Рішення № 70646873, 28.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5861/17 Головуючий 1 інст. – Курганникова О.А.

Справа № 641/1536/17-ц Доповідач – Бурлака І.В.

Категорія: трудові

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» листопада 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні Департаменту охорони здоров’я Луганської області державної адміністрації Міністерства охорони здоров’я України на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні Департаменту охорони здоров’я Луганської області державної адміністрації Міністерства охорони здоров’я України про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні Департаменту охорони здоров’я Луганської області державної адміністрації Міністерства охорони здоров’я України.

В обґрунтування свого позову посилалася на те, що з 10 вересня 2001 року вона працювала в ОСОБА_1 обласній дитячій клінічній лікарні, останнім часом на посаді лікаря дитячого нефролога гастроентерологічного відділення.

У зв’язку з подіями на сході України була змушена виїхати з місця свого проживання до м. Харкова. На теперішній час зареєстрована як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, відповідно до довідки № НОМЕР_1 від 16 грудня 2014 року.

Зазначила, що 16 жовтня 2015 року вона надіслала до відповідача нотаріально посвідчену заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 16 жовтня 2015 року у зв’язку з переїздом до іншого міста. Разом з цим, просила видати належним чином оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення та провести виплату всіх сум, що належать їй від підприємства.

Вказала, що листом № 507 від 23 жовтня 2015 року відповідач повідомив її про те, що наказом № 2-к від 11 березня 2015 року її звільнено з посади лікар-нефролог дитячий у зв’язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість, оскільки оголошення про зміну місцезнаходження лікарні було розміщено у засобах масової інформації – газета «Проспект обьявления» № 44 від 29 жовтня 2014 року, в якому зазначено, що працівникам надається 30 календарних днів від дня опублікування для визначення щодо подальшої своєї роботи за новим місцезнаходженням лікувального закладу.

Вказала, що посилаючись на зазначене, відповідач оформив звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України та повідомив, що оформити звільнення за власним бажанням є неможливим, а також те, що ОСОБА_1 обласна дитяча клінічна лікарня не мала змоги надіслати поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки і не була повідомлена про звільнення не з вини установи.

Зазначила, що в цьому листі також повідомлялось про те, що на даний час у ОСОБА_1 обласній дитячій клінічній лікарні відсутня кадрова робота та бухгалтерська документація, що підтверджує невиплату їй заробітної плати та її розмір, невикористання нею щорічної відпустки за 2014 рік, та з метою недопущення порушень бюджетного законодавства в частині надмірно сплачених коштів, не може здійснити вказані виплати у її заяві. При наданні нею документів, що підтверджують розмір її заробітної плати, невикористання щорічної відпустки та неотримання належних їй виплат, прийняте рішення може бути переглянуто.

23 листопада 2015 року на адресу відповідача вона надіслала заяву разом з довідкою про заробітну плату за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, виданої Централізованою бухгалтерією ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні від 02 квітня 2015 року № 45, що підтверджує розмір заробітної плати.

ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні Департаменту охорони здоров’я Луганської області державної адміністрації Міністерства охорони здоров’я України № 585 від 27 листопада 2015 року їй повідомлено, що довідка про заробітну плату № 45 від 02 квітня 2015 року вважають підробленою та такою, яка містить недостовірні відомості, у зв’язку з чим їй відмовлено у виплаті належних сум.

Вважала, що відповідно до довідки ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні, де зазначено її заробітну плату за 2014 рік, відповідач недоплатив їй починаючи з липня 2014 року і до 11 березня 2015 року.

Заборгованість по заробітній платі за 2014 рік складає 19387,65 грн., з січня 2015 року до 11 березня 2015 року 8219,79 грн., вихідна допомога 3490,58 грн., а на загальну суму 31098,02 грн.

Просила стягнути з ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні Департаменту охорони здоров’я Луганської області державної адміністрації Міністерства охорони здоров’я України на її користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 31098,02 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 – задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні Департаменту охорони здоров’я Луганської області державної адміністрації Міністерства охорони здоров’я України на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 30050,82 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні Департаменту охорони здоров’я Луганської області державної адміністрації Міністерства охорони здоров’я України на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 обласна дитяча клінічна лікарня Департаменту охорони здоров’я Луганської області державної адміністрації Міністерства охорони здоров’я України подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому посилалася на неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, зокрема, копії довідки № 45 від 02 квітня 2015 року; що заробітна плата позивачу за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року не нараховувалась у зв’язку з неприбуттям позивача за новим місцем розташування установи та не виконанням нею посадових обов’язків за період з 01 жовтня 2014 року до дня її звільнення; що після переміщення установи на підконтрольну територію та відновлення роботи в м. Лисичанську з 01 жовтня 2014 року ОСОБА_2 не приступила до роботи і не продовжила виконувати свої обов’язки.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні Департаменту охорони здоров’я Луганської області державної адміністрації Міністерства охорони здоров’я України необхідно задовольнити, рішення суду – скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов частково та зменшуючи розмір стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що права ОСОБА_2 порушено.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України» від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (із змінами), місто ОСОБА_1 є населеним пунктом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Наказом Департаменту охорони здоров’я ОСОБА_1 державної адміністрації № 18 с від 01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 обласна дитяча клінічна лікарня змінила своє місцезнаходження та була передислокована з міста ОСОБА_1 за новою адресою: кв. 40 років Перемоги, будинок № 12 а, м. Лисичанськ Луганської області. Цей наказ доведено до відома головного лікаря ЛОДКЛ ОСОБА_3 для сповіщення працівників установи, а також додатково розміщено в засобах масової інформації – газета «Проспект обьявления» № 44 від 29 жовтня 2014 року та сайті ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні.

В цьому оголошенні зазначено, що працівникам надається 30 календарних днів від дня опублікування для визначення щодо подальшої своєї роботи за новим місцезнаходженням лікувального закладу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 10 вересня 2001 року ОСОБА_2 працювала у відповідача на посаді лікаря – нефролога дитячого гастроентерологічного відділення ОСОБА_1 обласної дитячої лікарні, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вулиця Радянська, № 68.

11 березня 2015 року ОСОБА_2В звільнено на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв’язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою. Позовних вимог щодо поновлення на роботі не заявлялось.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні Департаменту охорони здоров’я Луганської області державної адміністрації Міністерства охорони здоров’я України пояснив, що виходячи з змісту оголошення за цей період працівникам необхідно було зв’язатись з адміністрацією закладу за новим місцезнаходженням для вирішення питань, пов’язаних з переведенням на роботу до іншої місцевості. При цьому зазначив, що ОСОБА_2 не повідомила установу про свою згоду працювати в іншій місцевості, не прибула до нового місця роботи у зазначений термін без поважних причин, що розцінюється як відмова від переведення на роботу в іншу місцевість. ОСОБА_1 обласній дитячій клінічній лікарні стало відомо, що у грудні 2014 року вона виїхала з міста ОСОБА_1 та стала на облік як вимушений переселенець у місто Сєвєродонецьк Луганської області.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 до нового місця роботи не прибула.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» видатки установ, розміщених на території непідконтрольній владі України, здійснюються після звільнення території, або переміщення установи на контрольовану українською владою територію, у разі продовження функціонування установи та виконання працівниками своїх обов’язків. У разі переміщення установи з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію після набрання чинності цим Порядком видатки на забезпечення діяльності такої установи, у тому числі на оплату праці (грошове забезпечення) протягом місяця з дня переміщення здійснюються згідно із затвердженим кошторисом (планом використання бюджетних коштів). Протягом місяця з дня переміщення установи на контрольовану територію до положення, штатного розпису та кошторису (плану використання бюджетних коштів) такої установи в установленому порядку вносяться зміни з урахуванням зміни чисельності працівників та наявних умов для здійснення їх функцій. Після закінчення місячного строку видатки на забезпечення діяльності установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються лише відповідно до кошторису (плану використання бюджетних коштів) з урахуванням внесених змін.

Таким чином, заробітна плата та виплати на час щорічної відпустки виплачуються працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, у разі якщо працівники приступили до роботи і виконують свої обов’язки. Якщо працівник відмовився від переведення на роботу в іншу місцевість до закладу переміщеному на підконтрольовану територію, то він не включається в оновлений штатний розпис, кошти на оплату праці такої особи з державного бюджету не виділяються і цей працівник фактично ніяких виплат не отримує.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 виплачувалась заробітна плата до липня 2014 року. ОСОБА_2 до нового місця роботи не прибула. Оскільки ОСОБА_2 не прибула до нового місця роботи, не приступила до роботи, нарахування їй заробітної плати з липня 2014 року не проводилось.

Статтею 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Копія довідки № 45 від 02 квітня 2015 року про нарахування ОСОБА_2 заробітної плати за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, на яку посилається ОСОБА_2, судовою колегією не приймаються, оскільки як вбачається з змісту статті 48 КЗпП України довідка підписується власником та головним бухгалтером підприємства. Із наданої копії довідки вбачається, що вона підписана тільки головним бухгалтером, якого як вбачається з матеріалів справи звільнено 11 березня 2015 року. Крім того, довідка завірена печаткою та штампом, які централізованою бухгалтерією з 01 жовтня 2014 року не використовуються.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув, всупереч вимогам пунктів 1, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, порушивши і неправильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку щодо часткового задоволення позову. У зв’язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303,304, п. 2 ч.1.ст. 307, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласної дитячої клінічної лікарні Департаменту охорони здоров’я Луганської області державної адміністрації Міністерства охорони здоров’я України – задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 травня 2017 року – скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії