Ухвала суду № 70652458, 27.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4621/16-к Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 11-кп/783/739/17 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Урдюк Т.М.,

суддів: Ревера В.В., Танечника І.І.,

секретаря Бориславського Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_1 (транспортного) страхового Бюро України (МТСБУ) ОСОБА_2 на вирок Франківського районного суду м.Львова від 28 лютого 2017 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

з участю прокурора Свореня І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

представника цивільного відповідача ОСОБА_4,

представника потерпілого,

цивільного позивача адвоката ОСОБА_5,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі у розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста гривень) грн. 00 коп. та підставі ч.3 ст.53 КК України з врахуванням майнового стану обвинуваченого із розстрочкою виплати до 28 вересня 2017 року без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 транспортного страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, м.Київ, Русанівський бульвар, 8 на користь потерпілого ОСОБА_6 16 629 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять девять гривень) грн. 40 коп. заподіяної матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 30 000 (тридцять тисяч гривень) грн. 00 коп. заподіяної моральної шкоди.

Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.

Згідно з вироком, ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 5.06.2016 року приблизно о 17 год. 25 хв., керуючи автомобілем марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по проїзній частині дороги вул.Княгині Ольги у напрямку вул.Володимира Великого біля буд. №5б порушив чинні вимоги ПДР України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №136 від 06.03.2013 року, а саме: Р.І.п.1.5, п.1.10 (в частині значення термінів «пішохідний перехід», «небезпека для руху»), Р.2 п.2.3 п.п. «б» і «д», Р.12 п.12.3 та Р.18 п. 18.1 та 18.4 ПДР України, що проявилось у тому, що він був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, створив загрозу безпеці дорожнього руху, при виникненні небезпеки для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому в цей час переходив проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху транспортного засобу пішохід ОСОБА_6, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, для якого могла бути створена небезпека, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода - наїзд на пішохода, в результаті якого пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 вимог правил дорожнього руху України пішохід ОСОБА_6 згідно з висновком судово-медичної експертизи №286/2016 від 08.07.2016 року отримав наступні тілесні ушкодження: відкритий двох кісточковий перелом нижньої третини обох кісток лівої гомілки з вивихом лівої стопи, рана та садно внутрішньої поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу, що могли бути спричинені 15.06.2016 року при авто наїзді легкового автомобіля зліва під час ДТП, при обставинах на які вказує потерпілий, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині вирішення питання з цивільним позовом, представник цивільного відповідача ОСОБА_1 (транспортного) страхового Бюро України (МТСБУ) ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Франківського районного суду м.Львова від 28 лютого 2017 року в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_1 транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_6 змінити і в цій частині постановити рішення, яким відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 транспортного страхового бюро України.

В обґрунтування своїх вимог представник цивільного відповідача покликається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази того, що ОСОБА_3 підпадає під категорію осіб, визначених п.13.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На переконання апелянта, МТСБУ жодним чином не порушувало права позивача своїми діями чи бездіяльністю, оскільки не відмовляло заявникові у проведенні регламентної виплати, а для прийняття рішення про виплату учасниками дорожньо-транспортної пригоди не було вжито жодних дій.

Після закінчення підготовчих дійапеляційного розгляду 27.11.2017 року потерпілий ОСОБА_7, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, самовільно покинув зал судового засідання, уповноваживши свого представника представляти його інтереси в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, представника цивільного відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, обвинуваченого, представника цивільного позивача-потерпілого, які просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, прослухавши звукозапис на технічному носії, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, описаних у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, доведена наведеними у вироку доказами, що учасниками судового провадження не оспорюється.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині вирішення питання цивільного позову, то на переконання апеляційного суду такі не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, підставою для звернення потерпілого ОСОБА_6 із цивільним позовом до суду в межах кримінального провадження стало заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі змістом поданого цивільного позову, потерпілий ОСОБА_6 просить стягнути з ОСОБА_1 транспортного страхового бюро України шкоду, повязану з лікуванням потерпілого у сумі 16629 грн. 40 коп., оскільки цивільний відповідач обвинувачений ОСОБА_3 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність на підставі п.13.1. Закону, та моральну шкоду з ОСОБА_3 у розмірі 50000 грн., тому що ОСОБА_6 внаслідок отриманих травм тимчасово не міг працювати, отримувати відповідний дохід та вести домашнє господарство.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обовязок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування). До відносин, що випливають із обовязкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обовязкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1961-IV МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Статтею 41.1. пунктом «а» Закону передбачено, що МТСБУза рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяннятранспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правовувідповідальність.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З огляду на те, що законодавством покладено на МТСБУ обовязок на відшкодування шкоди за рахунок коштів фонду захисту потерпілих у разі заподіяння шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, незалежно від приналежності до окремої категорії громадян України, визначеної п.13.1 статті 13 Закону, відтак цивільний позов в цій частині є обґрунтованим, тому колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог представника цивільного відповідача.

Щодо покликань апелянта про відсутність в справі доказів про належність ОСОБА_3 до категорії осіб, визначених п.13.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то такі є безпідставними, оскільки в силу п а) ст.41.1 Закону на МТСБУ покладено обовязок відшкодування шкоди потерпілим у разі її заподіяннятранспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правовувідповідальність, незалежно від того, чи належить дана особа до категорії, передбаченої п.13.1 Закону.

Окрім цього, згідно з наданої апеляційному суду копії посвідчення АБ №080481 ОСОБА_3 є ветераном війни - учасником бойових дій, тобто відносить до числа осіб, які звільняються від обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, невиконання потерпілим вимог ст.35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині звернення до МТСБУ із заявою, не свідчить про відсутність права в останнього та обовязку бюрона відшкодування шкоди за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Покликання апелянта про недоведеність вимог потерпілого щодо стягнення на його користь витрат, пов'язаних з лікуванням, суд не бере до уваги, оскільки такі твердження спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до висновку експерта від 25 червня 2016 року №286/2016 (а.с.п.113), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя, а саме: відкритий двохкісточковий перелом нижньої третини обох кісток лівої гомілки з вивихом лівої стопи, рана та садно внутрішньої поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу, які утворились від дії тупого предмету на ділянку нижньої третини лівої гомілки.

Згідно з виписками з медичної картки №15777, 25003 (а.с.п.71, 72) ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, за час лікування потерпілий поніс витрати, зокрема, на медичні препарати, що підтверджується долученими до цивільного позову квитанціями (а.с.п.61-67).

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з ОСОБА_1 транспортного страхового бюро України на користь потерпілого ОСОБА_6 16 629 грн. 40 коп. заподіяної матеріальної шкоди, відтак оскаржуваний вирок є законним й обґрунтованим, а отже підстав для зміни чи скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

постановила:

вирок Франківського районного суду м.Львова від 28 лютого 2017 року відносно ОСОБА_3залишити без змін, апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_1 (транспортного) страхового Бюро України (МТСБУ) ОСОБА_2 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

Т.М.ОСОБА_8ОСОБА_9Танечник