Постанова № 70654551, 28.11.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017справа № 905/1468/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не зявився не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, м.Добропілля, м.Білицьке Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від14.09.2017р. (повний текст підписано 19.09.2017р.) у справі№ 905/1468/17 (суддя О.В. Кротінова)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Промелектроприлад, м.Запоріжжя доТовариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, м.Добропілля, м.Білицьке Донецької області простягнення 43014,83грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промелектроприлад, м.Запоріжжя, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, м.Добропілля, м.Білицьке Донецької області про стягнення 43014,83грн., які складаються з суми боргу в розмірі 22941,60грн., 3% річних у розмірі 1834,66грн. та інфляційних у розмірі 18238,57грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.09.2017р. (повний текст підписано 19.09.2017р.) у справі №905/1468/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроприлад задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля борг у розмірі 22941,60грн., 3% річних у розмірі 1834,43грн. та інфляційні у розмірі 18238,57грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором №ДУ-2014/406-КП від 07.08.2014р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції, а також наявністю недоліків у розрахунках позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Так, апелянт зазначає, що господарським судом не надано належної правової оцінки тому факту, що в доданих до позовної заяви видаткових накладних представником покупця не вказана дата приймання продукції. На переконання скаржника, з огляду на умови договору, зокрема п.5.3, 4.4, строк оплати не настав, і, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017р. у справі №905/1468/17 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 28.11.2017р.

На поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроприлад надійшов відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією розглянуто та долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 28.11.2017р. представники сторін не зявилися. Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. На електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроприлад надійшла заява, в якій позивач просить розглянути справу без участі повноваженого представника.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що явка сторін не була визнана судом обовязковою, сторони не посилалися на необхідність надання додаткових доказів, задовольняючи клопотання позивача, враховуючи, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, а позиція позивача у відзиві на неї, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

07.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроприлад (далі - постачальник) укладено договір №ДУ-2014/406-КП (далі договір).

Як вбачається з п.1.1, в порядку та на умовах передбачених даним договором, постачальник зобовязується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання промислово-технічного призначення (далі - продукцію), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісним характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.1.2 покупець зобовязується прийняти та сплатити, що постачається в його власність, продукцію відповідно до умов даного договору.

Згідно з п.2.2 постачальник зобовязується завчасно, а саме за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, повідомити покупця про наявність особливих умов проведення приймання окремих видів продукції, а також надати відповідну документацію, що регламентує порядок її проведення. У випадку невиконання умов, обумовлених вище, покупець проводить приймання поставленої партії продукції згідно з умовами, передбаченими даним договором.

Поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгодженими сторонами в специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїм якісним показником, яка супроводжується одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом (п.4.1).

Умови поставки продукції DDP, згідно з Інкотермс-2000. Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У випадках, коли сторонами у специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгівельних термінах Інкотермс-2000, з урахуванням погоджених сторонами застережень та умов поставок у відповідних специфікаціях (п.4.2).

Датою поставки, відповідно до п.4.4, вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про прийняття продукції.

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними, про що зазначено в п.4.5, з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в вище обумовленому пункті призначення поставки. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Як вбачається з п.5.1, 5.2, загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до даного договору, але не повинна перевищувати 999000,00грн. з урахуванням НДС.

Ціни на продукцію, що постачається постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Загальна вартість кожної партії, що постачається постачальником за даним договором, продукції вказується у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до п.5.3, розрахунки за продукцію, що постачається постачальником, за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту постачання відповідної партії продукції, якщо інше, відстрочка більше 60 (шестидесяти) календарних днів не обумовлена у відповідних специфікаціях до даного договору. У випадку якщо строк оплати припадає на неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Згідно з п.8.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобовязань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2014р. включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобовязань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобовязань.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію від 07.08.2014р., в якій визначено найменування продукції, кількість, ціну, вартість та строк поставки.

