Рішення № 70651030, 27.11.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/415/15-ц Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 53 Доповідач Коломієць О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б.., ОСОБА_1,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України, треті особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області в особі Коростишівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області та Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області про захист трудових прав, визнання незаконними бездіяльності та дій роботодавця, зобов'язання вчинити дії, поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку на час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України, в якому, після уточнення позовних вимог (т.1, а.с.36-40, т.3 а.с.215), просив : визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо непідписання акту проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання за формою П-4 стосовно позивача протягом жовтня 2014 року - лютого 2015 року і невидачі останньому направлення на ВТЕК; зобов’язати відповідача вчинити дії щодо видачі позивачу направлення на ВТЕК; визнати незаконним і скасувати наказ від 02 березня 2015 року №9к про звільнення у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я згідно з п.2 ст.40 КЗпП України; поновити позивача на роботі з 03 березня 2015 року; стягнути з відповідача на користь позивача втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 03 березня 2015 року по день ухвалення судом рішення в справі; стягнути заподіяну порушенням трудових прав немайнову (моральну) шкоду в сумі 20 000,00 грн.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимог в повному обсязі. Зокрема, судом не надано належної правової оцінки доказам позивача та не враховано, що відповідач не запропонував позивачу всі вакантні посади за всіма структурними підрозділами підприємства, які існували на момент звільнення ОСОБА_3 Крім того, судом не враховано, що адміністрацією підприємства подання на звільнення ОСОБА_3 до профспілкового органу, членом якого є позивач, не вносилось, а тому, відповідно – і не приймалось рішення про надання згоди на звільнення позивача. Всупереч вимогам ч.1 ст.157 ЦПК України розгляд справи тривав понад 1 рік, чим порушено право позивача на захист його законних інтересів, оскільки позивач фактично був позбавлений засобів існування чим завдано йому моральних страждань.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Так, судом встановлено, що 12 серпня 2008 року позивач був прийнятий на роботу до Управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства «Кіровгеологія» розколювачем (колієм) плит та блоків на відкритих гірничих роботах у Бистріївському кар’єрі (т.1 а.с.7).

Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 23 вересня 2014 року №32/1187, наданого Державною установою «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України», ОСОБА_3 був встановлений відповідний діагноз та зазначено, що останньому протипоказана робота в умовах впливу пилу, шуму, вібрації, несприятливого мікроклімату (т.1 а.с.8).

02 жовтня 2014 року Житомирською обласною профпатологічною лікарсько-консультативною комісією було надано заключення про протипоказання позивачу фізичної напруги, роботи в контакті з вібрацією, в шумі та несприятливих метеоумовах (т.1 а.с.9).

01 жовтня 2014 року за вх. №217 УВТО КП «Кіровгеологія» отримано повідомлення від 23.09.2014 року №871 про професійне захворювання (отруєння) ОСОБА_3, видане Клінікою професійних захворювань Інституту медицини праці Національної академії медичних наук України (т.1 а.с.62).

Листом від 01 жовтня 2014 року за вих. №879 УВТО КП «Кіровгеологія» запропоновано начальнику Коростишівського міжрайонного управління держсанепідемслужби склад комісії від підприємства для розслідування випадку отримання ОСОБА_3 професійного захворювання (т.1 а.с.72).

26 січня 2015 року УВТО КП «Кіровгеологія» отримано медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 22.01.2015 р. №1/22 у ОСОБА_3 (т.1 а.с.66), наданий Державною установою «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України», згідно якого зазначено протипоказання щодо роботи в умовах впливу пилу, шуму, вібрації, несприятливого мікроклімату.

Як вбачається з протоколу №1 від 17.02.2015 року засідання комісії по розслідуванню причини виникнення професійного захворювання працівника УТВО КП «Кіровгеологія» ОСОБА_3, складання акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 було відкладено у зв’язку з тим, що його оформлення було передчасним без належно проведеного розслідування (т.3 а.с.77-78). У зв’язку з чим, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання після повторного розслідування був складений лише 11.03.2015 року, вже після звільнення ОСОБА_3 (т. 1 а.с.10-11).

Судом встановлено, що згідно протоколу №1 ПР сумісного зібрання адміністрації і профспілки УВТО КП «Кіровгеологія» від 09.02.2015 року на зборах, було вирішено запропонувати позивачу посаду сторожа Коростишівської дільниці УВТО КП «Кіровгеологія» (т.1 а.с.67).

Коростишівською центральною районною лікарнею ім. Д.І. Потєхіна, 23.02.2015 року було надіслано лист начальнику УВТО КП «Кіровгеологія» з переліком рекомендованих посад для переведення ОСОБА_3 на іншу посаду (т.1 а.с.68).

