Постанова № 70637833, 17.11.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3575/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Костянтинівський міський центр зайнятості, про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

27 липня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення відповідача від 23 червня 2017 року щодо відмови у призначені їй пенсії по втраті годувальника, та зобов’язання відповідача зарахувати до страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_5 період роботи з 31.07.1993 року по 17.01.1997 року на посаді «експедитора» в фірмі «Аспект», та призначити їй пенсію по втраті годувальника на неповнолітнього ОСОБА_6. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що є матір’ю малолітнього ОСОБА_6, та має право на призначення пенсії по втраті годувальника, відповідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 20.07.2016 року. 14.06.2017 року вона звернулась до відповідача про призначення пенсії по втраті годувальника з 20.07.2016 року. 23 червня 2017 року Костянтинівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було винесено рішення про відмову в призначенні їй пенсії по втраті годувальника, яке мотивоване тим, що померлий годувальник не має достатнього страхового стажу. Його страховий стаж на момент смерті на думку відповідача становить – 9 років 09 місяців 00 днів. До страхового стажу годувальника не зараховано період роботи з 31.07.1993 року по 17.01.1997 року в фірмі «Аспект» на посаді експедитора. Вважає вказане рішення незаконним, оскільки нею було надано копію трудової книжки та картка померлого з Міського центру зайнятості, де вказано про спірний стаж, а також витяг із Наказу про надання статусу безробітного та виплату допомоги. В Костянтинівському міському центрі зайнятості населення маються документи, які повністю підтверджують стаж роботи померлого за період з 31.07.1993 року по 17.01.1997 року, та цей період повинен враховуватися відповідачем при розрахунку стажу для призначення пенсії по втраті годувальника.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 17.10.2017 року до участі у справі у якості третьої особи був залучений Костянтинівський міський центр зайнятості (а.с.38).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважав, що надані відповідачу документи на підтвердження трудового стажу померлого годувальника повністю відповідають встановленим вимогам законодавства і підлягають врахуванню при визначенні розміру пенсії ОСОБА_4 на її сина.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні просив у позові ОСОБА_4 відмовити, надав письмові заперечення, згідно яких рішення про відмову позивачці у врахуванні до загального трудового стажу померлого ОСОБА_5 періоду роботи у Фірмі «Аспект» є законним та обґрунтованим, оскільки для підтвердження цього стажу була надана лише копія трудової книжки (а.с.25).

Представник третьої особи ОСОБА_3 у судове засідання надала копії документів із особової справи ОСОБА_5, та пояснила, що під час оформлення останньому статусу безробітного, ним був наданий оригінал трудової книжки, ксерокопія якої спеціалістом центру була залучена до особової справи і яка повністю відповідає оригіналу. З 19.05.2008 року ОСОБА_5 було надано статус безробітного і зараховано до страхового стажу, у тому числі, період роботи з 31.07.1993 року по 17.01.1997 року в фірмі «Аспект» на посаді експедитора.

З’ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19 липня 2016 року, у віці 44 років помер громадянин ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НО, №958020, виданим 21 липня 2016 року Костянтинівським міським відділом ДРАЦС ГТУ юстиції у Донецькій області (а.с.13). Померлий був батьком сина позивачки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-НО, №405973 виданим 21.07.2004 року Костянтинівським міським відділом ДРАЦС та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00018193274 від 13.06.2017 року (а.с.11-12).

14.06.2017 року мною позивачкою була подана заява до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення їй пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 20.07.2016 року. 23 червня 2017 року відповідачем було винесено рішення про відмову в призначенні ОСОБА_4 пенсії по втраті годувальника яке мотивоване тим, що померлий годувальник ОСОБА_5 не має достатнього страхового стажу. Страховий стаж останнього на момент смерті, згідно розрахунку відповідача, становить – 9 років 09 місяців 00 днів. До страхового стажу годувальника не зараховано період роботи з 31.07.1993 року по 17.01.1997 року в фірмі «Аспект» на посаді експедитора.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Згідно частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_7), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частина 2 цієї статті вказує, що непрацездатними членами сім’ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно статті 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для інвалідів II та III груп від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній затвердженим Постановою КМУ №637 від 12.08.1993 року Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд враховує у якості належного та допустимого доказу копію трудової книжки ОСОБА_5, надану представником третьої особи із особової справи останнього, яка була зроблена відповідальним працівником Міського центру зайнятості безпосередньо з оригіналу трудової книжки. Відповідно до записів у цій книжці ОСОБА_5 працював експедитором у фірмі «Аспект» з 31.07.1993 року по 17.01.1997 року. Вказаний страховий стаж було враховано Костянтинівським міським центром зайнятості при прийнятті рішення щодо надання ОСОБА_5 статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю. Крім того, праця ОСОБА_5 на вказаному підприємстві підтверджується додатково наданою у судове засідання довідкою №1 від 07.08.2017 року Фірми «Аспект» (а.с.27).

Відмова відповідача у зарахуванні вищевказаного періоду роботи померлого годувальника ОСОБА_5 до страхового стажу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, у зв’язку з чим суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 3 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. У зв’язку з тим, що смерть годувальника настала 19 липня 2016 року, а звернення за пенсією відбулося 14.06.2017 року (тобто впродовж 12 місяців), то пенсія повинна бути нарахована з 20.07.2017 року.

Таким чином рішення Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 червня 2017 року щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_5Г з 31.07.1993 року по 17.01.1997 року в фірмі «Аспект» на посаді експедитора, та як наслідок щодо відмови в призначені позивачці ОСОБА_4 пенсії по втраті годувальника на неповнолітнього ОСОБА_6А відповідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 20.07.2016 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 6, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_4 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Костянтинівський міський центр зайнятості, про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати рішення Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 червня 2017 року щодо відмови у призначені ОСОБА_4 пенсії по втраті годувальника незаконними та скасувати його.

Зобов’язати Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_5 період роботи з 31 липня 1993 року по 17 січня 1997 року на посаді «експедитора» в фірмі «Аспект» та призначити ОСОБА_4 пенсію по втраті годувальника на неповнолітнього ОСОБА_6 відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 20 липня 2016 року.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошені 17 листопада 2017 року, в повному обсязі постанова буде виготовлена до 22 листопада 2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя