Ухвала суду № 70640582, 27.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/720/17 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/6207/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Жукровської Х.І.

з участю:представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на ухвалу судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - ОСОБА_4, про зобов’язання включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів.

Оскаржуваною ухвалою судді відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - ОСОБА_4 про зобов’язання повернення вкладу.

Ухвалу судді оскаржила Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - ОСОБА_4, в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою позовну заяву повернути позивачеві для подання до належного суду. Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та постановленою з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що при поданні позовної заяви позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо підтвердження факту внесення грошових коштів 19.03.2015 року на рахунок банку. Отже, відповідно до положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач не є вкладником, оскільки грошові кошти не залучені банком від позивача, а є такими, що надані, як позика на зворотній основі, ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відповідно з позивачем не укладався договір банківського вкладу (ст. 216 ЦК України), а тому на спірні правовідносини не поширюється дія ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в частині визначення осіб, як вкладників, та таких, які мають вклад. Враховуючи вищевказане, позивач не є вкладником і відповідно не є споживачем фінансових послуг, тому для відкриття провадження у справі відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України за місцем проживання ОСОБА_2 не має законних підстав. При цьому, як вбачається з оскаржуваної ухвали судді, та з детальної інформації про юридичну особу, яка розміщена на офіційному сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням відповідача у даній справі, а саме: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», яка здійснює повноваження органів управління юридичної особи банку - є місто Київ, а тому провадження у даній справі відкрите з порушенням правил підсудності.

Заслухавши суддю – доповідача, заперечення представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 щодо доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права доступу до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред»являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Стаття 110 ЦПК України передбачає підсудність справ за вибором позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів пред»являються також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Таким чином, для даної категорії справ встановлена альтернативна підсудність, а саме: позови про захист прав споживачів пред»являються також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 ЦПК України (ч.14 ст. 110 ЦПК України).

Як роз'яснено в п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - ОСОБА_4, про зобов’язання включити його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів.

Аналізуючи зміст позовної заяви ОСОБА_2, слід дійти висновку про те, що даний спір виник з приводу виконання умов договору банківського рахунку, за яким ОСОБА_2 є споживачем наданих банком послуг, а відтак на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 значиться зареєстрованим у квартирі №8 житлового будинку №65А по вул. Роксоляни у м.Львові, яка територіально віднесена до Залізничного району м. Львова.

З врахуванням положень ч.5 ст. 110 ЦПК України, позовна заява підсудна Залізничному районному суду м. Львова, а тому колегія суддів погоджується з висновком судді про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не врахував те, що ОСОБА_2 не є вкладником, і не є споживачем фінансових послуг, спростовуються долученим позивачем до матеріалів позову Договором банківського рахунку №9663-156 в національній валюті (відкриття рахунку фізичній особі – резиденту), а питання щодо того, чи позивач є вкладником банку і чи має вклад, можуть бути з»ясовані та встановлені лише під час судового розгляду справи, під час з»ясування фактичних обставин справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків судді про підсудність даної справи Залізничному районному суду м. Львова.

Відповідно до положень ч. 1 п. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - відхилити.

Ухвалу судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_5