Відповідно до Наказу №9-к від 02 березня 2015 року позивача звільнено з посади розколювача (колія) плит та блоків на відкритих гірничих роботах у кар’єрі підрозділу кар’єр Бистріївський Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України у зв’язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я і відмовою від переведення на іншу роботу, згідно п.2 ст.40 КЗпП України (а.с. 71).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд виходив з того, що під час розгляду справи не було встановлено бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного підписання акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання, як і прямого обов’язку роботодавця надати позивачу направлення на МСЕК. Також суд вважав, що звільнення позивача з роботи було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п.2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Звільнення з підстави зазначеної у пункті 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Отож, власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 ст. 40 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну в установі, організації роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати за станом здоров’я з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, установі, організації незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який звільняється, працював.

Як вбачається зі змісту правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01.04.2015 року у справі № 6-40цс15, ч. 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З матеріалів справи вбачається, що Управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства «Кіровгеологія» на якому працював позивач є структурним підрозділом Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України, яке є юридичною особою (т.1 а.с.114, 115-133, 134).

Отже, фактичним роботодавцем позивача є Казенне підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України.

Так, зі змісту протоколу №2 ПР сумісного зібрання адміністрації і профспілки УВТО КП «Кіровгеологія» від 02.03.2015 року, вбачається, що ОСОБА_3 було запропоновано за станом здоров’я перевестися на посаду сторожа, проте останній відмовився від переведення у зв’язку з віддаленістю його місця проживання та неможливістю вчасно прибувати на роботу (т.1 а.с.70). На підставі чого профспілковим комітетом було надано згоду на звільнення ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 69).

Натомість, вакантні посади в інших структурних підрозділах Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України в порушення положень частини 2 ст. 40 КЗпП України роботодавцем запропоновані позивачу не були, але вказана обставина не призвела до порушення трудових прав ОСОБА_3

Так, згідно довідки Казенного підприємства «Кіровгеологія» від 24.10.2017 р. № 2/663, яка була надана під час апеляційного розгляду справи, вбачається, що протягом періоду з 01.10.2014 року по 02.03.2015 року на підприємстві КП «Кіровгеологія» та його відокремлених підрозділах існували наступні вакантні посади : провідний економіст планово-економічної групи КП «Кіровгеологія», сторож другого класу бази УВТО КП «Кіровгеологія», провідний юрисконсультант (сумісник), старший інспектор з кадрів, провідний економіст (сумісник) та провідний економіст (сумісник) – ПЗЕ № 60 (т.4 а.с.131).

З даного переліку вакантних посад за станом здоров’я позивач міг обіймати лише посаду сторожа другого класу бази УВТО КП «Кіровгеологія». Зазначена посада сторожа була запропонована ОСОБА_3, проте останній від переведення на дану посаду відмовився.

З наведеного вбачається, що відповідач дотримався норм законодавства, що регулюють звільнення працівника за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки виконання позивачем своїх трудових обов’язків протипоказане йому за станом здоров’я і останній відмовився від переведення на іншу роботу, а тому висновок суду про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового закону є вірним.

Відповідно до положень ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав передбачених п.п. 1,2-5,7 ст.40 та п.п. 2,3 ст.41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. В свою чергу п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснено, що відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що твердження апелянта про відсутність висновку профспілкового комітету щодо надання згоди на звільнення позивача є безпідставним, оскільки зі змісту протоколу №2 ПР сумісного зібрання адміністрації і профспілки УВТО КП «Кіровгеологія» від 02.03.2015 року, вбачається, що профспілковим комітетом було надано згоду на звільнення ОСОБА_3 (т.1 а.с.69).

Процедура оформлення акта проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання визначається згідно Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 .

Відповідно до п. 74 вказаного Порядку представники роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві відсутня), входять до складу комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання (далі - комісія з розслідування), яку утворює головний державний санітарний лікар Автономної республіки Крим, області або міста.

Пунктом 76 зазначеного Порядку передбачено, що розслідування у випадку професійного захворювання проводиться протягом десяти робочих днів після утворення комісії з розслідування. Якщо з об'єктивних причин розслідування не може бути проведене у зазначений строк, він може бути продовжений керівником закладу, що утворив комісію, але не більш як на один місяць. Копія відповідного наказу надсилається всім членам комісії з розслідування.

Як вбачається з протоколу №1 від 17.02.2015 року засідання комісії по розслідуванню причини виникнення професійного захворювання працівника УТВО КП «Кіровгеологія» ОСОБА_3, складання акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 було відкладено у зв’язку з тим, що його оформлення було передчасним без належно проведеного розслідування та суперечить нормам чинного законодавства (т.3 а.с.77-78).

У зв’язку з чим, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання був складений лише 11.03.2015 року, вже після звільнення ОСОБА_3 (т.1 а.с.10-11).

Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань у Коростишівському районі Житомирської області 22.12.2012 року був поданий до суду позов про визнання дій Коростишівського міжрайонного управління Держсанепідемслужби у Житомирській області з складання акту проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання ОСОБА_3 за формою П-4 та санітарно-гігієнічної характеристики умов праці незаконними (т.1 а.с.84).

Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що обов’язок скласти та підписати акт за формою П-4 лежить безпосередньо на комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, а не на роботодавці, що закріплено у пп. 5 п. 81 Порядку, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність з боку відповідача бездіяльності щодо непідписання вказаного акту.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання незаконною бездіяльність Управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України щодо не видачі ОСОБА_3 направлення на МСЕК для визначення ступеню втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та відшкодуванню моральної шкоди виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово звертався до роботодавця із заявами про надання йому направлення на МСЕК, в тому числі і після підписання акта розслідування професійного захворювання від 11.03.2015 року (т.1 а.с.164, 165, т.2 а.с.5).

01 грудня 2015 року УВТО КП «Кіровгеологія» листом на заяву ОСОБА_3 від 10.11.2015 року повідомило останнього, що за направленням на МСЕК йому необхідно звернутись до ЛКК за місцем проживання або лікування (т.2 а.с.4).

Разом з тим, на заяви ОСОБА_3, які були адресові головному лікарю Черняхівського ТМО, останній отримував відповіді про те, що для оформлення на МСЕК, з метою встановлення ступеня втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням, повинно бути направлення роботодавця або Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (т.2 а.с.8, 10). Проте Фонд соціального страхування також відмовляв позивачу у видачі направлення на МСЕК, мотивуючи відмову тим, що таке направлення повинно бути надане саме роботодавцем - УВТО КП «Кіровгеологія» (т.2 а.с.7,11).

Відповідно до ст.ст. 171, 172 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день та неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Згідно з п.3 Положення про медико-соціальну експертизу, яке затверджене Постановою КМУ від 03.12.2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводить після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Таким чином, враховуючи, що роботодавець зазначений в переліку організацій, які повинні видавати направлення на МСЕК, а позивач, який є потерпілим від професійного захворювання на виробництві, звернувся з такою вимогою саме до роботодавця через відмову лікувального закладу та Фонду надати таке направлення, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку має місце бездіяльність відповідача, оскільки саме підприємство зобов’язано було видати ОСОБА_3 направлення на проходження МСЕК.

У зв’язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про бездіяльність Управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України щодо не видачі ОСОБА_3 направлення на МСЕК.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) п.13 передбачено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під час розгляду справи було встановлено, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у Житомирській області на неодноразові звернення позивача з проханням виплатити одноразову допомогу та призначити щомісячні страхові виплати без висновку МСЕК, тричі надало письмові відповіді в листах від 19.03.2015р. № 06-223,від 30.04.2015 р. № 05-347 та від 18.11.2015 року № 06-943 (т.4 а.с.34-36), в яких роз’яснило, що усі права на отримання необхідних виплат від Фонду може бути реалізоване позивачем лише після здійснення медико-соціальної експертизи, яка проводиться лише на підставі направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому позивач отримав професійне захворювання.

З встановлених обставин та відповідно до норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з відсутністю засобів до існування через неможливість встановити групу інвалідності та отримати страхові виплати від Фонду соціального страхування, які є наслідком бездіяльності роботодавця щодо ненадання протягом тривалого часу, починаючи з 11.03.2015 року направлення на МСЕК і ця шкода повинна бути відшкодована відповідачем як роботодавцем.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості і справедливості; враховує характер і обсяг фізичних і душевних страждань, які зазнав і продовжує зазнавати позивач; виникнення хронічного професійного захворювання, відсутність засобів до існування після звільнення з роботи, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя. Сукупність цих обставин дозволяє колегії суддів визначити на відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 20000,00 гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягнення судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України про визнання незаконною бездіяльність щодо не видачі направленню на МСЕК та відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення даних вимог.

Визнати незаконною бездіяльність Управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України щодо не видачі ОСОБА_3 направлення на Медико-соціальну експертизу (МСЕК) для визначення ступеню втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.

Зобов’язати Управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України вчинити дії по видачі ОСОБА_3 направлення на Медико-соціальну експертизу (МСЕК) для визначення степеню втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.

Стягнути з Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України на користь ОСОБА_3 заподіяну порушенням трудових прав немайнову (моральну) шкоду в сумі 20 000,00 грн.

В решті рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий : Судді :