Ухвала суду № 70626557, 30.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Апеляційне провадження №22-ц/796/11914/2017 Головуючий у 1 інстанції - Піхур О.В.

Унікальний номер справи №761/27919/16-ц Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Епсілон Бізнес» в особі розпорядника майном арбітражного керуючого ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року заяву позивача ПАТ «КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), належить їй на підставі договору дарування від 27.10.2011 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою В.М. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що належить їй на підставі договору купівлі - продажу від 25.03.2017 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко О.В.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права; позивачем в обґрунтування заяви не наведено обставин, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції дав невірну оцінку обставинам справи та прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи.

В суді апеляційної інстанції апелянти та представник ОСОБА_10 ОСОБА_15 підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, забороною вчиняти певні дії.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.10.2017 року, квартира АДРЕСА_2 була відчужена за договором купівлі - продажу від 25.03.2017 року, тобто під час розгляду справи судом першої інстанції.

За змістом п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки накладання арешту на нерухоме майно є тимчасовим заходом.

За таких обставин, суддею першої інстанції було дотримано норми процесуального права , а тому колегія суддів прийшла до висновку про залишення ухвали без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 151-153, 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, та апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді