Рішення № 70640299, 23.08.2017, Пустомитівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

за участю : представника позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_5 сільської ради Пустомитівського району Львівської області,ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися в суд з позовною заявою в якій просить визнати відповідачку ОСОБА_7 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою під № 310 по вул. Геофізиків, в с. Лапаївка, Пустомитівського району Львівської області. А також, просить суд стягнути з відповідачки судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивачі покликаються на те, що з 27.12.2002 року і по даний час позивач ОСОБА_6 зареєстрований і проживає в гуртожитку, який належав Західно - Українській розвідувальній експедиції (ЗУГРЕ), та відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Пустомитівського району Львівської області №026 від 31.10.2013 року перейшов у комунальну власність ОСОБА_5 сільської ради, за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Лапаївка, вул. Геофізиків, 12, разом зі своєю дружиною ОСОБА_8 та малолітніми доньками: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач ОСОБА_6 вказує, що до 2008 року у вказаній квартирі з ним проживала його колишня пружина ОСОБА_7 шлюб з якою було розірвано 07.09.2010 року. Подружнє життя з відповідачем не склалось і у 2008 році відповідач добровільно виселилась і вивезла все належне їй майно та згідно наявної в нього інформації проживає в належній її матері квартирі за адресою : АДРЕСА_1.

Позивач вказує, що в спірній квартирі яка є однокімнатною загальною площею 35 м. кв., житлової площі 17 кв. м. проживає зі своєю сім’єю, а саме 6 дружино та двома малолітніми дітьми.

Відповідач втратила своє право на користування квартирою, оскільки не проживає у вказаній квартирі більше 6- ти місяців, не зберігає майно та не несе витрати на утримання житлового приміщення, а також їхнє спільне проживання у цій квартирі є неможливим.

Факт непроживання відповідача за спірною адресою понад шість місяців без поважних причин підтверджується актами перевірки факту проживання. Отримання такого рішення необхідне для зняття відповідача з реєстрації.

З врахуванням наведеного, посилаючись на ст. ст. 71, 72 ЖК України позивачі просять позов задоволити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 та його представник адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просять задволити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 сільської ради, сільський голова ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав та просить задоволити.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_7 не з’явилась не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час та місце слухання справи була належним чином повідомлена. Однак , 21.03.2017 року від відповідача ОСОБА_7 надійшло заперечення в якому вказала, що позовні вимоги заперечує та просить суд в задолення таких відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що спірна квартира №310 розташована за адресою: вулиця Геофізиків, будинок 12 (гуртожиток ЗУГРЕ) в селі Лапаївка, Пустомитівського району Львівської області, була надана їй з ОСОБА_6 Західно-Українською геофізичною розвідувальною експедицією ДГП «УКРГЕОФІЗИКА» як молодим працівникам-спеціалістам на сім’ю в спільне користування на рівних правах та на рівних умовах (без обмежень) де вони з колишнім чоловіком проживали. Однак, після розірвання шлюбу, що мало місце 07.09.2010 року її колишній чоловік ОСОБА_6 постійно вчиняв перешкоди для неї у користуванні квартирою, самостійно, без її відома та без її згоди на те здійснив заміну замка на вхідних дверях до квартири, що зробило абсолютно неможливим її проживання в даній квартирі. Іншого власного житла у мене ні у власності, ні у користуванні немає.

У зв’язку з протиправно поведінки ОСОБА_6 та його намагання її позбавити права на користування даною квартирою, вона була змушена звернутись до суду з позовом про визнання права на користування житловим приміщенням.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.11.2013 року, яке було залишено в силі на підставі ухвали апеляційного суду Львівської області від 15.05.2014 року, продовжено строк зберігання права користування квартирою №310 розташована за адресою: вулиця Геофізиків, будинок 12 за ОСОБА_7, як за тимчасово відсутньою з поважних причин.

Вказане рішення набрало законної сили 15.04.2014 року, а тому в силу ст.61 ЦПК України набуває преюдиціального значення.

Станом на сьогоднішній день ОСОБА_6 ухиляється від виконання вище зазначеного рішення. Надалі чинить їй перешкоди у вселенні в квартиру №310, також чинить перешкоди органам державної виконавчої служби. Таким чином, позовні вимоги позивачів, які ґрунтуються виключно на тому, що вона не проживає там більше 6 місяців, що пов’язано з тим, що позивачі умисно створюють їм перешкоди у користуванні житловою площею, суд вважає безпідставним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6, представник позивача адвокат ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_5 сільської ради, сільський голова ОСОБА_4 щодо обставин викладених відповідачкою в поданих нею запереченнях вказали, що викладені обставини не відповідають дійсності. Свої доводи мотивують тим, що спірна квартира була надана ОСОБА_6 як молодому спеціалісту після закінчення Івано-Франківського державного університету нафти і газу, що підтверджується направленням на роботу № ГФ-39/25 від 06.07.2001 року. ОСОБА_7 була вселена у вищезазначену квартиру як член сім’ї квартиронаймача. Жодних перешкод у користуванні відповідачкою спіним житлом позивач не вчиняв і не вчиняє, зокрема відповідачка сама ухиляється від виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.11.2013 року про, що свідчать постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.11.2014 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Враховуючи те, що норми ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих ним повноважень судом створені належні умови для надання сторонами доказів, заявлення клопотань витребування додаткових доказів.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, повно та всебічно дослідивши всі докази у справі у їх сукупності, суд приходить до переконання про під ставність позовних вимог позивача, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК Украни, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що з 27.12.2002 року і по даний час позивач ОСОБА_6 зареєстрований і проживає в гуртожитку, який належав Західно - Українській розвідувальній експедиції (ЗУГРЕ), та відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Пустомитівського району Львівської області №026 від 31.10.2013 року перейшов у комунальну власність ОСОБА_5 сільської ради, за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Лапаївка, вул. Геофізиків, 12, разом зі своєю дружиною ОСОБА_8 та малолітніми доньками: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 Та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2, також в даній квартирі зареєстрована з 03.04.2008 року відповідачка ОСОБА_7, що також підтверджується копією будинкової книжки для прописки громадян, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3, (гуртожиток) кв. 310 в с. Лапаївка.

Спірна квартира, була надана позивачу ОСОБА_6 як молодому спеціалісту після закінчення Івано-Франківського державного університету нафти і газу, що підтверджується направленням на роботу № ГФ-39/25 від 06.07.2001 року.

Згідно свідоцтва серія І-СГ № 065794 виданого 07.09.2010 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано 07.09.2010 року.

Згідно актів перевірки факту проживання ОСОБА_7 в квартирі 310 гуртожитку за адресою : вул. Геофізиків, 12 в с. Лапаївка, від 16.03.2016 р., 18.05.2016 р., 02.06.2016р., 19.07.2016 р., від 05.06.2017 р., 10.07.2017 р., 21.08.2017 р. комісією з урахуванням показів квартировинаймача ОСОБА_6 та сусідів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7 не проживає у зазначеному вище житловому приміщенні з 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Частиною 3 ст. 71 ЖК України встановлено обставини, що є підставами для збереження за тимчасово відсутнім наймачем житлового приміщення понад шість місяців, так жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом всього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях; 4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

У відповідності до ч. 6 ст. 71 ЖК України перелік обставин зазначених у ч. 3 ст. 71 Житлового кодексу України не є вичерпним.

На підставі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.11.2013 року, яке набрало законної сили, вирішено усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_7 квартирою № 310 в гуртожитку за адресою : вул. Геофізиків, 12 в с. Лапаївка шляхом вселення та зобов’язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_7 у користуванні спірною квартирою.

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.11.2014 року встановлено: що в ході проведення виконавчих дій щодо примусового виконання усунення перешкод у користуванні квартирою за адресою: вул Геофізиків 12/310 (гуртожиток ЗУГРЕ) в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області шляхом вселення ОСОБА_7 (ОСОБА_6І.) Державним виконавцем. 14.11.14 р. на адресу сторін було надіслано рекомендованим листом повідомлення про проведення виконавчих дій. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачем ОСОБА_7 отримано повідомлення 18.11.14 р. 27.11.14 року ОСОБА_7 не з’явилася за адресою: вул. Геофізиків 12/310, про що державним виконавцем було складено відповідний акт.

З огляду на вищенаведене, доводи відповідачки ОСОБА_7І щодо існування перешкод з боку позивача ОСОБА_6 у користування нею спірною квартирою та ухилення ОСОБА_6 від виконання рішення суду суд, вважає необгрунтовними та безпідставними.

Окрім цього, в силу вимог ст. 60 ЦПК України, відповідачкою не доведено перед судом існування будь-яких обставин які б свідчили про поважність відсутності її за зареєстрованим її місцем проживання у спірній квартирі більш як шість місяців, як підстав для збереження за нею такого, як за тимчасово відсутнім наймачем.

Відповідно до п. 10 ч. З Постанови Пленуму ВСУ України №2 від 12.04.1985 року наявність рішення суду про право громадянина користуватись жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішення законної сили або після його виконання він був відсутнім понад 6 місяців, у тому числі і в випадках, коли строк для виконання рішення не закінчився.

Відповідно до п. 11 ч. 1,2 Постанови Пленуму ВСУ України №2 від 12.04.1985 року вказано що: наймач або член його сім’ї, який вибув на інше місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред’явлення позову про це.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення в листах, переадресація кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт.

Факт постійного місця проживання ОСОБА_7І за адресою : АДРЕСА_2, підтверджується отримання нею протягом трьох років кореспонденції за вказаною адресою :

З урахуванням принципу верховенства права визначеного ст. 8 Конституції України положення ч. 1 ст. 71 ЖК України підлягають застосуванню за умови безперешкодної можливості наймачем користуватися житловим приміщення та не реалізації такого права без поважних на те причин.

За вказаних вище обставина, враховуючи встановлені судом обставини, що свідчать про втрату ОСОБА_7 права на користування спірним житловим приміщенням, та те, що позивач як наймач проживає разом зі своєю дружиною та дітьми в спірній квартирі, яка є однокімнатною, загальною площею 35 м.кв. та житловою 17 кв.м., що робить їх спільне проживання з відповідачкою неможливим, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 197, 212, 222-224 ЦПК України, ст. ст. 71, 72. 163 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою під № 310 по вул. Геофізиків, в с. Лапаївка, Пустомитівського району Львівської області.

Стягнути з ОСОБА_7 на корить ОСОБА_6 551,20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.