Рішення № 70641049, 27.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14389/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/1117/17 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

при секретарі - Коваль О.І.

та сторін представника ПАТ КБ Приватбанк ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про стягнення неправомірно отриманих штрафних санкцій за невиконання кредитного зобов'язання, -

В С Т А Н О В И Л А:

в грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, який був уточнений у процесі розгляду справи до Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про стягнення неправомірно отриманих штрафних санкцій за невиконання кредитного зобов'язання в розмірі 7 853 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) гривні 52 копійки, з яких: окрім 6 784 (шість тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 34 копійки, списаних 06 липня 2016 року при первісній подачі позову, відповідачем було стягнуто 27 травня 2015 року 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 75 копійок та 29 травня 2015 року 609 (шістсот дев'ять) гривень 43 копійки. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до 28 липня 2016 року він перебував на військовій службі у зв'язку з мобілізацією на особливий період згідно Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 Про часткову мобілізацію. Заробітну плату отримував на рахунок по карті № 5168757362523453, яку отримав у відділенні ПАТ КБ Приватбанк.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто із Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) в користь ОСОБА_2 7 853 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) гривні 52 копійки.

Стягнуто із Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк в доход держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ Приватбанк просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах ОСОБА_2 до них про стягнення неправомірно отриманих штрафних санкцій за невиконання кредитного зобов'язання відмовити в повному обсязі, стягнути судові витрати на їх користь, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування вимог апелянт вказав, що відповідно до анкети-заяви № б/н від 11 травня 2008 року ОСОБА_2 отримав кредитну картку № 5577****7880 з кредитним лімітом 500 (п'ятсот) гривень, з базовою відсотковою ставкою за користування кредитом 2,5% на місяць. Проте, у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором виникла заборгованість. Також відповідач зазначає, що суд не перевірив за який період була нарахована заборгованість позивачу та з яких складових вона складається і що він не повідомив їх про те, що у зазначений період з 14 червня 2015 року по 01 грудня 2015 року; з 03 квітня 2016 року по 29 липня 2016 року перебуває на військовій службі у зв'язку з мобілізацією та не звертався з відповідними заявами до Банку про призупинення нарахування відсотків за нарахування кредитом та нарахування штрафних санкцій та/або скасування таких нарахувань.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ Приватбанк апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, зіславшись на доводи, викладені в ній.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про день та час слухання справи. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала його неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких мотивів.

Задовольняючи в повному обсязі позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що списані банком кошти в розмірі 7 853 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) гривні 52 копійки є штрафними санкціями, нарахованими банком позивачу за невиконання кредитних зобов'язань.

Проте колегія суддів з таким висновком суду погодитися в повній мірі не може, оскільки, суд першої інстанції, дійсно, не перевірив за який період була нарахована заборгованість позивачу та з яких складових вона складається, а тому згідно з ст.309 ч.1п.1 ЦПК України рішення суду в частині стягнення 7853,52 гривні із Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк слід змінити, виходячи з такого.

Відповідно до анкети-заяви №б/н від 12.11.2008 року ОСОБА_2 отримав кредитну картку з кредитним лімітом 500 грн. з базовою відсотковою ставкою за користування кредитом 2,5% на місяць, на підставі якого видана кредитна карта № 5577212903197880.

Підписавши анкету-заяву № б/н і 12.11.2008, і 11.05.2015 року ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на укладання договору про надання банківських послуг (кредитні картки, карти для виплат, депозити, грошові перекази, тощо) та про згоду з умовами розміщеними на офіційному сайті ПриватБанку.

Вказаний договір позивачем не оспорюється.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання і регулюються ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Із визначенням, яке міститься в ст. 633 ЦК України, договори, які укладаються Банком з фізичними особами є публічними. Також частинами 2 та 3 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.

Укладення між банком та відповідачем саме вказаного виду договору підтверджується змістом заяви, в якій зазначається, що позивач своїм підписом приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах банку, що складають Договір банківського обслуговування.

При укладенні договору позивач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Підпис позивач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами надання банківських послуг та отриманням послуг саме на таких умовах.

Згідно з п. 1.38 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні, договірне списання - списання банком з рахунків клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому у договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Відповідно до п. 26.1 ст. 26 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні, платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Постановою НБУ Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 29.03.2004 року (п.1.4.) передбачено, що списання договірне (далі - договірне списання) - списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Згідно з п. 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Пунктом 2.1.2.3.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим Договором, при настанні термінів платежів, списання грошових коштів з рахунків Клієнта, у разі настання термінів платежів по інших договорах Клієнта в розмірах, визначених цими договорами, а також списання грошових коштів Клієнта, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за зобов'язаннями третіх осіб, де Клієнт є заставодавцем, якщо грошові кошти Клієнта, майнові права на які знаходилися в заставі за зобов'язаннями третіх осіб, були зараховані на рахунок Клієнта (договірне списання). Банк проводить списання коштів у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунку Клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/ національній валюті України за договором, і купівлю/продаж іноземної валюти на Міжбанківському ОСОБА_3 України. Аналогічне положення міститься в п. 2.1.1.3.5.Умов та правил.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за договором у позивача виникла заборгованість, яка позивачем не оспорюється.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 12.11.2008, який підтверджується долученими в судовому засіданні додатковими поясненнями, що станом на 1 червня 2015 року у позивача сума боргу складала: 348,80 грн. - за тілом кредиту; 2002,39 грн. заборгованість по відсоткам та 2130,57 грн. заборгованість по пені за період з 1.07.2009 по 1.06.2015.

Відповідно до виписок з картки №515875****53 за період з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року було проведено автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості 06 липня 2016 року у розмірі 6 784 (шість тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 34 копійки (а.с. 5), хоча судом першої інстанції помилково зазначено 06.07.2015, за період з 01 травня 2015 по 01 червня 2015 року було проведено автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості 27 травня 2015 року 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 75 копійок та 29 травня 2015 року 609 (шістсот дев'ять) гривень 43 копійки (а.с. 24).

Згідно до п.п. 3 п. 4Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації від 20 травня 2014 рокустаттю 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (надалі Закону № 2011-ХІІ)доповнено п. 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації дію п.п. З п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно до положень Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17 березня 2014 року, тобто з 18 березня 2014 року, та триває по теперішній час.

У частині четвертій статті 3 Закону № 3543-ХII зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно - територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку Припинення особливого періоду.

Водночас статтею 1 Закону № 3543-ХІІ надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Крім того, з відповіді Генерального штабу Головного Управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу збройних сил України від 01 жовтня 2015 року № 322/2/8417 вбачається, що виходячи з положень ст.1 Закону України Про оборону України з моменту оголошення Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17 березня 2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України Про демобілізацію після стабілізації обстановки на сході України.

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 2311 від 29 квітня 2016 року виданою командиром військової частини пп В0829 підполковником ОСОБА_4 про те, що солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 14 червня 2015 року по 01 грудня 2015 року; з 03 квітня 2016 року по 29 липня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції: Донецької області, смт. Курдюмівка, (сектор С); Донецької області, смт. Новгородське, (сектор Б); Донецької області, с. Калинове, (сектор Б); Донецької області, с. Іванопілля, (ОТУ Донецьк) (а.с. 2).

Також, відповідно до відповіді військового комісара Козівського районного військового комісаріату підполковника ОСОБА_5 про те, що громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь в антитерористичній операції з 14 червня 2015 року по 01 грудня 2015 року; з 03 квітня 2016 року по 29 липня 2016 року на території Донецької області підставою якою являється облікова картка до військового квитка АВ 282380 (а.с. 29).

Таким чином, позивачу банк не вправі був нараховувати проценти за користування кредитом та штрафні санкції за період з 14 червня 2015 року по 01 грудня 2015 року; з 03 квітня 2016 року по 29 липня 2016 року, і відповідно списувати кошти з рахунку клієнта, оскільки ОСОБА_2 як мобілізований під час особливого періоду наділений пільгами, визначеними в Законі № 2011-ХІІ.

Враховуючи те, що станом на 1 червня 2015 року у позивача сума боргу складала: 348,80 грн. - за тілом кредиту; 2002,39 грн. заборгованість по відсоткам та 2130,57 грн. заборгованість по пені за період з 1.07.2009 по 1.06.2015, колегія суддів вважає, що борг по тілу кредиту в сумі 348,80 грн., нараховані станом на 01.06.2015 проценти за користування кредитом в розмірі 2002,39 грн., а також нарахована пеня з 01.06.2014 по 01.06.2015 в сумі 550 грн. стягненню з ПАТ КБ ПРИВАТБАНК в користь ОСОБА_2 не підлягає, а тому рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2017 року в частині стягнення 7 853 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) гривні 52 копійки із Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) в користь ОСОБА_2 слід змінити, зменшивши розмір стягнення з 7 853,52 грн. до 4952 (чотирьох тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 33 копійки (7853,52 (348,80+2002,39+550) = 4952,33).

В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2017 року в частині стягнення 7 853 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) гривні 52 копійки із Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) в користь ОСОБА_2 змінити, зменшивши розмір стягнення з 7 853,52 грн. до 4952 (чотирьох тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 33 копійки.

В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_6