Рішення № 70642960, 29.11.2017, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1817/15-ц

Провадження №2/190/524/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м.П”ятихатки

П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого-судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П’ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 10 червня 2008 року між акціонерним товариством «Факторіал-Банк», правонаступником прав та обов’язків якого в подальшому стало ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 074-В/52, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 33835,00 доларів США на строк до 07 червня 2013 року зі сплатою 12,5 % річних. 25 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки № 1/074-В/52, відповідно до якого остання зобов’язувалась перед кредитором в повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником зобов’язань, що випливають з кредитного договору.

Всупереч умовам договору, відповідачі свої зобов’язання належним чином не виконали, в результаті чого утворилась прострочена заборгованість у розмірі 248793,21 грн., з яких прострочені проценти – 1173,7 доларів США, що еквівалентно 25923,94 грн., борг за несплаченою частиною кредиту – 1090,35 доларів США, що еквівалентно 222869,26 грн..

30 вересня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінансова компанія Вендор» укладено Договір про відступлення права вимоги № 6, за умовами якого новому кредитору було передано право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за вищезазначеним кредитним договором. У подальшому 28 травня 2015 року ТОВ «Фінансова компанія Вендор» відступило ТОВ «Фінанс ОСОБА_5» своє право вимоги за кредитним договором № 074-В/52 від 10 червня 2008 року, а ТОВ «Фінанс ОСОБА_5» набуло право вимоги грошових коштів від відповідачів, у зв'язку з чим просять стягнути солідарно з відповідачів на їх користь 248793,21 грн. заборгованості за кредитним договором та 3731,89 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою П’ятихатського районного суду Дніпропетрвоської області від 06 вересня 2017 року замінено позивача у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс траст ОСОБА_5» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація».

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того, зазначив, що йому відомо проте, що відповідач ОСОБА_3 добровільно перерахував на користь ТОВ «Фінанс траст ОСОБА_5» 06 жовтня 2016 року - 64745,84 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, проте він не наділений повноваженнями, що зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідачів ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала частково і пояснила, що дійсно 10.06.2008 року ОСОБА_3 отримав від АК «Факторіал-Банк» кредит в розмірі 33835 доларів США з кінцевим терміном повернення до 07.06.2013 року. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 03.12.2015 року, тобто з пропущенням строку позовної двності, тому вважає, що вимоги до позичальника підлягають задоволенню лише в межах строку позовної давності, тобто починаючи з 14 грудня 2012 року. Крім того, відповідач ОСОБА_3, не будучи повідомленим про наявність заочного рішення від 27.01.2016 року про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, добровільно продав належний йому автомобіль, який був предметом застави по даному кредитному договору і кошти від продажу в сумі 64754,84 грн. перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Фінанс ОСОБА_5». У зв’язку з чим вважає, що позовні вимоги відносно ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 34878,12 грн. Що ж стосується позовних вимог до ОСОБА_4, вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки згідно укладеного договору поруки - порука припиняється, якщо кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явленні вимоги до поручителя. Строк виконання озобов’язання за кредитним договором встановлено до 07 червня 2013 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 03.12.2015 року, що є підставою для відмови в позові у зв’язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

10 червня 2008 року між акціонерним товариством «Факторіал – Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 074-В/52, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 33835,00 доларів США на строк до 07 червня 2013 року зі сплатою 12,5 % річних/т. 1, а.с.8-9/.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_3 кредитних коштів в сумі 33835,00 доларів США підтверджується копією заяви на видачу готівки № 51074118/а.с.17/.

25 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки № 1/074-В/52, відповідно до якого остання зобов’язувалась перед кредитором в повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником зобов’язань, що випливають з кредитного договору / т. 1, а.с.15-16/.

30 вересня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінансова компанія Вендор» укладено Договір про відступлення право вимоги № 6, за умовами якого новому кредитору було передано права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за вищезазначеним кредитним договором/а т. 1, с.25-29/.

28 травня 2015 року ТОВ «Фінансова компанія Вендор» відступило ТОВ «Фінанс ОСОБА_5» своє право вимоги за кредитним договором № 074-В/52 від 10 червня 2008 року, а ТОВ «Фінанс ОСОБА_5» набуло право вимоги грошових коштів від відповідачів/ т. 1, а.с.34-37/.

ОСОБА_6 зобов'язання за вказаним договором відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 належним чином не виконали, у зв'язку з чим станом на 19 серпня 2015 року, згідно розрахунку позивача, мають заборгованість перед позивачем за кредитним договором у сумі 248793,21 грн., з яких прострочені проценти – 1173,7 доларів США, що еквівалентно 25923,94 грн., борг за несплаченою частиною кредиту – 1090,35 доларів США, що еквівалентно 222869,26 грн./ т. 1, а.с.12/.

Згідно квитанції від 06 жовтня 2016 року ОСОБА_3 перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Фінанс ОСОБА_5» 64754,84 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором/т.2, а.с.112/.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст.530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як установлено судом, боржник ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 07 червня 2013 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів/т. № 1 а.с. 10, 11/.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як встановлено в судовому засіданні додатковою угодою № 1 до договору кредиту № 074-В/52 від 10.06.2008 року сторонами узгоджено графік погашення заборгованості за кредитом, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту від 10 червня 2008 року /т.2 а.с.96-97/, останній платіж ОСОБА_3 з погашення тілу кредиту та відостків здійснив 31.07.2012 року.

Таким чином, суд вважає, що початком перебігу строку позовної давності є несплата ОСОБА_3 чергового щомісячного платежу, а саме, 31.08.2012 року.

Із вказаним позовом до суду ОСОБА_6 звернувся 03 грудня 2015 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності з моменту несплати позичальником чергового платежу, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що в позовних вимогах до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Що стосується позовних вимог до поручителя, то суд вважає, що дані вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з кредитного договору від 10 червня 2008 року сторонами визначено строк виконання зобов’язання за основним договором до 07 червня 2013 року.

Згідно п. 5.3.4. Договору поруки № 1/074-В/52 від 10 червня 2008 року порука припиняється, якщо кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явлені вимоги до Поручителя.

До П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області з даним позовом позивач звернувся 03 грудня 2015 року, тобто після спливу шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання.

У зв’язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що порука ОСОБА_4 є припиненою, що і дає підстави для відмови в задоволенні позову і в цій частині.

Керуючись ст.ст.10,60,88, 209,212-215 ЦПК України, суд,

в и рі ш и в :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через П"ятихатський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса