Рішення № 70631115, 17.11.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2957/16-ц

Провадження № 2/369/573/17

РІШЕННЯ

Іменем України

17.11.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.,

при секретарі: Раситюк М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Виконавчий комітет Глевахівської селищної ради Васиьківського району Київської області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції про встановлення факту батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи: Виконавчий комітет Глевахівської селищної ради Васиьківського району Київської області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції про встановлення факту батьківства.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 03 вересня 2013 року народився син ОСОБА_1 (Позивач) – ОСОБА_4.

Оскільки Заявник не була зареєстрована в офіційному шлюбі з біологічним батьком її дитини, а лише проживала з ним у «громадянському» шлюбі, а тому при реєстрації актового запису №61 від 24.09.2013 року про народження дитини здійсненого Виконавчим комітетом Глевахівської селищної ради - відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України - інформація про батька дитини була вказана за вказівкою матері - тобто Позивача.

Батьком дитини Позивача являється ОСОБА_5.

Актовий запис про справжнього батька дитини не було зроблено на прохання ОСОБА_5, оскільки він на той час перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

21 червня 2014 року ОСОБА_5 трагічно загинув.

Після смерті ОСОБА_5, Позивач зверталась до суду в порядку окремого провадження з метою встановити факт батьківства. Проте, оскільки ОСОБА_2, категорично відмовлялась визнавати даний факт та повідомила суд про наявність спору з приводу спадкового майна - судом, на підставі ст. 235 ЦПК України було залишено заяву без розгляду, а тому Позивач змушена звертатись до суду виключно в порядку позовного провадження.

Тому позивач просила встановити факт батьківства ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно ОСОБА_6, який народився 03 вересня 2014 року, актовий запис в книзі реєстрації народжень №61 від 24 вересня 2013 року, що був здійснений виконавчим комітетом Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.

Представники відповідачів проти вимог позову заперечували та просили в позові відмовити.

Треті особи в судове засідання своїх представників не направили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 3 вересня 2013 року народився ОСОБА_6, батьками якого були записані ОСОБА_7 та ОСОБА_1, актовий запис про народження № 61, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.

04 червня 2005 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської область було зареєстровано шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, актовий запис № 164.

21 червня 2014 року ОСОБА_5 помер.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі була призначена судово-біологічну експертизу на вирішення якої було поставлено питання: «Чи являється ОСОБА_5, 16.10. ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 21.06. 2014 року, батьком ОСОБА_6, який народився 03 вересня 2013 року, актовий запис в книзі реєстрації народжень, актовий запис в книзі реєстрації народжень за № 61 від 24 вересня 2013 року, що був здійснений виконавчим комітетом Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області.»

Проведення експертизи доручено експертам Одеському обласному бюро судово-медичної експертизи, з використанням відповідного біологічного матеріалу відповідача ОСОБА_8.

Листом від 21.06.2017 р. № 1608-02 Одеським обласним бюро судово-медичної експертизи було повернуто без виконання матеріали цивільної справи та ухвалу Києво- Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2017 р. про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи щодо встановлення біологічного у зв'язку з неприбуттям громадянина ОСОБА_9 до експертної установи 16.05.2017 та 19.06.2017 року для одночасного відбору біологічних зразків та неможливістю виконання експертного дослідження.

Стаття 128 Сімейного кодексу України визначає що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Відповідно до ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яке бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. У разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності. Причому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо встановлення батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Системним аналізом ст.ст. 125, 128 СК України у даній конкретній справі можна зробити висновок, що встановлення походження дитини від батька за рішенням суду можливе за таких обставин: не перебування батька та матері дитини у зареєстрованому шлюбі; відсутність заяв, право на подання яких встановлено ст.ст. 126, 127 СК України; проведення реєстрації народження дитини в органі РАЦСу за правилами ч. 1 ст. 135 СК України; наявність та доведеність будь-яких відомостей, що засвідчують походження дитини від батька.

Відповідна експертиза що була призначена судом, не була проведена, відомостей що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення експертного дослідження надано не було.

Тому, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про визнання батьківства відносно малолітнього ОСОБА_6 за підстави відсутності будь-яких доведених відомостей, які б засвідчували походження дитини від батька.

З рахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 128, 130, 135 Сімейного кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за № 3 від 15 травня 2006р., та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, ч. 1 ст. 61, 146, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Виконавчий комітет Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції про встановлення факту батьківства – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Волчко А.Я.