Ухвала суду № 70633596, 26.03.2014, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5219/14-ц

провадження № 2/753/3112/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва ЛЕОНТЮК Л.К., розглянувши заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Євродорінжпроект» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Євродорінжпроект» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка ОСОБА_2 в позові звернулася з заявою про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на майно, грошові кошти та банківські рахунки, що належать відповідачу ТОВ «Євродорінжпроект», оскільки невжиття таких заходів, на думку позивача, може унеможливити реальне виконання рішення суду.

В судове засідання сторони не викликались, що не суперечить вимогам ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши матеріали поданої заяви, співставивши їх вимоги у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даної заяви виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Порушуючи питання про накладення арешту на майно, грошові кошти та банківські рахунки, які належать ТОВ «Євродорінжпроект», позивач не недав суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач може або намагається уникнути відповідальності або існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Матеріали справи не містять докази того, яке саме майно, грошові кошти та банківські рахунки належать відповідачу ТОВ «Євродорінжпроект» та чи дійсно воно належить відповідачу.

Відповідно до вимог ст. 153 ч. 1 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідачів та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дана заява є необґрунтованою та передчасною.

Керуючись статтями 151-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Жвродорінжпроект» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги Апеляційним судом м. Києва.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК