Вирок № 70641559, 30.11.2017, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3676/17

(1кп/199/269/17 )

ВИРОК

іменем України

2017 року листопада місяця 30 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Дяченко І.В.,

секретаря судового засідання - Войнової В.К.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12014040630002411 від 01 листопада 2014 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 289 КК України -

за участю: прокурора Артвіха А.І.

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду вказане кримінальне провадження,-

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2014 року близько 11 години 15 хвилин ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, через оператора служби таксі «Десяточка» замовив автомобіль таксі, з метою пересування по місту Дніпропетровську (на теперішній час місто Дніпро). На виклик ОСОБА_1 за вказаною адресою приїхав водій служби таксі «Десяточка» ОСОБА_4 на автомобілі марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, який на той час знаходився у його користуванні відповідно до договору оренди автомобіля з правом викупу укладеного 19 жовтня 2014 року терміном на 2 роки між ОСОБА_4 та власником автомобіля ОСОБА_5

Після прибуття на виклик за вищевказаною адресою автомобіля таксі Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4П, в салон зазначеного автомобіля сіли ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 та поїхали по місту Дніпро за маршрутом, який вказував ОСОБА_1 Пересуваючись на таксі по місту, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 доїхали до перехрестя вул. Вітряної та вул. Лейтенанта Роя, в м. Дніпро, де ОСОБА_1 сказав водію зупинити автомобіль в районі будинку № 69 по вул. Вітряна, де вони вдвох разом з ОСОБА_6 вийшли з автомобіля, а ОСОБА_4 залишився у салоні. Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 направились у двір домоволодіння № 53 по вул. Вітряна, в м. Дніпро, за місцем проживання знайомого ОСОБА_7 Знаходячись на території зазначеного домоволодіння, ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, присів на лавку та заснув. В цей час у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме: автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, який стояв в районі будинку №69 по вул. Вітряна, в м. Дніпро та перебував під керуванням ОСОБА_4, однак фактично будучи зареєстрований та належний ОСОБА_5

Далі ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне заволодіння транспортним засобом, нікому не повідомляючи про свої злочинні наміри, підійшов до водійських дверей автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, які були у відчиненому стані і, схопившись своєю правою рукою за одяг ОСОБА_4, який на той час знаходився за кермом зазначеного автомобіля, витяг останнього з салону вищевказаного автомобіля.

Після чого, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч волі власника та ОСОБА_4, сів за кермо автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, після чого за допомогою ключа, який був у замку запалення, завів двигун та поїхав у невстановленому напрямку по місту Дніпро, тим самим повністю виконавши усі злочинні дії, направлені на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, належним ОСОБА_5 незаконно заволодів транспортним засобом автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 49 405 гривень 74 копійки згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи від 27 січня 2015 року за № 3875-14.

Так, в цей же день, приблизно о 14-00 годині ОСОБА_1, пересуваючись за кермом викраденого ним автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходячись на перехресті вулиці Вітряна та провулку Вітряний, в м. Дніпро, не впорався з керуванням, внаслідок чого потратив на зазначеному автомобілі у ДТП, таким чином пошкодивши кузов автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, та спричинивши потерпілому ОСОБА_5, матеріальну шкоду в розмірі 15 762 гривень 31 копійка згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи від 27 січня 2015 року за № 3875-14., після чого з місця скоєння злочину зник.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в межах предявленого обвинувачення в редакції від 30 жовтня 2017 року визнав повністю та пояснив, що він дійсно про вищевказаних обставинах, а саме 01.11.2014, знаходячись за адресою: м. Дніпро, вул. Широка, 185 зателефонував у службу таксі та викликав машину. На виклик приїхав раніше відомий йому таксист ОСОБА_4 на автомобілі Daewoo Lanos. Він сів до машини разом із ОСОБА_6 та направились за маршрутом, який сам і вказував. Їздили по місту та заїхали до знайомого ОСОБА_7 за адресою: м. Дніпро, вул. Вітряна, 53. Знаходячись біля зазначеного будинку, у нього виник намір самостійно проїхати на автомобілі таксі, у звязку з чим він підійшов до водія, який чекав їх в автомобілі Daewoo Lanos, та свою руку поклав на водія машини,який злякався та вибіг з машини. Він нічого не зрозумів, сів за кермо та разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поїхали кататися по місту. По дорозі назад вони пробили колесо та заїхали на шиномонтаж. Після того, як відремонтували колесо, він з друзями на машині направились назад до місця, де він забрав машину для того, щоб її повернути. Але підїхавши до перехрестя вул. Вітряної та вул. ОСОБА_8, побачивши працівників поліції, він злякався та не справившись із керуванням врізався у вантажівку, після чого втік з місця ДТП. Розуміє, якщо він без дозволу сів в машину, а це дійсно так і було, то він незаконно заволодів автівкою. У скоєному щиро кається. Просить суворо не карати, оскільки ці обставини були давно, він для себе зробив висновок і стане на шлях виправлення.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені злочину за обставин, викладених у зміненому прокурором в обвинувальному акті від 30 жовтня 2017 року підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:

-показаннями потерпілого ОСОБА_9, який вказав, що у 2014 році його син їздив на автомобілі Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також надавав його в оренду. Відомо, що машину було викрадено, потім повернута ОСОБА_5, який помер. Цивільний позов не заявляє. Покарання для обвинуваченого просить призначити на розсуд суду.

-показаннями свідка ОСОБА_4, про те, що декілька років потому, точну дату та час не памятає, він працював таксистом у службі таксі «Десяточка». Отримавши замовлення, вирушив на місце призначення, а саме: перехрестя вулиці Вітряна у місті Дніпрі, де й відбулося надалі кримінальне правопорушення, здійснене саме обвинуваченим ОСОБА_1 оскільки останній незаконно, без наданої йому згоди, заволодів автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1. Насильства, що не є небезпечним для його життя чи здоровя, ОСОБА_1 не застосував;

-показаннями свідка ОСОБА_10, про те, що у листопаді 2014 року до чергової частини надійшов виклик про викрадення автомобіля. Разом з ним було направлено екіпаж на місце злочину, де у ході проведення оперативних заходів, щодо припинення кримінального правопорушення було встановлено, що дійсно ОСОБА_1А було викрадено автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1. З обвинуваченим ОСОБА_1, коли його помітили, були інші особи, останні намагалися уникнути переслідування. Обвинувачений ОСОБА_1 зник у невідомому напрямку, залишивши розбиту машину;

-показаннями свідка ОСОБА_11, про те, що станом на 2014 рік він займався ремонтом автомобілів. 01 листопада вказаного року до нього звернувся обвинувачений ОСОБА_1 з проханням полагодити пробите колесо на автомобілі. Дане прохання останнього було виконано. Він бачив лише обвинуваченого, який знаходився на місці водія автомобіля Daewoo Lanos;

-показаннями свідка ОСОБА_12, яка пояснила, що 01 листопада 2014 року приблизно о 13-00 годині від чоловіка на ім'я Богдан їй стало відомо, що її син - ОСОБА_1 взяв за згодою потерпілого автомобіль Daewoo Lanos. Мети на незаконне заволодіння транспортного засобу у нього не було, вказує, що син має захворювання та перебуває під наглядом і лікаря психіатра;

-показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що 01.11.2014 до нього на таксі заїхав ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6 та вони втрьох поїхали кататися на машині по місту, під час чого пробили колесо та заїхали на шиномонтаж, щоб його відремонтувати. За кермом був ОСОБА_1, як він там опинився не памятає. Коли привезли машину назад, побачили поліцію. Точно обставини справи не памятає, оскільки був в стані сильного алкогольного спяніння;

-заявою ОСОБА_4 від 01 листопада 2014 року про вчинення кримінального правопорушення;

-протоколом огляду від 01 листопада 2014 року, відповідно до якого було здійснено огляд автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився на перехресті вулиці Вітряній та провулку Вітряний у місті Дніпро, з подальшим виявленням певних пошкоджень;

-копією договору оренди автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 з правом викупу від 19 жовтня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4;

-протоколом огляду від 24 лютого 2015 року ділянки місцевості на території четвертого МВ АНД РВ по вулиці Передовій у місті Дніпрі, 427а, де знаходився автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, з подальшим виявленням певних пошкоджень;

-речовими доказами: автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1;

-розпискою потерпілого ОСОБА_5 від 24 лютого 2015 року про отримання на відповідне зберігання автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2;

-висновком судової авто-товарознавчої експертизи № 3875-14 від 27 січня 2015 року з фототаблицею до нього по визначенню ринкової вартості автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 і збитку завданого власнику з додатками, відповідно до якого ринкова вартість вищевказаного транспортного засобу станом на 01 листопада 2014 року до моменту скоєння кримінального правопорушення складала 49 405 гривень 74 копійки; автомобіль має ушкодження; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 21 687 гривень 78 копійок; розмір матеріальних збитків заподіяних власнику автомобіля складає 15 762 гривні 31 копійку; втрата товарної вартості транспортного засобу внаслідок аварійних пошкоджень і наступних дій з їх усунення складає 0 гривень;

-протоколом проведення слідчого експерименту разом з фототаблицею від 18 листопада 2016 року за участю ОСОБА_4, відповідно до якого останній в присутності двох понятих надав пояснення по обставинам скоєного злочину по заволодінню автомобілем, який був у його користуванні;