Пунктом 2 зазначеної специфікації до договору визначено умови оплати: розрахунки за даною специфікацією здійснюються на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту постачання відповідної партії продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними №РН-0000203 від 21.08.2014р. на суму 504,00грн., №РН-0000204 від 21.08.2014р. на суму 297,60грн., №РН-0000205 від 21.08.2014р. на суму 22140,00грн. позивачем, на виконання умов договору ДУ-2014/406-КП від 07.08.2014р., відповідно до специфікації від 07.08.2014р., було поставлено продукцію на загальну суму 22941,60грн.

Неналежне виконання покупцем зобовязань за зазначеним договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції стало підставою звернення постачальника до суду за захистом порушеного права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статей 264-271 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначалося раніше, позивачем було передано, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 22941,60грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №РН-0000203 від 21.08.2014р., №РН-0000204 від 21.08.2014р. та №РН-0000205 від 21.08.2014р., які підписані сторонами без жодних зауважень.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.3 договору, розрахунки за продукцію, що постачається постачальником, за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту постачання відповідної партії продукції, якщо інше, відстрочка більше 60 (шестидесяти) календарних днів не обумовлена у відповідних специфікаціях до даного договору. У випадку якщо строк оплати припадає на неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

За умовами специфікації від 07.08.2014р., на виконання якої було поставлено спірну продукцію, розрахунки здійснюються на 60-й календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що на наявних в матеріалах справи видаткових накладних представником покупця не вказана дата приймання продукції, з огляду на що, з урахуванням п.5.3, 4.4 договору, строк оплати не наступив.

Проте, судова колегія не погоджується із зазначеним твердженням у звязку з наступним.

За умовами п.5.3 договору та специфікації від 07.08.2014р., обчислення строку для здійснення відповідачем розрахунку за отриману продукцію починається з моменту поставки відповідної продукції.

Датою поставки, відповідно до п.4.4 договору вважається дата, вказана представником покупця на відповідних супровідних документах, наданих постачальником, про прийняття продукції.

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними, про що зазначено в п.4.5 договору, з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в пункті призначення поставки.

У матеріалах справи наявні довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, видані на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроприлад продукції за договором №ДУ-2014/406-КП.

На спірних видаткових накладних представником покупця здійснене посилання на названі довіреності, що фактично свідчить про отримання відповідачем продукції за накладними №РН-0000203 від 21.08.2014р. та №РН-0000204 від 21.08.2014р. - 26.08.2014р., за накладною №РН-0000205 від 21.08.2014р. 21.08.2014р.

Крім того, факт отримання товару за спірними накладними відповідачем не спростовано, а будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що поставка продукції фактично відбулася в інші дати, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладені вище висновки щодо дати отримання продукції, враховуючи умови договору №ДУ-2014/406-КП від 07.08.2014р. та специфікації від 07.08.2014р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач повинен розрахуватися за отриманий товар за видатковими накладними №РН-0000203 від 21.08.2014р. та №РН-0000204 від 21.08.2014р. не пізніше 24.10.2014р., за видатковою накладною №РН-0000205 від 21.08.2014р. - не пізніше 20.10.2014р.

Доказів оплати отриманої продукції на загальну суму 22941,60грн. відповідачем суду не надано, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Донецької області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в заявленому позивачем розмірі.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, у звязку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобовязань за договором, позивач просить стягнути з останнього 3% річних у розмірі 1834,66грн. та інфляційні у розмірі 18238,57грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, здійснений господарським судом Донецької області, судова колегія зазначає, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає нормам законодавства.

Стягненню з відповідача підлягають інфляційні у розмірі 18238,57грн. (з урахуванням обмеження суду розміром позовних вимог), нараховані на суму основного боргу за період з листопада 2014р. по червень 2017р. та 3% річних у розмірі 1834,43грн., нараховані за період з 21.10.2014р. по 20.06.2017р. на суму боргу в розмірі 22140,00грн. та за період з 25.10.2014р. по 20.06.2017р. на суму 801,60грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2017р. (повний текст підписано 19.09.2017р.) у справі №905/1468/17 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, м.Добропілля, м.Білицьке Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2017р. (повний текст підписано 19.09.2017р.) у справі №905/1468/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2017р. (повний текст підписано 19.09.2017р.) у справі №905/1468/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді:О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1 - позивачу; 1 - відповідачу. 1 - у справу; 1 ДАГС; 1 - ГСДО