Постанова № 70636676, 01.12.2017, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1677/17

Провадження № 2-а/743/191/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді СТАШКІВА В.Б.,

при секретарі НЕРУС Н.І.,

за участю представника ГУ ДМС України в Дніпропетровській області

ЗАЛІПСЬКОГО П.В.,

громадянина Грузії ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду справу

за позовом Головного управління Державної міграційної служби України

в Дніпропетровської області

до громадянина Грузії ОСОБА_1

про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування

іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні,

В С Т А Н О В И В :

ГУ ДМС України в Дніпропетровської області звернулось до суду з названим позовом до громадянина Грузії ОСОБА_1, в якому ставлять питання про затримання та поміщення останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком до 30.01.2018 р., з метою ідентифікації для забезпечення подальшого примусового видворення та негайне виконання постанови суду в цій частині

Обґрунтування позову зводиться до того, що:

- громадянин Грузії ОСОБА_1 знаходився в Україні легально до 14 вересня 2016 р.;

- 09.08.2017 року був виявлений громадянин Грузії ОСОБА_1, який знаходився на території України з порушенням чинного законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

- 09.08.2017 р. уповноваженими на те особами Амур-Нижньодніпровського РВ у м.Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області винесена постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, з накладенням штрафу в сумі 510 грн. та прийнято рішення про його примусове повернення за межі України, з зобов'язання покинути територію України до 14.08.2017 р., без заборони в'їзду в Україну;

- громадянин Грузії ОСОБА_1 рішення про примусове повернення не виконав та не покинув територію України до 14.08.2017 р., проживає в Україні без реєстрації, постійного місця роботи не має, кошти отримує з сумнівних джерел, підстав для продовження терміну перебування в Україні відсутні, у нього відсутній документ, що дає право виїзду з України.

В судовому засіданні:

- представник ГУ ДМС України в Дніпропетровській області ЗАЛІПСЬКИЙ П.В. позов підтримав, з підстав викладених в ньому. Зазначив, що даний позов поданий з метою подальшого примусового видворення;

- громадянин Грузії ОСОБА_1 позов визнав. Вказав, що йому роз'яснено порядок та він згідний покинути територію України, аби повернутись в Україну на законних підставах, оскільки в нього в м.Дніпро сім'я.

Вислухавши пояснення представника ГУ ДМС України в Дніпропетровській області ЗАЛІПСЬКОГО П.В., громадянина Грузії ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

По справі встановлено, що:

- громадянин Грузії ОСОБА_1 знаходився в Україні легально до 14 вересня 2016 р.;

- 09.08.2017 року був виявлений громадянин Грузії ОСОБА_1, який знаходився на території України з порушенням чинного законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

- 09.08.2017 р. уповноваженими на те особами Амур-Нижньодніпровського РВ у м.Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області винесена постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, з накладенням штрафу в сумі 510 грн. та прийнято рішення про його примусове повернення за межі України, з зобов'язання покинути територію України до 14.08.2017 р., без заборони в'їзду в Україну;

- громадянин Грузії ОСОБА_1 рішення про примусове повернення не виконав та не покинув територію України до 14.08.2017 р..

У відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:

«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом,:

f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

«Затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як наголошено в § 164 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 р. у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" буде виправдано до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, затримання особи перестає бути допустимим відповідно до статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Верховною Радою України 19.05.2016 року прийнято Закон України № 1379-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства і врегулювання окремих питань, пов'язаних з протидією нелегальній міграції», який набрав чинності 18.06.2016 року, яким передбачено низку змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з питань забезпечення примусового видворення іноземців.

Так, частиною 2 ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/ передбачено, що у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти одне з таких рішень:

1) взяти особу на поруки підприємства, установи чи організації;

2) зобов'язати іноземця або особу без громадянства внести заставу;

3) затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Виходячи з того, що затримання іноземця, або особи без громадянства у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та у відповідності до ч. 2 ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/ безпосередньо пов'язано з процесом депортації, тобто з забезпеченням примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України та не може бути застосовано з метою ідентифікації особи, без забезпечення примусового його видворення.

Виходячи з правового аналізу ч.ч. 2 та 7 ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/, суд приходить до висновку, що КАС України передбачено певний порядок затримання іноземців та осіб без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців, а саме шляхом винесення судом, за клопотанням органу (підрозділу), який подав позов примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України, ухвали суду про затримання іноземців та осіб без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців на строк, що не може перевищувати шести місяців, що є "затримання, установленому порядку".

За аналізом ст. 162 КАС України та ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону та Служби безпеки України у цих правовідносинах мають право на звернення до суду з позовом лише щодо примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України, а адміністративний суд має повноваження стосовно розгляду такого позову та компетенцію щодо прийняття рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.

КАС України та інші закони України не надають право цим суб'єктам владних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом про затримання іноземця чи особи без громадянства, тобто законодавством не встановлено право суб'єктів владних повноважень на звернення до суду з вимогами про затримання іноземця чи особи без громадянства, а адміністративним судам не надано компетенції щодо вирішення таких питань.

Враховуючи наведене в сукупності, в задоволенні позову ГУ ДМС України в Дніпропетровської області до громадянина Грузії ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації для забезпечення подальшого примусового видворення слід відмовити.

Керуючись ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 11, 70, 71, 86, 106-163 КАС України, ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області до громадянина Грузії ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації для забезпечення подальшого примусового видворення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в п'ятиденний строк з дня її проголошення.

Головуючий В.Б.Сташків