Ухвала суду № 70639847, 29.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 334/2108/14 головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.

провадження №22ц/778/3641/17 суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_5 про перегляд за ново виявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2014 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Ресурс-Ойл», ТОВ «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс Інвест», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Терем Лтд», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року заявник звернувся з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення по цивільній справі за позовом ПАТ «ДельтаБанк» до ТОВ «Ресурс-Ойл, ТОВ «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест»,ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Терем,Лтд», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

13 червня 2017 року заявником ОСОБА_5 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження ВП № 46282150 щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ДельтаБанк» суми боргу в розмірі 26233091,39 грн., яке знаходиться на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2017 року вжито заходи забезпечення позову. Зупинено стягнення за виконавчим листом №334/2108/14-ц виданий 20.01.2015 року, за яким відкрито виконавче провадження №46282150 щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ДельтаБанк» суми заборгованості у розмірі 26 233 091,39 грн. яке знаходиться на виконанні Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись з ухвалою суду відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно зі ст. 312 ЦПК України за результатами розгляду скарги, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Проте, як встановлено колегією суддів, та випливає з матеріалів справи, позов ОСОБА_5, в інтересах якого було забезпечено позов, у цій справі не подавав. Останній подав лише заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення по цивільній справі, з заявою про забезпечення неіснуючого позову. При цьому, дана справа розглянута за позовом банку, і оскаржуваною ухвалою цей позов не забезпечувався.

Тобто, у суду першої інстанції взагалі були відсутні процесуальні підстави для забезпечення неіснуючого позову при подачі саме відповідачем заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення по цивільній справі.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак оскаржуваною ухвалою, суд попередньої інстанції зупинивши стягнення за виконавчим листом виданим на підставі рішення суду, навпаки в розріз вимог ч. 3 ст. 151 ЦПК України зупинив можливість виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Отже, єдиними підставами для забезпечення саме позову, є обґрунтоване припущення щодо неможливості або утруднення виконання судового рішення у подальшому.

В оскаржуваній ухвалі не зазначено ні доказів, ні обставин, ні посилання на закон, з якими суд першої інстанції пов’язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову та відповідні посилання чи обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

На підставі зазначеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала районного суду підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2017 року по цій справі скасувати та постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: