Рішення № 70647501, 22.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Семенюк Т.А., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Станішевській Б.В.

за участю: представника позивача - Бічукова А.С.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ПАТ «Комерційний банк «Надра» звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 21 березня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого банк наддав останній кредит у розмірі 282 822 долари 54 центи США зі сплатою за користування кредитом 13,89 % річних на строк до 10 березня 2033 року. На забезпечення кредитного зобов'язання між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено окремі договори поруки. ОСОБА_4 зобов'язання за вказаним договором належним

чином не виконувала і станом на 22 березня 2013 року допустила заборгованість в

розмірі 479 899 доларів 22 центи США, що є еквівалентом 3 835 834 грн. 47 коп. На досудові вимоги банку від 2 квітня 2013 року відповідачі не реагували.

Ураховуючи викладене, ПАТ «КБ «Надра», збільшивши позовні вимоги,

просив стягнути на його користь з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 22 липня 2015 року у розмірі 622 593 долари 71 цент США, що є еквівалентом 13 710 423 грн. 10 коп.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 квітня 2016 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року в розмірі 622 593 доларів 71 цент США, що є еквівалентом 13 710 423 грн. 10 коп., у тому числі: непогашений кредит у розмірі 279 560 доларів 56 центів США, що є еквівалентом 6 156 331 грн. 97 коп.; проценти у розмірі 245 720 доларів 96 центів США, що є еквівалентом 5 411 134 грн. 54 коп.; пеня в розмірі 97 312 долари 19 центів США, що є еквівалентом 2 142 956 грн. 60 коп.

У задоволенні позовних вимог до поручителів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови задоволенні позову до поручителів, Уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкова Ірина Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог змінити та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилалася на те, що оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Комерційний банк «Надра» до поручителів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним і необґрунтованим. Суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач пропустив строк позовної давності для пред'явлення вимог до поручителів за кредитним договором №51/П/56/2008-840, так як позов до суду було подано в межах шестимісячного строку з моменту настання строку виконання основного зобов'язання. Судом не було надано належної оцінки поданим банком копіям листів - вимог про виконання зобов'язань за кредитним договором, які були направлені поручителям, та на підставі яких було змінено строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором в квітні 2013 року, а не 13 липня 2009 року, як безпідставно зазначив суд першої інстанції.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року в розмірі 622 593 долари 71 цент США, що є еквівалентом 13 710 423 грн. 10 коп., з яких: непогашений кредит у розмірі 279 560 доларів 56 центів США, що є еквівалентом 6 156 331 грн. 97 коп.; проценти у розмірі 245 720 доларів 96 центів США, що є еквівалентом 5 411 134 грн. 54 коп.; пеня в розмірі 2 142 956 грн. 60 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року в розмірі 622 593 долари 71 цент США, що є еквівалентом 13 710 423 грн. 10 коп., з яких: непогашений кредит у розмірі 279 560 доларів 56 центів США, що є еквівалентом 6 156 331 грн. 97 коп.; проценти у розмірі 245 720 доларів 96 центів США, що є еквівалентом 5 411 134 грн. 54 коп.; пеня в розмірі 2 142 956 грн. 60 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, предметом розгляду судом апеляційної інстанції є рішення Печерського районного суду м.Києва від 5 квітня 2016 року

В судовому засіданні представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» - БічуковА.С. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

ОСОБА_4, ОСОБА_6 в судові засідання не з»являлися, про день та час розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, причини своєї неявки суду не повідомляли, у зв»язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 21 березня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №51/П/56/2008-840, згідно з умовами якого позичальнику було надано кредитні кошти у розмірі 282 822,54 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,89 % річних на строк до 10 березня 2033 року.

Меморіальними ордерами № 460 та № 462 від 21 березня 2008 року підтверджується, що ПАТ «Комерційний банк «Надра» належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором та надано позичальнику кредитні кошти в розмірі 282 822,54 доларів США, шляхом видачі 278 642,90 доларів США безпосередньо ОСОБА_4 та перерахування на користь банку 4 179,64 грн. в якості комісії за розрахунками, на підставі п. 1.5 кредитного договору.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №51/П/56/2008-840, 21 березня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язаний солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором.

Крім того, 21 березня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язаний солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором.

В свою чергу ОСОБА_4. взяті на себе за договором зобов'язання не виконувала належним чином, регулярних платежів в рахунок погашення кредиту не здійснювала, у зв'язку чим станом на 22 липня 2015 року, за нею рахується заборгованість в розмірі 622 593,71 долари США, що за офіційним курсом НБУ становить 13 710 423,10 грн., з них: непогашений кредит становить 279 560, 56 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 6 156 331,97 грн., несплачені відсотки становлять суму 245 720, 96 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 5 411 134,54 грн., несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань становить 2 142 956,60 грн..

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань позичальника 02 квітня 2013 року їй було направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначено про необхідність виконання даної вимоги протягом 30 днів з дати її отримання.

Крім того, судом установлено, що останній черговий платіж позичальником був здійснений 23 червня 2009 року.

До суду з вимогами до позичальника і поручителя банк звернувся 15 квітня 2013 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ «КБ «Надра», суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Оскільки ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, то це є підставою для стягнення заборгованості за цим договором. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що останній платіж по поверненню кредиту та сплаті процентів позичальником був здійснений 23 червня 2009 року, протягом шести місяців з моменту останнього платежу банк вимоги до поручителів не пред'явив, а тому порука ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі ч.4 ст.559 ЦК України припинилася.

Проте, повністю з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником ( ч.1 ст.553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч.1,2 ст.554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'вить вимоги до поручителя.

В договорах поруки з ОСОБА_5 та з ОСОБА_6 не установлено строк припинення поруки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 10 березня 2033 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст..554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила ( з урахуванням положень ч.4 ст.559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа поточного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з 13 числа поточного місяця, що передбачено умовами кредитного договору (п.3.3.3 кредитного договору), тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст..261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань ( правова позиція, висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-272цс16 від 29 червня 2016 року).

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що порука ОСОБА_5 та ОСОБА_6 припинена у зв'язку з тим, що останній платіж здійснено позичальником 23 червня 2009 року, після якого банк протягом шести місяців не пред'явив вимоги до поручителів, не грунтується на вимогах закону.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості підлягає скасуванню.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають у зв'язку з припиненням поруки, але за інших обставин.

Відповідно до ст..303 ЦПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.14 постанови №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд вправі досліджувати докази, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, враховуючи виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування.

Під час розгляду справи апеляційним судом установлено, що 16 червня 2010 року банк звертався до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про дострокове повернення кредитної заборгованості, сплати процентів.

29 вересня 2010 року Шевченківський районний суд м.Києва залишив позов ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення без розгляду.

Крім того, установлено, що з моменту звернення банка до суду в 2010 році будь-яких змін до кредитного договору, договорів поруки, рефінансування заборгованості не відбулося, жодних платежів після 23 червня 2009 року позичальником не здійснювалося.

Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.4.2.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п.3.3.3 цього договору.

Такому праву кредитора відповідає кореспондуючий обов'язок позичальника достроково виконати зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, що передбачено п.4.3.10 кредитного договору.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 умов кредитного договору щодо повернення кредиту банк відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, звернувшись 16 червня 2010 року до суду з позовними вимогами до позичальника і поручителя про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Частина .4 статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки ( перше речення частини 4 статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя ( друге речення частини 4 статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини 4 статті 559 ЦК України).

Строк дії поруки ( будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняться.

Це означає, що зі збігом цього строку ( який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права ( шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя ( правова позиція, висловлена Верховним Судом України).

Пред'явивши вимогу у судовому порядку до позичальника та поручителя про дострокове стягнення кредитної заборгованості та сплати процентів, банк змінив строк виконання основного зобов'язання, обов'язок відповідачів повернути всю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом вважається таким, що настав.

Залишення позову без розгляду не дає підстав уважати, що тим самим відбулося відновлення строків погашення кредиту за погодженим між банком і позичальником графіком.

Повторно банк звернувся до суду 15 квітня 2013 року з позовом до поручителів, тобто за межами шестимісячного строку дії поруки.

За таких обставин, у задоволенні позову кредитора до поручителів слід відмовити у зв'язку з припиненням поруки.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 309, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та у хвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: