Постанова № 70626869, 30.11.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6410/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017 р. Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Городецької Л.М.,

при секретарі Думичі Р.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області за участю третьої особи Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. 31.12.2016 року він був звільнений з органів Державної кримінально-виконавчої служби України у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, та призначено пенсію у розмірі 40 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до пункту «б» статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1994 року. На момент звільнення його вислуга років становила 24 роки 07 місяців та 12 днів, з яких 19 років 01 місяць та 02 дні у календарному обчисленні. Стверджує, що 19.07.2017 року він звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії із урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні на день звільнення. Однак, Листом-відповіддю від 16.08.2017 року відповідач відмовив у призначенні (перерахунку) пенсії з тих підстав, що на день звільнення у позивача не було 23 календарних дні вислуги років, що є необхідною умовою для її призначення відповідно до п. «а» ст.12, ст.23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вважає, що дії відповідача є незаконними, з огляду на те, що право на пенсію за вислугу років не залежить тільки від наявності календарної вислуги, а відтак, ГУ ПФ України невірно трактує ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та не враховує при цьому положення ст.17-1 вказаного Закону, відповідно до якої порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом, встановлюється КМУ, а також іншими законами. У зв’язку із цим просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.08.2017 року №1340/Ш-20/12.03-06 в призначенні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з врахуванням вислуги років, що становить 24 роки 07 місяців 12 днів; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням вислуги років, що становить 24 роки 07 місяці 12 днів, починаючи з дати призначення пенсії 01.01.2017 року.

20.11.2017 року від позивача ОСОБА_1 через канцелярію Галицького районного суду м.Львова надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.08.2017 року №1340/Ш-20/12.03.06 в призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за вислугу років, що становить 24 (двадцять чотири) роки 07 (сім) місяців 12 (дванадцять) дні; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 01.01.2017 року; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю пенсії, починаючи із 01.01.2017 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги надавши пояснення аналогічні викладеним у змісті позовної заяви.

Представник відповідача ГУ ПФУ у Львівській області ОСОБА_2 заперечила проти задоволення позову з тих підстав, що формування грошового забезпечення, з якого проводиться призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям силових відомств, не входить до компетенції ГУ ПФУ у Львівській області. Крім того, не належить до компетенції відповідача і визначення вислуги років, а відтак вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення. Поряд з тим, заявила клопотання про застосування строку звернення до адміністративного суду передбаченого ст.99 КАС України. Стверджує, що ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м.Львова із позовною заявою 15.09.2017 року в якій просить зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок призначеної пенсії з урахуванням вислуги років, що становить 24 роки 7 місяців 12 днів, починаючи з дати призначення пенсії 01.01.2017 року, а відтак пропустив шестимісячний строк звернення.

Представник третьої особи ОСОБА_3 у судовому засідання вирішення заявленого позову поклав на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно наказу Державної пенітенціарної служби України № 263/ОС-16 від 14.12.2016 року позивача ОСОБА_1 – підполковника внутрішньої служби, начальника Львівського територіального сектору з державного нагляду за охороною праці на навколишнього середовища ДПтС України, звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України ( у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вислуга років на день звільнення позивача у календарному обчисленні становить - 19 років 01 місяць 01 день, у пільговому - 24 роки 07 місяці 12 днів (а.с.6).

З 01.01.2017 року ОСОБА_1 була призначена пенсія в розмірі 40 % відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до пункту «б» статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XI від 09.04.1994 року – за інвалідністю.

Позивачем направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області заяву про проведення призначення (перерахунку) пенсії із урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні на день звільнення. На дану заяву Головним управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області надано відповідь від 16.08.2017 року №1340/Ш-20/12.03-06 відповідно до якої ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до витягу з наказу Державної пенітенціарної служби України від 14.12.2016 року №263/ОС-16 вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 19 років 01 місяць 02 дні, а тому підстав для призначення чи перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 та ст.23 Закону – 2262 немає (а.с.8-9).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебувають на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державіній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій поліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон).

Пенсія за вислугу років призначається: зокрема особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби , серед іншого з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше (п. «а» ч.1 ст.12 Закону).

Згідно частини 2 статті 17 Закону до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п’яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

В силу положень ст. 17-1 Закону, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом ОСОБА_4 України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського склад, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця часу проходження служби особами рядового і начальницького складу державної пожежної охорони в її підрозділах на атомних електростанціях, об'єктах з ядерними установками матеріалами.

З аналізу положень наведеного Порядку від 17.07.1992 року №393 вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», а не при визначенні розміру такої пенсії.

Поряд з тим, відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров’я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення (п. «а» ст.13 Закону).

Як встановлено матеріалами справи, вислуга років на службі у позивача становить 24 роки 07 місяців 12 днів, а відтак, відповідно до пункту «а» статті 12, статей 13, 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", останній має право на пенсію в розмірі 67 % відповідних сум грошового забезпечення.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що для призначення пенсії враховується лише календарна вислуга років як на підставу відмови у задоволенні позову, оскільки такі посилання не ґрунтуються на вимогах закону та суперечить положенням ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправною відмови ГУ ПФУ у Львівській області у призначенні йому пенсії за вислугу років, що становить 24 роки 7 місяців та 12 днів; та зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю пенсії, починаючи з 01.01.2017 року є підставними та підлягають до задоволення.

Поряд з тим, позовна вимога про зобов’язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 01.01.2017 року до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно ч.1,2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

З вищевикладених законодавчих норм встановлено, що призначення пенсії, згідно вимог Закону та Порядку, здійснюється шляхом прийняття відповідачем відповідного рішення.

При цьому, згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на положення ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов’язання відповідача прийняти будь-яке рішення.

Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року № П-278/10, встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07.2014 року у справі № К/800/62158/13 встановлено, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про застосування строку звернення до суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 ст.99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приймаючи до уваги, що позивач є юридично необізнаною особою, приймав необхідні заходи для своєчасного виявлення про порушення свої прав, та звернення до суду, зокрема 19.07.2017 року звертався до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними, а доводи представника відповідача безпідставними.

При цьому, як встановлено матеріалами справи, саме із листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.08.2017 року №1340/Ш-20/12.03-06, позивачу стало відомо про порушення його права.

Відповідно до ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити, оскільки строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин і підлягає поновленню, з підстав викладених у клопотанні позивача, яке він заявив усно у судовому засіданні.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до вимог ст.161 КАС України, оскільки з 01.01.2017 року органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору (Закон України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), а Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 18.01.2017 року № 17 (чинна з 27.01.2017 року) затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2017 рік, яким кошти на сплату судового збору також не передбачені, а відтак сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн. слід стягнути на його користь з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6-14, 86, 94, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.08.2017 року №1340/Ш-20/12.03.06 в призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за вислугу років, що становить 24 (двадцять чотири) роки 07 (сім) місяців 12 (дванадцять) днів.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю пенсії, починаючи із 01.01.2017 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмір 640 (шістсот сорок) грн.

На постанову суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом першої інстанції частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.М.Городецька