Рішення № 70654003, 27.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017Справа №910/17938/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Родіна» до Приватного підприємства «Рось»

про стягнення 2268811,44 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Ковальов В.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов, з урахуванням прийнятої судом в порядку ст. 22 ГПК України заяви про зменшення позовних вимог (поданої у вигляді уточненого позову), про стягнення суми санкцій у зв'язку з несвоєчасною оплатою товару та послуг з його поставки по договору №51 від 01.01.2013.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, з посиланням, що закінчився встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України строк, тому підстави для стягнення пені відсутні. А щодо вимог про стягнення санкцій за ст. 625 ЦК України, то Відповідач вважає, що вони можуть бути стягнуті тільки разом з заборгованістю, а заборгованість ним вже була погашена.

У судові засідання Відповідач представників не направляв, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду - ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДР, тому будь-які несприятливі наслідки ненаправлення представників у засідання покладаються на Відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №51 від 01.01.2013 (далі - Договір №51) Позивачем у період з січня 2013 р. по вересень 2015 р. було надано Відповідачу послуги по транспортуванню товару на загальну суму 1125676,81 грн., тоді як Відповідачем в оплату наданих послуг було перераховано Позивачу лише частину вартості послуг в розмірі 200260,16 грн.

На підставі договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №ДГ-0000016 від 01.01.2014 (далі - Договір №16) Позивачем у 2014 р. було передано у власність (продано) Відповідачу товар на загальну суму 2443327,73 грн., тоді як Відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок з оплати поставленого товару та перераховано Позивачу грошові кошти у розмірі 977895,23 грн.

На підставі договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № ДГ-0000012 від 01.01.2015 (далі - Договір №12) Позивачем у період з січня по вересень 2015 р. було передано у власність (продано) Відповідачу товар на загальну суму 7510991,71 грн., тоді як Відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано Позивачу грошові кошти у розмірі 2649388,77 грн.

Умови договорів №№ 51, 16 та 12 та вищеописані обставини правовідносин сторін за цими договором встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі №911/721/13, яке набрало законної сили та є чинним.

Цим же рішенням суду було встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за наслідками вищеописаних поставок та з урахуванням їх часткової оплати складає 7252452,09 грн., тому вимоги позову про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 7252452,09 грн. суд задовольнив. Також, з огляду на несвоєчасні та неповні оплати по договорам, суд визнав Відповідача порушником грошового зобов'язання та стягнув з нього передбачену договорами пеню за період з 19.08.2015 по 18.02.2016 в сумі 1147732, 92 грн., а також за ст. 625 ЦК України інфляційні збитки за період з вересня 2015 р. по січень 2016 р. у сумі 226068,19 грн. і 3 % річних за період з 19.08.2015 по 29.02.2016 в сумі 78328,60 грн.

Згідно з твердженнями Позивача, які не спростовані Відповідачем, сума основного боргу була погашена 27.06.2017.

Предметом даного судового спору є стягнення санкцій (пені, 3% річних та втрат від інфляції) за несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставки товару (2411049,13 грн.) та надання автопослуг (125242,74 грн.), заборгованість по яким була підтверджена та стягнута вищевказаним рішенням суду від 10.05.2016 у справі №911/721/13, а також стягнення 3% річних та втрат від інфляції на інші суми заборгованостей, які були підтверджені та стягнуті вищевказаним рішенням суду від 10.05.2016 у справі №911/721/13, за період, після визнаного обґрунтованим у рішенні суду від 10.05.2016 у справі №911/721/13, та до погашення боргу, а саме, Позивач разом просить суд стягнути наступні суми за наступні загальні періоди нарахування санкцій:

- 1521691,47 грн. інфляційних втрат за період лютий 2016 року - червень 2017 року;

- 288508,51 грн. 3% річних за період з 01.03.2016 по 27.06.2017 включно;

- 458611,46 грн. пені за період з 01.03.2016 по 24.08.2016 включно.

Обставина несвоєчасної оплати заборгованості Відповідачем встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі №911/721/13.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою заборгованості, Відповідач, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- пені на підставі п. 5.4 Договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України;

- втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Розрахунок пені, втрат від інфляції та 3% річних судом також перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним (зокрема, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом), а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 1521691,47 грн. інфляційних втрат, 288508,51 грн. 3% річних та 458611,46 грн. пені визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

При цьому, судом відхиляються заперечення Відповідача проти позову щодо нарахування Позивачем пені поза встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України строк. Суд зазначає, що на заборгованості з оплати поставки товару (2411049,13 грн.) та за надання автопослуг (125242,74 грн.) Позивачем було нараховано пеню, відповідно до поданого суду та прийнятого судом нового розрахунку, у межах встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України строку.

Також судом відхиляється заперечення Відповідача, що Позивачем неправомірно нараховано санкції за ст. 625 ЦК України, так як вони можуть бути стягнуті тільки разом з заборгованістю, а заборгованість Відповідачем вже була погашена. Суд зазначає, що ст. 625 ЦК України не обмежує право заявника заявити позов про стягнення санкцій за ст. 625 ЦК України окремо від позову про стягнення заборгованості, та при цьому, суд зауважує, що Позивач правомірно нараховує санкцій за ст. 625 ЦК України на суму заборгованості у період, протягом якого ця заборгованість існувала, тобто до її погашення Відповідачем.

Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача. За відсутності відповідного клопотання зі сторони Позивача, питання про повернення йому частини судового збору у зв'язку зі зменшенням суми позову наразі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Рось» (м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10; ідентифікаційний код 32191954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Родіна» (Харківська область, Богодухівський район, с. Крисине, вул. Центральна, 51; ідентифікаційний код 00708348) 1521691 (один мільйон п'ятсот двадцять одну тисячу шістсот дев'яносто одну) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 288508 (двісті вісімдесят вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 51 коп. 3% річних, 458611 (чотириста п'ятдесят вісім тисяч шістсот одинадцять) грн. 46 коп. пені, а також 34032 (тридцять чотири тисячі тридцять дві) грн. 17 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2017

Суддя Сташків Р.Б.