-протоколом предявлення особи для впізнання від 18 листопада 2016 року за участю потерпілого ОСОБА_4, який в присутності двох понятих впізнав особу під №1 - ОСОБА_1, який 01 листопада 2014 року в обідній час незаконно заволодів автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1;

-протоколом предявлення особи для впізнання від 21 листопада 2016 року за участю свідка ОСОБА_11, який в присутності двох понятих впізнав особу під №1 - ОСОБА_1, як того, хто вимагав відремонтувати колесо автомобіля Daewoo Lanos білого кольору,

-висновком судово-психіатричної експертизи № 93 від 05.05.2017, згідно якого ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням, слабоумством, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності або іншими хворобливим станом психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав та на даний час не страждає. В період інкримінованого йому діяння виявляв та на даний час виявляє емоційно нестійкий розлад особистості. Під час інкримінованого йому діяння випробуваний міг віддавати собі звіт в своїх діях (бездіяльності) та керувати ними. Випробуваний на даний час також може віддавати собі звіт в своїх діях (бездіяльності) та керувати ними. Застосування по відношенню до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1, в межах предявленого обвинувачення від 30 жовтня 2017 року, яке було підтримано прокурором, знайшло своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

ОСОБА_3 представник потерпілого підтримав обвинувачення в раніше предявленому обсязі, вважавши правильною кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України, як такі що виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинені повторно, поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.

Однак, суд вважає невірною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки в діях обвинуваченого наявний склад злочину, передбаченого саме ч.1 ст. 289 КК України, що виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом.

Суд дійшов такого висновку з огляду на наступне.

Кваліфікуючими ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом є вчинення цього діяння: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) повторно; 3) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства; 4) з проникненням у приміщення чи інше сховище або 5) завдання значної матеріальної шкоди потерпілому.

При цьому, під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189 191, 262 цього Кодексу.

А під насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер Мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

В ходісудового слідства було встановлено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 відсутня повторність, як кваліфікуюча ознака незаконного заволодіння транспортним засобом. Оскільки хоча ОСОБА_1 і був засуджений 19.04.2012 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст. 187 КК України (до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України із встановленням іспитового строку 3 роки) та вчинив новий злочин 01.11.2014 тобто у період іспитового строку, однак відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2016 ОСОБА_1 було звільнено від покарання призначеного вищезазначеним вироком від 19.04.2012 по закінченню іспитового строку, дана ухвала на сьогоднішній день є чинна і судом апеляційної інстанції не скасована. А як вбачається із інформації наданої 18.05.2016 ОСК ГУНП у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 не внесено жодних відомостей про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за злочин що мав місце 01.11.2014.

Наявність чинної ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2016 про звільнення від покарання ОСОБА_1 по закінченню іспитового строку, яка прокурором не оскаржувалася і набрала законної сили, дає суду правову підставу вважати, що наразі в його протиправних діях відсутня кваліфікуюча ознака «повторність» і визначені Законом підстави для призначення покарання за сукупністю вироків за наявності даної кваліфікуючої ознаки відсутні.

Що стосується позиції представника потерпілого про начебто наявності в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки як «поєднання з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства», то ці доводи представника потерпілого є надуманими та спростовуються матеріалами кримінального провадження, а саме відсутністю будь яких документально підтверджених доказів про заподіяння ОСОБА_4 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер Мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо). Безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, будучи неодноразово попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів вказав суду про те, що декілька років тому назад, коли він працював таксистом у службі таксі «Десяточка», він отримав замовлення, вирушив до перехрестя вулиці Вітряна у місті Дніпрі, де ОСОБА_1 незаконно, без наданої йому згоди, заволодів автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1. При цьому, ОСОБА_1 будь-якого насильства, що не є небезпечним для його життя чи здоровя - не застосував, а він, побачивши, що ОСОБА_1 протягнув до нього руку, перелякався його можливих дій і сам вибіг з машини, побіг до поліції помідомити про те, що машину, на якій він працював водієм, забрали.

З огляду на викладене, у суду відсутні правові підставі ставити під сумнів покази свідка ОСОБА_4, які підтверджують версію обвинуваченого ОСОБА_1 який заперечував проти того, що начебто він застосовував будь яке насильство відносно ОСОБА_4 та спростовують версію представника потерпілого про наявність в діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки як «поєднання з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства».

Згідност.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1, прокурором правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 289 КК України, як такі, що виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, оскільки прокурором, потерплим та його представником на протязі всього судового розгляджу кримінального провадження так і не були надані інші докази, які би підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 таких кваліфікуючих ознак незаконного заволодіння транспортним засобом, як повторність у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, тим паче, що ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні набув статус лише свідка, а не потерпілого.

