано.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки, господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав у відповідності до статей 43, 22 ГПК України, відповідач не скористався своїм правом на подачі відзиву на позов згідно ст. 59 ГПК України, даний спір розглядається за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 27.11.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 11 квітня 2017 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Агротехмолторг (відповідачем) укладено договір поставки № 11/04/17, за умовами якого позивач як постачальник постачає та передає у власність, а ТОВ Торгівельна компанія Агротехмолторг приймає та оплачує товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних (а.с.12-14).

Позивач посилається на те, що він за вказаним договором поставив відповідачу товар (масло селянське) на загальну суму 1540000,00 грн.

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Судом встановлено, що договір поставки № 11/04/17 від 11 квітня 2017 року відповідачем не підписаний. Отже, цей договір є неукладеним.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що поставка спірного товару позивачем відповідачу проводилася за усною угодою.

Відповідно до ч.2 ст.509, ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Позивач у позові зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Лайтер Трейд" (позивач) здійснило поставку на користь Торгівельна компанія "Агротехмолторг" (відповідача) товару (масло Селянське солодковершкове 72,5%) в кількості 20000 тис. на загальну суму 1540000,00 грн.

В підтвердження цього позивач виписав відповідачу накладну № 0002 від 20.04.2017р. на отримання товару масло Селянське солодковершкове 72,5%) загальною вартістю 1540000,00 грн., яка підписана позивачем (а.с19).

Відповідач накладну № 0002 від 20.04.2017р. на отримання товару масло Селянське солодковершкове 72,5%) загальною вартістю 1540000,00 грн. зі своїм підписом позивачу не повернув.

Позивач також виписав відповідачеві рахунок-фактуру № 2 від 20.04.2017р. на оплату товару (масло Селянське солодковершкове 72,5%) загальною вартістю 1540000,00 грн. (а.с.20).

Позивач у позові посилається на те, що поставлена продукція відповідачем отримана, проте оплачена частково, на загальну суму 1158000,00 грн.

Факт проведення часткової оплати на суму 1158000,00 грн. відповідачем позивачу за товар підтверджується виписками банку по особовому рахунку, які свідчать що відповідачем за платіжним документом № 28 від 25.04.2017р. сплачено позивачу 500 000,00 грн., за платіжним документом № 33 від 27.04.2017р. сплачено позивачу 200 000,00 грн., за платіжним документом № 35 від 27.04.2017р. сплачено позивачу 458000,00 грн. У всіх цих платіжних документах вказано призначення платежу: «за масло селянське солодковершкове по рахунку № 2 від 20.04.2017р.» (а.с.23-24).

Залишок вартості товару в сумі 382000,00 грн. відповідачем не сплачено.

Позивач направив відповідачу претензію від 08.06.2017р. з вимогою про погашення 382000,00 грн. заборгованості.

Відповідач заборгованість не сплатив.

Згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За ч.2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В п.3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" розяснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведе стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення правочину.

Факт визнання (схвалення) ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" спірного правочину з поставки товару підтверджується частковими оплатами відповідача від 25.04.2017р. у сумі 500000,00грн., від 27.04.2017р. у сумі 200000,00грн., у сумі 458000,00грн. з призначенням платежу: за поставку товару за масло селянське солодковершкове по рахунку № 2 від 20.04.2017р. (а.с.23-24).

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Під час розгляду справи відповідач жодного разу не заперечив факт наявності угоди з позивачем на поставку товару та факт поставки йому товару позивачем на вказану суму. Також відповідач не заперечував факту проведення ним часткової оплати товару.

Надані в матеріали справи рахунок позивача № 2 від 20.04.2017р. за поставку товару (масло Селянське солодковершкове 72,5%) з зазначенням кількості, ціни та загальної вартості товару, часткові оплати відповідача, свідчать про те, що між сторонами в даному випадку склалися правовідносини з купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобовязання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України (далі ГК України) учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Отже, факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обовязку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Строк виконання відповідачем даного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України, тобто строк починається з наступного дня після одержання товару.

Така ж правова позиція визначена в п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів погашення боргу в сумі 382000,00 грн. відповідач суду не надав, наявність заборгованості суду не заперечив.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 382000,00грн. основного боргу підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач, керуючись ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 1287,00 грн. - 3% річних за період з 28.04.2017р. по 08.06.2017р. та 8448,69 грн. інфляційних за період квітень травень 2017р.(а.с.11).

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань розяснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач при нарахуванні відповідачу інфляційних застосовував індекси інфляції за квітень-травень 2017р. (а.с.11). Проте, у квітні 2017р. борг існував не повний місяць, отже інфляційні можуть нараховуватися лише за травень 2017р.

Після проведення перерахунку суд встановив суму інфляційних за травень 2017р., які підлягають стягненню з відповідача, в сумі 4966,00 грн.

Після перевірки розрахунку судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення суму річних в розмірі 1287,00 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 4966,00 грн. - інфляційних та 1287,00 грн. грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

У позову щодо стягнення іншої частини інфляційних слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 11020,44 грн. пені за період з 28.04.2017р. по 08.06.2017р.

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Договір поставки № 11/04/17 від 11.04.2017р. є неукладеним, іншого договору про відповідальність покупця за неоплату (несвоєчасну оплату) одержаного товару у вигляді нарахування пені сторони не укладали.

Отже, підстави для нарахування пені відсутні.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені слід відхилити.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 6041,35 грн. судового збору за платіжним дорученням від 22.09.2017 №30 (а.с.10).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" (вул. Воровського, буд.34, каб.26, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 38252567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтер Трейд" (АДРЕСА_1, 09100) 382000грн. 00 коп. основного боргу, 4966грн. 00коп. інфляційних, 1287грн. 00 коп. річних, 5823грн. 80 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 01.12.2017р.

Суддя Т. М. Безрук