Рішення № 70640088, 30.11.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7667/17

Провадження №2/442/2638/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Павлів З.С.

при секретарі - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 48145,09 грн. за кредитним договором №б/н від 06.10.2008 року, яка складається з наступного: 1992,76 грн. – заборгованість за кредитом, 39634,62 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3986,99 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 250 грн. штраф (фіксована частина), 2280,72 грн. – штраф (процентна складова).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06.10.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №б/н, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 5300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов’язань не виконала, а тому станом на 30.09.2017 року у нього виникла заборгованість на вищевказану суму.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує повністю, просить такий задоволити.

Адвокат відповідача ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов заперечив, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи. Зокрема, вказує на те, що останній платіж позивачем було здійснено 19.02.2014 року. Заборгованість за кредитним договором в розмірі 1992,76 грн. сформувалась 16.03.2014 року, а позивач звернувся до суду із даним позовом лише 17.10.2017. А тому вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Відповідно до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Матеріалами справи встановлено, що 06.10.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №б/н, на підставі яких останній отримав кредит в розмірі 5300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 не виконав взятих на себе кредитних зобов’язань, у зв’язку з чим станом на 30.09.2017 року заборгованість за кредитним договором у нього становить 48145,09 грн., яка складається з наступного: 1992,76 грн. – заборгованість за кредитом, 39634,62 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3986,99 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 250 грн. штраф (фіксована частина), 2280,72 грн. – штраф (процентна складова)

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У ст.ст.256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки.

У ч.1 ст.259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Зі змісту ст.261 ЦК України вбачається, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-61цс14 від 18.06.2014 року за договором про надання банківських послуг, яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила:за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогам кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно роз’яснень Європейського суду з прав людину позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов’язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «ЮКОС» проти Росії»)

Нормою ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Враховуючи те, що згідно відомостей Розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.19.2008 року станом на 30.09.2017 останній платіж позивачем здійснено 19.02.2014 року, заборгованість за кредитом сформувалась 16.03.2014 року, позивач звернувся до суду із позовною заявою 17.10.2017 року, та беручи до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, суд не може взяти до уваги представлений Банком розрахунок як доказ, зокрема на підтвердження переривання строку позовної давності, оскільки такий заперечується відповідачем та такий не підтверджений іншими доказами (у ньому відсутній підпис боржника про сплату коштів на погашення процентів, не надано платіжного доручення про здійснення сплати процентів від 19.03.2015 року).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 197, 212, 214 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення – з дня отримання такого.

Суддя Павлів З.С.