Судом, з урахуванням думки учасників процесу, відмовлено у задоволенні клопотання представника потерпілого щодо долучення до матеріалів справи Експертизи невідомого походження із зазначенням вартості автомобіля іншої, аніж вказано у Висновку Експерта №3875-14 від 27.01.2015 якою встановлена дійсна вартість транспортного засобу станом на 01.11.2014 та якою прокурор обґрунтував обвинувальний акт відносно ОСОБА_1

Представник потерпілого, користуючись процесуальними правами потерпілого, ані під час досудового розслідування, ані під час судового розгляду жодних клопотань з приводу призначення будь-яких експертиз не заявляв.

Дане клопотання представника потерпілого суд відхилив, через порушення представником потерпілого вимог ст. 290 КПК України, яка передбачає відкриття матеріалів іншій стороні, а ч.12 вказаної статті, прямо встановлює заборону суду у випадку якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до ст. 290 КПК України, допустити відомості, що містяться в них, як докази. А Висновок Експерта №3875-14 від 27.01.2015, який долучено до обвинувального акта та яким прокурор, у сукупності з іншими доказами, довів обвинувачення, встановив дійсну вартість автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 01.11.2014, тобто саме на момент вчинення злочину.

Доводи представника потерпілого про необхідність врахувати як обставину що обтяжує ОСОБА_1 покарання, а саме вчинення останнім злочину у стані алкогольного спяніння, за судового розгляду документального підтвердження не знайшли, ОСОБА_1 жодної процедури з метою виявлення алкогольного чи іншого спяніння не проходив. З огляду на вказане, припущення захисника до уваги судом не приймаються, оскільки відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У свою чергу покази ОСОБА_1 про начебто його легкий стан алкогольного спяніння у момент вчинення злочину, судом як достовірні не приймаються, оскільки органом досудового розслідування та прокурором, як достовірні, не встановлено і документально не підтверджено, через що як обтяжуюча обставина у вину ОСОБА_1 прокурором не поставлена згідно ст. 67 КК України, а судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до ст. 337 КПК України.

Не знайшли і свого підтвердження за час судового розгляду твердження представника потерпілого про начеб то вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій групою осіб, а всі доводи представника потерпілого з цього приводу зводяться до особистого тлумачення норм матеріального, процесуального закону та аналізу і переоцінки одиничних непрямих доказів. При цьому, представник потерпілого, оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Неправдиві покази свідка ОСОБА_13 про те, що начебто ОСОБА_1 у момент вчинення злочину перебував поблизу свого місця проживання, а не в районі вчинення злочину, судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів досліджених судом та безпосередньо визнавальними показами самого ОСОБА_1, який свою вину визнав повністю, підтвердивши про час і місце вчинення ним злочину.

При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненому ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2012 року з діагнозом «Емоційно нестійкий розлад особистості», характеризується позитивно, неодружений, проживає із матірю ОСОБА_14, яка є інвалідом ІІ групи, страждає на тяжкі захворювання, стан здоровя самого ОСОБА_1, відсутність матеріальних претензій потерпілого, якому повернуто автомобіль, давність скоєного.

Обставиною, що помякшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає: щире каяття в скоєнні злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин, що помякшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутність тяжких наслідків від кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1, його давність, суд вважає можливим призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 289 КК України.

Разом із наведеним суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_15 без відбування покарання та враховуючи обставини, що помякшують покарання, прийшов до висновку про звільнення від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обовязків передбачених ст. 76 КК України. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

При цьому суд вважає, що саме таке покарання виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації буде необхіднім і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_15 та попередження вчиненням нових злочинів.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1, - тримання під вартою, підлягає скасуванню, оскільки останньому судом призначається покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України з ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави витрати, повязані із проведенням судово-товарознавчої експертизи - (ЄДРПОУ 26238495, висновок експерта № 3875-14 від 27 січня 2015 року) в сумі 1960 (одна тисяча девятсот шістдесят) гривень.

Питання щодо долі речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ч.9 ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ

ОСОБА_1 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 3 (три) роки.

На підставі п.1), п.2) ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою скасувати, звільнити ОСОБА_1 з під-варти в залі суду негайно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати повязані із проведенням судово-товарознавчої експертизи - (ЄДРПОУ 26238495, висновок експерта № 3875- 14 від 27 січня 2015 року) в сумі - 1960 (одна тисяча девятсот шістдесят) гривень.

Речойи доказ автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 (постанова слідчого СВ АНД РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 23.02.2015) повернути за належністю ОСОБА_5

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська І.В. Дяченко

30.11.2017