Рішення № 70632080, 29.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Обідіної О.І., Пікуля В.П.,

За участю секретаря: Зеленської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання іпотеки припиненою, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2016 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обгрунтування якого зазначало, що 21.08.2008 між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 6808 про надання кредитних коштів у сумі 17000 доларів США на споживчі потреби. В забезпечення виконання кредитного договору 21.08.2008 між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (стара назва ОСОБА_7) в м. Кременчуці Полтавської області. У зв’язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, останнім допущено прострочення заборгованості. За вказаного позивач просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитом у загальній сумі 13841,63 доларів США. Також, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив в рахунок погашення вказаної заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки (квартиру) за договором іпотеки, шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу зазначеної квартири на рівні 434 579,00 грн.; виселити із вказаного житлового приміщення зареєстрованих мешканців та зобовязати Центр надання адміністративних послуг Кременчуцької міської ради зняти з реєстрації осіб, зареєстрованих у вказаній квартирі, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В свою чергу відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 пред'явили зустрічний позов до ПАТ «Державний ощадний банк України», який прийнято судом та об'єднано в одне провадження з первісним позовом. В своєму позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили визнати припиненим договір іпотеки від 21.08.2008, а також внести до Державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо предмета іпотеки - квартири за вищевказаною адресою. В обґрунтування зустрічного позову зазначили, що позичальник помер, спадщину вони не приймали, банк не довів до відома іпотекодавців інформацію про зміну умов кредитного договору та не одержав їх згоди щодо збільшення їх відповідальності у зв'язку з цим. Іпотека припиняється через припинення основного зобов'язання, при цьому відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 6808 від 21 серпня 2008 року у розмірі 13841,63 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21 серпня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за № 5441, а саме квартиру АДРЕСА_1 (стара назва ОСОБА_7) в м. Кременчуці Полтавської області, яка належить ОСОБА_3, ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу зазначеної квартири на рівні 434 579,00 грн.

У задоволенні решти вимог позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

З вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, не погодилися ОСОБА_2 та ПАТ «Державний ощадний банк України» та подали на нього окремі апеляційні скарги.

Так, в своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_2, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання іпотеки припиненою є незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Банку, а зустрічні позовні вимоги про визнання поруки припиненою – задовольнити.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано правовий висновок ВСУ, зроблений в постанові № 6-18цс13 від 17.04.2013 року щодо припинення поруки при заміні позичальника (внаслідок смерті) та вимоги ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» щодо відстрочення звернення стягнення на предмет іпотеки. Також судом не взято до уваги те, що до кредитного договору були внесенні зміни щодо строку, порядку та форми погашення заборгованості, при цьому до іпотеки жодних змін не вносилося, а відтак судом безпідставно, без належних доказів дійсного розміру заборгованості померлого позичальника по тілу кредиту і процентам, було звернуто стягнення на предмет іпотеки, також не враховано строк позовної давності.

В свою чергу, ПАТ «Державний ощадний банк України» не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у примусовому виселенні зареєстрованих у спірній квартирі осіб та зняття їх з реєстрації, вважає судове рішення в цій частині незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з постановленням нового про задоволення даних вимог.

Зокрема апелянт вказує на те, що правила ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР на випадки, передбачені ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР не розповсюджуються, у зв’язку з чим виселення мешканців з житлового приміщення, що було придбане не за рахунок кредиту Банку, але повернення якого забезпечене іпотекою такого жилого приміщення, не супроводжується наданням іншого постійного приміщення особам, які висиляються.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення, за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 21.08.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 6808 про надання кредитних коштів у сумі 17000 доларів США на споживчі потреби. Кредитні кошти позичальником отримано.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 21.08.2008 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 (стара назва ОСОБА_7) в м. Кременчуці Полтавської області.

Додатковим договором від 24.06.2009 року № 1, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4, до кредитного договору від 21.08.2008 року № 6808 внесено зміни, а саме в п.п. 1.5, п.п. 1.6.1 щодо порядку погашення кредиту та нарахування відсотків. При цьому, процентна ставка по кредиту та відповідальність майнових поручителів не змінювалась.

У зв’язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, у останнього виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком банку, на час звернення до суду з позовом, складала 13841,63 доларів США.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 03.11.2003 року, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської Ради, свідоцтвом про право на спадщину від 12.10.2013 року, виданим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_9, власниками спірної квартири, переданої в іпотеку, на цей час залишаються ОСОБА_2 та ОСОБА_3, якою, окрім своєї частки, також успадковано 1/3 частку квартири, яка належала ОСОБА_5

Рішенням Світловодського районного суду Кіровоградської області від 05.11.2015 року, яке набрало законної сили 17.11.2015 року, з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто заборгованість за вищевказаним договором кредиту у сумі 12 535,46 доларів США. Суму заборгованості за рішенням суду не погашено.

Вимогами від 17.03.2016 року банк повідомив ОСОБА_4 про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за ним, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на іпотечне майно, у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором. Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлено про необхідність звільнення житлового приміщення - іпотечного майна. Всі вказані вимоги отримано 21.03.2016 року за місцем реєстрації та проживання боржника та іпотекодавців (м. Кременчук, вул. Героїв України (стара насва ОСОБА_7), 33, кв. 19), що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 10.04.2017 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10, вартість предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_2 (стара назва ОСОБА_7) в м. Кременчуці Полтавської області складає 434 579,00 грн. (з ПДВ).

29.09.2016 року позичальник ОСОБА_4 помер.

Згідно з витягом зі Спадкового реєстру від 30.05.2017 року, після смерті заведено спадкову справу.

Відомості про прийняття будь-ким зі спадкоємців спадщини, про отримання ними свідоцтва про право на спадщину сторонами суду не надано.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що у даному випадку у зв'язку зі смертю боржника кредитне зобов'язання не припинилося, оскільки допускає правонаступництво, а тому іпотека також не є такою, що припинена. Так як банком не встановлено правонаступника ОСОБА_4 у кредитному зобов'язанні, під час розгляду справи відповідні клопотання про витребування доказів не заявлялись, вимога про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає. Водночас, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню, оскільки кредитне зобов'язання порушено, залишається не виконаним, іпотека на цей час є чинною.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимоги про виселення іпотекодавців та членів їх сім'ї із займаного житлового приміщення, місцевий суд виходив з того, що таке виселення можливо лише з наданням відповідачам іншого постійного житлового приміщення, яке банком не запропоновано.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги первісного позову слід задовольнити частково, а у задоволенні вимог зустрічного – відмовити.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, 17.04.2013 року Верховний Суд України розглядаючи справу № -18цс13 зробив наступний правовий висновок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною п’ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов’язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Аналізуючи наведені норми, ВС України прийшов до висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов’язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. А висновок про те, що у разі смерті боржника, який був стороною кредитного договору, не відбувається заміна боржника в зобов’язанні, оскільки має місце успадкування грошового обов’язку спадкоємцем, є помилковим.

Разом з тим, згідно п. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання.

Абзацом 5 п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.

Згідно відповіді завідуючої Світловодської районної державної нотаріальної контори від 23.11.2017 року наданої на запит Апеляційного суду Полтавської області від 10.03.2017 року за заявою ПАТ «Державний ощадний банк України» була відкрита спадкова справа № 17/2017 після смерті 29.09.2016 ОСОБА_4 Дмитра.

Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину на видавалося.

За таких обставин, оскільки спадщина після померлого позичальника ОСОБА_4 ніким не прийнята, заміна позичальника не відбулася.

Більше того, оскільки іпотекодавці не надавали своєї згоди на забезпечення виконання зобов’язання новим боржником, а також беручи до уваги викладену правову позицію ВСУ, яка є обов'язковою для застосування відповідно до ст.360-7 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що іпотека згідно іпотечного договору від 21.08.2008 року припинилася.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» є безпідставними, оскільки припинення договору іпотеки не створює правових наслідків для іпотекодавців.

Всупереч вказаним вимогам та нормам ст. ст. 212-214, ЦПК України суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини, що мають значення для справи, а відтак прийняв невірне рішення по справі.

Разом з тим, позовні вимоги про внесення до Державного реєстру іпотек відомостей про виключення запису з реєстру щодо предмета іпотеки та зняття заборони на відчуження квартири не підлягають задоволенню, оскільки заявлені передчасно.

Згідно Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( надалі Закон) державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється державним реєстратором.

Згідно ч.2 ст.26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З аналізу вказаних вище правових норм можна зробити висновок, що підстав для внесення до Державного реєстру іпотек відомостей про виключення запису з реєстру щодо спірної квартири та зняття заборону щодо неї у суду немає.

Такі записи підлягають виключенню з реєстру відповідним органом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та зняття заборони на відчуження на підставі рішення суду про припинення договору іпотеки.

Відповідно частин 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За вказаного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" – відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати припиненим договір іпотеки від 21.08.2008 року, укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 5441.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640, 00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 704,00 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 1344,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_11 /підпис/ ОСОБА_12

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області _____ ОСОБА_1