Рішення № 70644889, 24.11.2017, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/1201/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

24 листопада 2017 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Осіпенко Л.М.,

при секретарі судового засідання Тиріній В.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове в режимі відеоконференції з Шевченківським районним судом м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, який згодом уточнив, про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 50010576, відповідно до якого позивач зобов'язався надати Відповідачу кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін. Позивач надав відповідачу кредит у сумі 469852,55 грн., еквівалент суми кредиту в іноземній валюті становить 57446,21 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до п.2.3 загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту – 15.09.2018 р., для купівлі автомобіля марки Volkswagen, модель Touareg NF, 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, об’ємом двигуна 2967 куб. см. Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США. Відповідно до п.1.4.2 Загальних умов, повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені в Графіку погашення кредиту, яким передбачено повернення кредиту частками щомісячно на відповідну дату поточного місяця з кінцевим терміном погашення не пізніше 15.09.2018 року, а Відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання Кредиту та ніші платежі відповідно до Умов Договору. Згідно з п. 1.6 Умов кредитування, виконання зобов’язання Відповідача за кредитним Договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного Сторонами Договору застави транспортного засобу № 50010576 від 18.09.2013 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов’язань за Договором Відповідачем було передано у заставу автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF, 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, об’ємом двигуна 2967 куб. см, що належить йому на праві власності. Зазначає, що позивач до 10 числа кожного місяця ТОВ «Порше Мобіліті» надсилає відповідачу відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк, відповідно до графіка погашення кредиту (п.1.4.3 загальних умов). Так, позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за червень 2014 року - серпень 2015 року, які в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного Кредитного договору залишилися несплачені відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість останнього в сумі 317267,24 гривень. Згідно п. 5.5 кредитного договору Позичальник зобов'язався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором, протягом усього строку дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. На виконання вимог п. 5.5. Кредитного договору 17.09.2013 року між позивачем, відповідачем та АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» укладено договір добровільного наземного страхування наземного транспорту № РМ245465Га/13скв. В п.14.3. Договору страхування зазначено, що у разі, якщо оплата страхового платежу не була здійснена страхувальником до вказаного в розділі 14 Договору страхування терміну, страхова компанія письмово повідомляє про це позивача та надає йому відповідні рахунки для сплати страхового платежу відповідно до умов п. 23.5.2. Договору. Зважаючи на невиконання відповідачем зобов’язань за договором страхування, позивачем від страхової компанії отримано відповідні рахунки на оплату прострочених платежів, що були сплачені позивачем. Загальна сума сплачених позивачем страхових платежів складає 89782,16 грн. Також вказує, що 11.09.2015 р. позивачем через кур’єрську компанію ТОВ «Експрес МОТО Україна» надіслано відповідачу вимогу (повідомлення) № 50010576 від 04.08.2015 р. щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором. Зазначеною вимогою позивач також повідомив відповідача, що заборгованість по сумі кредиту визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову. Однак, після направлення такої вимоги, коштів в рахунок погашення заборгованості від відповідача не надходило. Просить суд згідно розрахунку заборгованості станом на 19.09.2016 року стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 50010576 від 16.09.2013 року, з урахуванням уточнених позовних вимог, у загальній сумі 1502378,46 грн. яка включає: прострочену заборгованість по сплаті чергових платежів за кредитом в сумі - 3329,62 грн., 16609,27 грн. - 3% річних за час прострочення платежів за кредитом; 111529,01 грн. - інфляційні втрати на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів; суму сплачених страхових платежів - 92791,63 грн., 6125,98 грн. - 3% річних за час прострочення компенсації страхових платежів; 33399,53 грн. - інфляційні втрати на суму невідшкодованих страхових платежів; строкову заборгованість за кредитом – 904835,27 грн., 57728,49 грн. – строкову заборгованість за відсотками; 24762,94 грн. - 3% річних за строкову заборгованість за кредитом; 71229,72 грн. – сума інфляційних втрат; 72285,00 грн. – штраф на підставі п. 4.1.2. та п. 2.3. договору застави; 12000,00 грн. - збитки на підставі п. 8.5. кредитного договору; інші витрати – 95752,00 грн.

В судовому засіданні представник ТОВ «Порше Мобіліті» ОСОБА_1 позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» підтримав повністю за обставин, зазначених в позові, просив його задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 50010576 від 16.09.2013 року з урахуванням уточнених позовних вимог згідно розрахунку заборгованості станом на 19.09.2016 року у загальній сумі 1502378,46 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» не визнав та зазначив, що представник позивача ОСОБА_1, подаючи до суду заяву про зменшення позовних вимог від 21.09.2016 р. не мав відповідних повноважень, підтверджених довіреністю чи іншим документом. Також вказав, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача, а відображена в розрахунку сума сплачених страхових платежів, яку позивач просить стягнути з відповідача, не містить періодів їх сплати. Крім того, вважав, що витрати на правову допомогу, які заявлені до стягнення позивачем, не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступних висновків.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 16.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 50010576, відповідно до якого позивач зобов'язався надати Відповідачу кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін. Позивач надав відповідачу кредит у сумі 469852,55 грн., еквівалент суми кредиту в іноземній валюті становить 57446,21 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до п.2.3 загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту – 15.09.2018 р., для купівлі автомобіля марки Volkswagen, модель Touareg NF, 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, об’ємом двигуна 2967 куб. см. Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США. (а.с. 12-24).

Відповідно до п. 1.2. Умов відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит позивачу у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.1.3.1. Умов розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення кредитного договору у Графіку, який є невід'ємною частиною Договору, в подальшому Позичальник сплачує платежі в рахунок повернення кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту.

Згідно п.1.4.2. Умов повернення кредиту здійснюється Позичальником у повному обсязі в терміни встановлені Графіком, за винятком випадків, у яких цими Умовами передбачено інші строки повернення кредиту (ст.3).

Відповідно до п.1.4.3. Умов до 10 числа кожного місяця Компанія надсилає Позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіку погашення кредиту, черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіку погашення кредиту. У разі, якщо Позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, він не пізніше ніж за 3 робочих дні до настання відповідного строку сплати платежу звертається до Компанії за рахунком, в якому визначається розмір платежів.

Згідно з п. 1.6 Умов кредитування, Згідно з п. 1.6 Умов кредитування, виконання зобов’язання Відповідача за кредитним Договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного Сторонами Договору застави транспортного засобу № 50010576 від 18.09.2013 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов’язань за Договором Відповідачем було передано у заставу автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF, 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, об’ємом двигуна 2967 куб. см, що належить йому на праві власності. (а.с. 25-30).

Пунктом п.1.7 Умов за домовленістю сторін встановлена черговість зараховування коштів на виконання зобов'язань Позичальника.

Відповідно до п.2.1 Умов за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування Позичальник сплачує Компанії проценти за процентною ставкою, визначеною у Договорі.

Згідно п. 2.4. Умов нарахування процентів здійснюється щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається з 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів). Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіку.

Відповідно до п. 3.2.1.Умов Компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав у випадку порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (або його частини) з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць.

Графіком погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору № 50010576 від 16.09.2013 р. визначено суми та періодичність внесення платежів за кредитним договором (а.с. 22-24).

Згідно позовної заяви та доданих до неї матеріалів відповідачу були виставлені відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за червень 2014 року - серпень 2015 року, які в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного Кредитного договору залишилися несплачені відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість.

Пунктом 3.3. Умов встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути в повному обсязі суму кредиту та додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу Позичальником. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.

11.09.2015 р. позивачем через кур’єрську компанію ТОВ «Експрес МОТО Україна» надіслано відповідачу вимогу (повідомлення) № 50010576 від 04.08.2015 р. щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, штрафних санкцій відповідно до ст. 8.3. Договору, компенсації страхових платежів. Зазначеною вимогою позивач також повідомив відповідача, що заборгованість по сумі кредиту визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову. (а.с. 86-89).

Як вбачається з досліджених доказів, умови кредитного договору позичальником ОСОБА_3 належним чином не виконані, в передбачений договором строки кредит не погашений. Тому утворилась заборгованість за невиконання умов Кредитного договору № 50010576 від 16.09.2013 року, яка згідно розрахунку заборгованості станом на 19.09.2016 року, який був наданий до суду позивачем становить 1502378,46 грн., а саме: прострочену заборгованість по сплаті чергових платежів за кредитом в сумі - 3329,62 грн., 16609,27 грн. - 3% річних за час прострочення платежів за кредитом; 111529,01 грн. - інфляційні втрати на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів; суму сплачених страхових платежів - 92791,63 грн., 6125,98 грн. - 3% річних за час прострочення компенсації страхових платежів; 33399,53 грн. - інфляційні втрати на суму невідшкодованих страхових платежів; строкову заборгованість за кредитом – 904835,27 грн., 57728,49 грн. – строкову заборгованість за відсотками; 24762,94 грн. - 3% річних за строкову заборгованість за кредитом; 71229,72 грн.- сума інфляційних втрат; 72285,00 грн. – штраф на підставі п. 4.1.2. та п. 2.3. договору застави; 12000,00 грн. - збитки на підставі п. 8.5. кредитного договору; інші витрати – 95752,00 грн.

Згідно положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини другої до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Єерявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що висновок судів про стягнення з відповідача сум без їх обґрунтованого розрахунку (при тому, що такі суми в рази перевищують суму заборгованості) є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 5.5 Умов сторони встановили, що відповідач зобов'язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань Позичальника за Договором протягом усього строку дії Договору в страховій компанії, яка авторизована Компанією. Страхування майна забезпечується на наступних умовах: термін страхування - не менше одного року з дня укладення договору застави з переукладанням/продовженням терміну страхування на кожний наступний рік, при цьому Позичальник зобов'язаний, зокрема, здійснювати щорічне страхування зазначеного майна на вказаних умовах до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, невідкладно надавати Компанії оригінали відповідних полісів страхування.

На виконання вимог п. 5.5. Кредитного договору 17.09.2013 року між позивачем, відповідачем та АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» укладено договір добровільного наземного страхування наземного транспорту № РМ245465Га/13скв. (а.с. 51-53).

В п.14.3. Договору страхування зазначено, що у разі, якщо оплата страхового платежу не була здійснена страхувальником до вказаного в розділі 14 Договору страхування терміну, страхова компанія письмово повідомляє про це позивача та надає йому відповідні рахунки для сплати страхового платежу відповідно до умов п. 23.5.2. Договору.

Також, відповідно до п. 2.3.9 Договору застави в тому випадку, якщо заставодавець не сплатить страховій компанії страхові платежі у строки, обумовлені договором (договорами) страхування, які будуть укладені згідно з пунктом 2.3.7 цього Договору, заставодавець дає згоду та доручає заставодержателю здійснити від імені і за рахунок заставодавця сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Заставодавець компенсує заставодержателю витрати, понесені останнім у зв'язку із виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому Договором.

Враховуючи, що Договором не встановлено строки виконання грошового зобов'язання з відшкодування сплачених страхових платежів судом застосовується частина 2 статті 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог в частині стягнення заборгованості за невиконання умов Кредитного договору №50010576 від 16.09.2013 року, яка складає: прострочену заборгованість по сплаті чергових платежів за кредитом в сумі - 3329,62 грн., 16609,27 грн. - 3% річних за час прострочення платежів за кредитом; суму сплачених страхових платежів - 92791,63 грн., 6125,98 грн. - 3% річних за час прострочення компенсації страхових платежів; строкову заборгованість за кредитом – 904835,27 грн., 57728,49 грн. – строкову заборгованість за відсотками; 24762,94 грн. - 3% річних за строкову заборгованість за кредитом.

Також, позивач просив про стягнення інфляційних витрат, а саме: 111529,01 грн. - інфляційні втрати на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів; 33399,53 грн. - інфляційні втрати на суму невідшкодованих страхових платежів; 71229,72 грн. – інфляційні втрати по заборгованості з дострокового повернення кредиту.

Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 02 липня 2014 року № 6-79цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року № 6-284цс17 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Отже, суд з урахуванням умов кредитного договору та положення статті 533 ЦК України приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, а саме: 111529,01 грн. - інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів; 33399,53 грн. - інфляційних втрат на суму невідшкодованих страхових платежів та 71229,72 грн. – інфляційних втрат по заборгованості з дострокового повернення кредиту.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 4.1.2. Договору застави, суд приходить до наступного.

Згідно із п. 4.1.2 договору застави у разі невиконання та/або неналежного виконання заставодавцем умов, передбачених п. 2.3 цього договору заставодержатель може застосувати до заставодавця штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від вартості предмету застави, визначеної у статті 1.1 цього договору. Відповідно до п. 1.1.договору застави заставна вартість предмету застави встановлено в сумі 722850,00 грн. На підставі вказаного пункту позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 72285,00 грн.

Пункт 2.3. договору застави транспортного засобу № 50010576 від 18.09.2013 р. містить дев’ять підпунктів щодо обов’язків заставодавця по відношенню до предмета застави. Однак, позивачем не було обґрунтовано, за порушення якого саме обов’язку було нараховано штрафні санкції в сумі 72285,00 грн. Крім того, жодного доказу на підтвердження невиконання або неналежного виконання заставодавцем умов, передбачених п. 2.3 договору застави позивачем до суду не надано. На підставі вищенаведеного, зазначена вимога є недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.

Також позивачем ТОВ «Порше Мобіліті» було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 12000,00 грн., які він поніс за Договором про надання юридичних послуг від 26.05.2015 р. з ТОВ «КПД Консалтинг».

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 ч. 2ст. 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів здійснюється судом. За правилами цивільного судочинства витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання про їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті.

Відтак, суд погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_2 щодо того, що витрати ТОВ «Порше Мобіліті» на юридичну допомогу ТОВ «КПД Консалтинг» не є збитками і не підлягають відшкодуванню на підставі ст. 22 ЦК України. За таких обставин, позовні вимоги в частині включення до заборгованості збитків у розмірі 12000,00 грн. задоволенню не підлягають.

В іншій частині суд не приймає до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_2 у зв’язку з необґрунтованістю. Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач та його представник суду не надав, як і відсутні докази належного виконання відповідачем умов договору кредиту.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Частиною 1 ст. 84 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження інших витрат позивачем було надано до суду акт наданих послуг № 559 від 24.11.2015 р. за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 р., (а.с. 104), акт № 20 до договору про надання колекторських послуг від 01.08.2011 р., акт № 5 до договору про надання колекторських послуг від 01.08.2011 р. (а.с. 153-154). Однак, матеріали справи не містять договору про надання юридично-консультаційних послуг та договору про надання колекторських послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», а також між позивачем та ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «ОСОБА_2 М», на підставі яких було підписано зазначені акти про надання послуг.

Матеріали справи також не містять даних про те, що ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» та ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «ОСОБА_2 М» є юридичними особами, які займаються діяльністю з надання правової допомоги, а представники ТОВ «Порше Мобіліті», які підписали позовну заяву та приймали участь у судовому засіданні, є адвокатами або іншими фахівцями у галузі права.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, який підписав позовну заяву та ОСОБА_1, який брав участь у справі, діяли як представники ТОВ «Порше Мобіліті» на підставі виданої позивачем довіреності. До матеріалів справи не було долучено документів на підтвердження того, що вказані представники позивача є працівниками ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» та ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «ОСОБА_2 М». Крім того, доказів, з яких можливо встановити суму витрат на правову допомогу відповідно до положень вищевказаного закону (конкретний вид проведеної роботи, її об'єм та витрачений час, результати проведеної роботи за їх наявності) позивачем не надано. За таких обставин суд не може сприймати вищезазначені документи як належний доказ надання юридичних послуг.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрат на правовому допомогу, оскільки така вимога є недоведеною.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 50010576 від 16.09.2013 року, яка складає: прострочену заборгованість по сплаті чергових платежів за кредитом в сумі - 3329,62 грн., 16609,27 грн. - 3% річних за час прострочення платежів за кредитом; суму сплачених страхових платежів - 92791,63 грн., 6125,98 грн. - 3% річних за час прострочення компенсації страхових платежів; строкову заборгованість за кредитом – 904835,27 грн., 57728,49 грн. – строкову заборгованість за відсотками; 24762,94 грн. - 3% річних за строкову заборгованість за кредитом; а всього: 1106183,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 24203 грн. 28 коп. (а.с. 2, том 1) відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Також позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 17.01.2017р. (а.с. 206). Отже, загальна сума судового збору складає 25803 грн. 28 коп.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК (Постанова пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10).

У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір виходячи з такого розрахунку.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 1106183,20 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 18998,96 грн. (1106183,20 грн. х 100% : 1502378,46 грн. = 73,63 % х 25803,28 грн./100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 79, 84, 88, 209, 212-215, 223, 293 ЦПК України, 22, 509, 525, 610, 611, 612, 533, 1050 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором № 50010576 від 16.09.2013 року, яка складає: прострочену заборгованість по сплаті чергових платежів за кредитом в сумі - 3329,62 грн., 16609,27 грн. - 3% річних за час прострочення платежів за кредитом; суму сплачених страхових платежів - 92791,63 грн., 6125,98 грн. - 3% річних за час прострочення компенсації страхових платежів; строкову заборгованість за кредитом – 904835,27 грн., 57728,49 грн. – строкову заборгованість за відсотками; 24762,94 грн. - 3% річних за строкову заборгованість за кредитом, а всього: 1106183 (один мільйон сто шість тисяч сто вісімдесят три) гривні 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» 18998,96 грн. в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Луганської області через Сватівський районний суд Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 30.11.2017 р.

Суддя: Л.М.Осіпенко