Постанова № 70638322, 28.11.2017, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3195/17

Провадження № 2-а/242/228/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Капітонова В. І., при секретарі Нарижній О. Г., за участю представника відповідача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа: Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, в якому зазначила, що вона отримує пенсію за віком та на даний час перебуває на обліку в Селидовському ОУПФУ в Донецькій області. Пенсія є на даний час для позивача єдиним джерелом існування, однак з березня 2016 року відповідач припинив виплачувати її позивачу. В червні 2017 року позивач звернувся із заявою до Селидовського ОУПФУ в Донецькій області щодо роз’яснення причин невиплати пенсії, на що позивачу було роз’яснено, що вона повинна надати довідку про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу. Після надання вказаної довідки відповідач виплату пенсії не здійснив. 24 липня 2017 року позивачу була надана відповідь, з якої вбачається, що виплата пенсії була припинена з 01 березня 2017 року з причин не підтвердження місця фактичного проживання, з посиланням на Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року на № 365 від 08 червня 2016 року.

Позивач вважає, що відповідач протиправно припинив нарахування йому пенсії та просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною, скасувати рішення про припинення нарахування та виплати пенсії , зобов’язати відповідача поновити нарахування та виплату йому пенсії за віком , починаючи з 01 березня 2017 року, а також допустити негайне виконання постанови суду в частині присудження пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність.

Представник відповідача за в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та надала суду заперечення, відповідно до яких в лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до управління із заявою про запит електронної пенсійної справи. Після отримання електронного макету пенсійної справи позивача було взято на облік до Селидовського ОУПФУ Донецької області. За результатами звірки, відповідно до отриманої з УСЗН Селидівської міської ради інформації, виплата пенсії ОСОБА_3 була припинена з березня 2016 року в зв’язку із не підтвердженням місця фактичного проживання.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив винести рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач ОСОБА_3 є отримувачем пенсії за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії ААА № 142160.

Згідно із відповіддю Селидовського ОУПФУ в Донецькій області № 4676/02 від 24 липня 2017 року, позивачу з 01 березня 2017 року припинено нарахування та виплату пенсії з причини непідтвердження місця фактичного проживання.

У частині 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем не зазначені підстави призупинення виплати пенсії. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що підставою призупинення виплати пенсії стало не підтвердження факту проживання позивача на підконтрольній території.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Пунктом 8 «Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 визначено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Отже з урахуванням вищенаведеного вбачається, що особа, яка не перемістилась з непідконтрольної Україні території, але бажає й надалі отримувати пенсію повинна у відповідності до вищенаведених Порядків № 595 та № 637 переміститись на контрольовану українською владою територію для вирішення питання отримання соціальної виплати (пенсії), за місцем фактичного проживання звернутись до управління ПФУ (за місцем проживання) та надати заяву про переведення пенсійної справи (призначення пенсій, виплату допомоги на поховання, виплату недоотриманої пенсії), а також довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження фактичного проживання. Відповідач не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.

Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу припинення виплати пенсії, як не підтвердження фактичного проживання.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що припинення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним, а тому бездіяльність Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо призупинення виплати ОСОБА_3 пенсії слід визнати протиправною та необхідно зобов'язати Селидовьске об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату позивачу пенсії з 01 березня 2017 року.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Селидівського суду Донецької області від 03 серпня 2017 року йому відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, суд не стягує з відповідача судові витрати, оскільки позивачем вони фактично не понесені (не надано документального підтвердження понесених ним судових витрат).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2,4-6,8,10-11,94,158-163,167, 184-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_3 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа: Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_3 пенсії з 01 березня 2016 року.

Зобов’язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити нарахування виплату належної ОСОБА_3 пенсії з 01 березня 2016 року.

Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми платежу за один місяць.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. І. Капітонов