Ухвала суду № 70626490, 22.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/11446/2017 Головуючий у суді першої інстанції - ПлахотнюкК.Г.

Унікальний номер справи № 752/11889/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Кахраманова Р.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банк «Приватбанк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, повернення банківського вкладу та нарахування відсотків,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про захист прав споживачів, повернення банківського вкладу та нарахованих відсотків до ПАТ КБ «Приватбанк».

В обґрунтування своїх вимог позивачзазначав, що між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договори депозитного вкладу: № SAMDN01000700098094 від 31.08.2007; № SAMDN1000706974031 від 16.09.2009; № SAMDN01000714804068 від 14.03.2011; № SAMDN01000716445979 від 13.05.2011; № SAMDN1000716446205 від 13.05.2011; № SAMDN01000723038273 від 20.01.2012; № SAMDN01000725959865 від 23.05.2012.

На виконання умов зазначених договорів відповідачем були відкриті депозитні рахунки, на які ОСОБА_5 були внесені кошти відповідно в розмірі 50 000,00 євро, 149 598,18 євро, 12 294,00 дол. США, 50 000,00 дол. США, 50 000,00 дол. США, 50 000 дол. США, 300 000,00 дол. США з виплатою процентів річних у розмірі та строком укладення відповідно: 8,5% до 31.08.2008, продовжено до 31.08.2012; 13,00%, а з 16.09.2011 по 16.09.2012 7,0%, продовжено до 16.09.2011; 8,5% до 14.03.2012, продовжено до 31.08.2017; 8,5% до 13.05.2012, продовжено до 13.05.2017; 8,5% до 13.05.2012; 8,5% до 20.01.2013, продовжено до 13.05.2017; 8,5% до 23.05.2012, продовжено до 13.05.2017. 14.03.2017 ОСОБА_5 звернулася до відповідача з листом про повернення вкладів та процентів за договорами банківських вкладів № SAMDN01000700098094 від 31.08.2007; № SAMDN01000706974031 від 16.09.2009; № SAMDN01000714804068 від14.03.2011; №SAMDN01000716445979 від 13.05.2011; № SAMDN01000716446205 від 13.05.2011; №SAMDN01000723038273 від 20.01.2012; № SAMDN01000725959865 від 23.05.2012, однак на її вимогу відповідачем не було сплачено проценти, а також не повернуто вклади. Вважає, що такі дії відповідача є порушенням умов укладених з нею договорів.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договорів банківського вкладу, а саме не повернення вкладів та не виплатою процентів за договорами, з врахуванням уточнень просила стягнути заборгованість за договорами депозитних вкладів у загальній сумі 399 857,02 євро, що станом на 14.03.2017 становить 11 467 899,30 грн. та 746 608,62 доларів США, що станом на 14.03.2017 становить 20 076 305,80 грн., а також пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в загальній сумі 231 500,98 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.09.2017 позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_5 заборгованість за договорами депозитних вкладів №SAMDN01000700098094 від 31.08.2007; №SAMDN1000706974031 від 16.09.2009; №SAMDN01000714804068 від 14.03.2011; №SAMDN01000716445979 від 13.05.2011; №SAMDN1000716446205 від 13.05.2011; №SAMDN01000723038273 від 20.01.2012; №SAMDN01000725959865 від 23.05.2012 загальній сумі 399 857,02 євро, що станом на 14.03.2017 становить 11 467 899, 30 грн. та 746 608,62 дол. США, що станом на 14.03.2017 становить 20 076 305,80 грн., а також пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в загальній сумі 231 500,98 грн. та судовий збір у розмірі 8 000 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення судускасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує, що позивачем не доведено належними доказами факту укладення договорів, оскільки не надано їх оригіналів. Крім цього, вважає безпідставним висновок суду про стягнення пені.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене у відповідності з вимогами закону

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договори депозитного вкладу: № SAMDN01000700098094 від 31.08.2007; № SAMDN1000706974031 від 16.09.2009; № SAMDN01000714804068 від 14.03.2011; № SAMDN01000716445979 від 13.05.2011; № SAMDN1000716446205 від 13.05.2011; № SAMDN01000723038273 від 20.01.2012; № SAMDN01000725959865 від 23.05.2012 (а.с. 15-31).

На виконання умов зазначених договорів ОСОБА_5 внесла на строкові депозитні рахунки ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти відповідно за договором № SAMDN01000700098094 від 31.08.2007 - 50 000,00 євро; № SAMDN1000706974031 від 16.09.2009 - 149 598,18 євро; № SAMDN01000714804068 від 14.03.2011 - 12 294,00 дол. США; № SAMDN01000716445979 від 13.05.2011 - 50 000,00 дол. США; № SAMDN1000716446205 від 13.05.2011 - 50 000,00 дол. США; № SAMDN01000723038273 від 20.01.2012 - 50 000,00 дол. США; № SAMDN01000725959865 від 23.05.2012 - 300 000,00 дол. США.

ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язалося повернути вкладникові суми вкладів і проценти за ними на умовах та у порядку встановленому укладеними з ОСОБА_5 договорами депозитних вкладів.

Звертаючись в суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» представник позивача стверджує, що ОСОБА_5 14.03.2017 направила на адресу банку лист у якому просила повернути вклади та проценти за договорами банківських вкладів № SAMDN01000700098094 від 31.08.2007; № SAMDN1000706974031 від 16.09.2009; № SAMDN01000714804068 від 14.03.2011; № SAMDN01000716445979 від 13.05.2011; № SAMDN1000716446205 від 13.05.2011; № SAMDN01000723038273 від 20.01.2012; № SAMDN01000725959865 від 23.05.2012, однак її вимога відповідачем залишена без виконання.

Відповідно до змісту п.п. 6, 7 вказаних договорів, виплата вкладів здійснюється банком, починаючи з першого робочого дня по закінченню строку вкладу, вказаному в таблиці 1; у випадку, якщо в строк не пізніше одного дня до закінчення строку вкладів, клієнт не повідомив банк про повернення вкладів, договір продовжується ще на один строк, вказаний в таблиці 1 договору. Договори продовжують діяти неодноразово за відсутності явки клієнта. При цьому, новий строк рахується зі слідуючого дня від дати закінчення попереднього строку дії вкладів. При продовженні дії договорів, розрахунок відсотків на кожний новий строк здійснюється за відсотковою ставкою, що діє в банку для продовження депозитних вкладів одного виду та строку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових договорів. Відсотки за наступний період вкладу нараховуються на суму вкладу з урахуванням довкладів, що передбачені п. 2 і 3 договору. Наступне продовження договору здійснюється в такому ж порядку. З урахуванням особливостей програмного забезпечення банку, при продовженні строку дії вкладів, банк має право змінити номери вказаних рахунків без укладення додаткових договорів до основних договорів. При цьому, нові номери рахунків відображаються у виписці по вкладу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначеного такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. 1ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Частиною 2ст. 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В апеляційній скарзі відповідач зазначав, що на підтвердження позовних вимог щодо укладання депозитних договорів позивачем надані лише їх копії та копії квитанцій про внесення грошових коштів. Однак, суттєве значення має надання позивачем саме оригіналів документів, з огляду на те, що на окупованій території АРК орган країни-окупанта - АНО «ФЗВ», за рахунок майна відповідача, здійснює виплати вкладникам ПАТ КБ «Приватбанк», договори які були укладені з філією Кримське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк». При цьому, виплати здійснюються на підставі оригіналів документів, у тому числі договору депозитного вкладу та платіжного документу про внесення за ним коштів.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що заявник не погоджується із висновками суду першої інстанції по суті вирішеного спору, щодо установлення факту укладення між сторонами договору банківського вкладу і внесення позивачем на відповідний рахунок суми вкладу, оскільки, як зазначає відповідач, позивачем не надано суду оригіналів договору та платіжного документа про внесення коштів.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частиною 3 цієї статті визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 листопада 2016 року у справі за № 6-1286цс16, суди у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, повинні надати оцінку доводам і доказам сторін стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, та щодо розмірів вкладів, про необхідність дослідження документів про укладення договорів, про обов'язковість оцінки всіх доказів, перевірки та проведення розрахунків сум і наведення відповідних результатів у судовому рішенні.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Однак, відповідачем не подавалося клопотання з вимогою надати оригінали договорів банківських вкладів та квитанцій про внесення грошових коштів, а також у представника відповідача під час розгляду справи не виникало навіть сумнівів щодо факту укладення вищезазначених договорів.

Крім того, ухвалою від 03.07.2017 Голосіївського районного суду м. Києва у межах розгляду вищезазначеної справи витребувано у ПАТ КБ «Приватбанк» інформацію про залишки на рахунках за договорами (Вклад «Депозит VIP»), що були укладені між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк», а саме:

№ SAMDN01000700098094 від 31.08.2007 року;

№ SAMDN01000706974031 від 16.09.2009 року;

№ SAMDN01000714804068 від 14.03.2011 року;

№ SAMDN01000716445979 від 13.05.2011 року;

№ SAMDN01000716446205 від 13.05.2011 року;

№ SAMDN01000723038273 від 20.01.2012 року;

№ SAMDN01000725959865 від 23.05.2012 року

з зазначенням розміру депозитного внеску та нарахованих відсотків та періоду нарахування включно на час надання витребовуваної судом інформації.

ПАТ КБ «Приватбанк» на виконання вимог вказаної ухвали надав інформацію про залишок коштів на депозитних рахунках станом на 16.03.2014 (на дату анексії Кримського півострову»).

Вказане свідчить, що банк самостійно підтвердив факт укладення вищезазначених договорів та внесення позивачем на відповідні рахунки суми вкладів.

Окрім цього, представник ПАТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні визнав, що між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк» дійсно були укладені договори банківських вкладів № SAMDN01000700098094 від 31.08.2007; № SAMDN1000706974031 від 16.09.2009; № SAMDN01000714804068 від 14.03.2011; № SAMDN01000716445979 від 13.05.2011; № SAMDN1000716446205 від 13.05.2011; № SAMDN01000723038273 від 20.01.2012; № SAMDN01000725959865 від 23.05.2012.

Разом з тим, представник відповідача визнав зазначені представником позивача підстави для задоволення позову, однак заперечував проти позову з тих підстав, що у зв'язку з окупацією території АР Крим Російською Федерацією, з вимогами щодо повернення вкладів та відсотків за користування ними, позивач ОСОБА_5 мала б звертатися до Фонду гарантування вкладів, що знаходиться у м. Москва, Російської Федерації, тому банк не визнає позовні вимоги у тій частині, що позивач має право на пеню, оскільки у ПАТ КБ «Приватбанк» відсутній обов'язок щодо сплати позивачу пені з підстав порушення строків повернення вкладів.

Також, представник ПАТ КБ «Приватбанк» не заперечував щодо наданого представником позивача розрахунку розмірів відсотків за кожним із зазначених договорів банківських вкладів, які розраховані відповідно до банківських вкладів позивача та діючих у відповідача відсоткових ставок за період часу, в якому вони нараховувалися.

За правилами ч. 1 ст 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З огляду на викладене, відповідно до порядку, передбаченого процесуальним законодавством судом першої інстанції правильно встановлено факт укладення договорів банківських вкладів та внесення позивачем на відповідні рахунки суми вкладів, а також порушення виконання ПАТ КБ «Приватбанк» перед ОСОБА_5 зобов'язань щодо повернення банківських вкладів та нарахованих за ними відсотків.

За таких обставин, рішення від 13.09.2017 Голосіївського районного суду м. Києва відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 16 листопада 2016 року у справі за № 6-1286цс16, враховуючи також, що завданнями цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Також, апелянт зазначав про неправильність висновків суду з приводу того, що відповідач повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені за затримку виконання зобов'язання відповідно до пункту 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки банківський вклад не є ані роботою (діяльністю виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб), ані продажем товару (продукції) у сенсі положень, визначених Законом України «Про захист прав споживачів».

Однак, з таким твердженням колегія суддів не може погодитись, з огляду на наступне.

Так, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї абодохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

За положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення.

Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом України та викладено у постанові від 13 березня 2017 року Верховного Суду України у справі № 6-2128цс16.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 360-7 висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Входячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно застосовано положення Закону України «Про захист прав споживачів», а рішення від 13.09.2017 Голосіївського районного суду м. Києва відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 13 березня 2017 року Верховного Суду України у справі № 6-2128цс16.

Встановивши вищевказані фактичні обставини справи, проаналізувавши норми права, які регулюють виниклі спірні правовідносини сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про повернення вкладів і стягнення пені.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними та не обґрунтованими, при цьому також слід зазначити, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції висновків суду не спростовують та на законність рішення не впливають.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення спрямоване на захист порушених прав вкладника.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банк «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, повернення банківського вкладу та нарахування відсотків- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва