Рішення № 70647481, 30.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 757/22962/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6953/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченко М.М., Музичко С.Г.

при секретарі Крічфалуши С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою, що є у спільній власності та усунення перешкод у користуванні, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою, що є у спільній власності та усунення перешкод у користуванні.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

16.05.2016 позивач ОСОБА_4 звернулася у суд з позовом до відповідача ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_5 про визначення порядку користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_1, виділивши їй в користування кімнату розміром 20,8 кв.м, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кімнати 10,7 та 12,5 кв.м, а загальні місця - кухню, ванну кімнату, туалет, коридор, вбудовану шафу залишити у спільному користуванні сторін та вселити її у квартиру.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між членами родини існують непорозуміння з приводу користування спірною квартирою. Незважаючи на те, що вона є власником 1/3 частини спірної квартири, ОСОБА_5 - 2/9, а відповідач ОСОБА_3 - ј частини, остання не допускає до квартири інших співвласників, чим порушує їх права. Просила суд зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні частиною квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом передачі ключів від квартири та звільнення кімнати площею 20,8 кв. м від речей ОСОБА_3; вселити її в кімнату площею 20,8 кв.м спірної квартири; заборонити відповідачу ОСОБА_3 без письмової згоди змінювати замки на вхідних дверях квартири та проводити ремонтні роботи в приміщеннях, які знаходяться у спільному користуванні співвласників, вчиняти будь-які дії, направлені на створення перешкод по виконанню договорів найму(оренди), які в майбутньому можуть будуть укладені ОСОБА_4 з третіми особами відносно виділеної їй у користування кімнати площею 20,8 кв. м; утримувати собаку породи німецька вівчарка в квартирі.

3-тя особа ОСОБА_5 пред'явила самостійний позов та просила встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1., оскільки є власником 2/9 частини квартири. У своє користування ОСОБА_5 просила виділити житлову кімнату площею 10,7 кв. м.; у користування ОСОБА_3- та ОСОБА_4 житлові кімнати, площею 12,5 кв.м та 20,8 кв.м, а в загальному користуванні залишити: кухню - 6,5 кв.м, туалет - 1,1 кв.м, ванну кімнату - 2,0 кв.м, коридор - 6,5 кв.м. Вселити її ОСОБА_5 в спірну квартиру та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні частиною квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_5, шляхом передачі ключів від квартири та звільнення кімнати площею 10,7 кв. м від речей ОСОБА_3; заборонити відповідачу ОСОБА_3 без письмової згоди ОСОБА_5 змінювати замки на вхідних дверях квартири та проводити ремонтні роботи в приміщеннях, які знаходяться у спільному користуванні співвласників; заборонити відповідачу ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, направлені на створення перешкод по виконанню договорів найму(оренди), які в майбутньому можуть бути укладені ОСОБА_5 з третіми особами відносно виділеної їй у користування кімнати площею 10, 7 кв. м.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю та усунення перешкод у користуванні задоволено частково.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю та усунення перешкод у користуванні задоволено частково.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1:

у користування ОСОБА_5 виділено житлову кімнату площею 10,7 кв. м;

ОСОБА_3 виділено житлову кімнату площею 20,8 кв.м;

ОСОБА_4 виділено житлову кімнату площею 12,5 кв.м та

в загальному користуванні залишено: кухню - 6,5 кв.м, туалет- 1,1 кв.м, ванну кімнату 2,0 кв.м, коридор - 6,5 кв.м, вбудовану шафу -1,0 кв.м.

Вселено ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні квартирою ОСОБА_5, ОСОБА_4, шляхом передачі ключів від квартири та звільнення кімнат площею 10,7 кв. м, 12,5 кв.м від речей ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 551грн.21 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 551грн.21 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для вирішення спору, внаслідок необгрутованої відмови у прийнятті доказів, неправильного його дослідження та оцінки. При цьому зазначала, що пред'явлені позови позивачем та третьою особою носять характер помсти щодо спадкового майна, а не для захисту порушеного права, оскільки житлом вони забезпечені. Так як рішення суду, на думку відповідача, не відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України, просила його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, як позивачу, так і 3-й особі.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позвача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_3 судове засідання, які належним чином про час та місце розгляду справи були повідомлені, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. До того ж, позивач ОСОБА_4 для участі у справі направила свого представника.

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, а тому ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.10.2017 апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_5 скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_5 закрито.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого в цій частині рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (п.2, ч.1 ст. 307 ЦПК України).

Положенням п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1, що є спільною власністю та усуваючи перешкоди у користуванні нею ОСОБА_4 з виділення їй житлової кімнати площею 12,5 кв.м, залишаючи в загальному користуванні кухню - 6,5 кв.м, туалет- 1,1 кв.м, ванну кімнату 2,0 кв.м, коридор - 6,5 кв.м, вбудовану шафу -1,0 кв.м, вселяючи її у спірну квартиру та зобов'язуючи ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні їй квартирою, шляхом передачі ключів від квартири та звільнення кімнат площею 10,7 кв. м, 12,5 кв.м від речей ОСОБА_3, стягуючи з ОСОБА_3 на її користь судовий збір в розмірі 551грн.21 коп. суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог в цій частині.

Проте, погодитись з такими висновками суду не можна, виходячи з наступного.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим (ст.213 ЦПК України).

Згідно правил ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), як мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає; суд недоведеність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, вважав встановленими, при цьому порушив норми як процесуального, так і матеріального права.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

За вимогами ст. 319 ЦК України власник володіє,користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право згідно ст.386 ЦК України на захист свого права власності, його порушених інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з матеріалів справи спір між сторонами виник відносно 3-ри кімнатної квартири АДРЕСА_1, житлова площа якої складає 44,0 кв.м.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником 1/3 частини спірної квартири (її доля житлової площі становить 14,66 кв.м) на підставі Договору дарування від 24.09.2015; ОСОБА_5 була власником 2/9 частин квартири (її доля становить 9,78 кв.м) на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горобинською Г.А. 01 червня 2016 року, ОСОБА_3 є власником 1/4 частини квартири (її доля 11,0 кв.м) та частину квартири в порядку спадкування не оформила.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи позивач своїх позовних вимог при розгляді справи не змінювала.

Водночас суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог процесуального права ухвалив рішення виходячи за межі позовних вимог, визначивши порядок користування на свій розсуд, а не за позовними вимогами.

Тоді як, згідно зі ст. 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Як зазначено вище спірна квартира за своїм розміром має житлову площу 44,0 кв.м та складається із 3-х ізольованих кімнат : 10,7; 12,5 та 20,0 кв.м. Ідеальна частка кожного співвласника ОСОБА_4 -14,66 кв.м, ОСОБА_3 - 11,0 кв.м, ОСОБА_5 9,78 кв.м житлової площі, що становить 35,44 кв.м житлової площі. Оскільки таких кімнат з таким розмір у спірній квартирі не має , а виділення у користування власникам кімнат на розсуд суду суттєво порушує права усіх співвласників спірного житла та було проведено з порушенням діючих норм законодавства. До того ж, судом не було враховано, що житлова площа спірної кватири становить 44,0 кв.м, сторони є власниками 35,44 в.м, а 8,56 (44,0-35,44) кв.м власник взагалі не визначений.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та рішення суду першої інстанції, ухваленого за ними вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог та встановив порядок користування спірною квартирою на свій розсуд і при цьому не врахував, що частина житлової площі не є врахованою та по ній не визначено власника.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача щодо забезпеченості інших співвласників житлом та що пред`явлення позову до суду носить характер помсти, правового значення для вирішення спору між сторонами не мають, оскільки сімейний стан, наявність іншого житла ніяким чином не впливають на вирішення спору між сторонами, так як кожний співвласник має відповідний документ щодо права власності на відповідну частку. А відповідно до положень статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

З урахуванням викладеного та у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині задоволених позовних вимог про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 за позовом ОСОБА_4 з виділенням у її користування житлової кімнати площею 12,5 кв.м та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні квартирою ОСОБА_4, шляхом передачі ключів від квартири та звільнення кімнат площею 10,7 кв. м, 12,5 кв.м від речей ОСОБА_3 слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Рішення суду в частині вселення ОСОБА_4 у спірну квартиру є законним та обгрутованим і правових підстав до його скасування в цій частині не має.

Відповідно до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не є предметом апеляційної перевірки. В цій частині рішення суду залишається незмінним.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року в частині задоволених позовних вимог про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 за позовами ОСОБА_4 з виділенням у її користування житлової кімнати площею 12,5 кв.м та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні квартирою ОСОБА_4, шляхом передачі ключів від квартири та звільнення кімнат площею 10,7 кв. м, 12,5 кв.м від речей ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Рішення суду в частині вселення ОСОБА_4 залишити без змін.

Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог судом першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: