Ухвала суду № 70626469, 28.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Кулікової С.В., Кравець В.А.

при секретарі: Борисенко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега - Поліс» на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега - Поліс» до ОСОБА_1, про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу,

в с т а н о в и л а :

23.10.2017 року ПрАТ «СК «Мега - Поліс» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на належне ОСОБА_1 майно, а саме: будинок АДРЕСА_1, загальною площею 41, 3 кв. м, транспортний засіб «Рено Логан», д.н. НОМЕР_1 та інше майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності у межах суми заборгованості посилачись на те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.10.2017 року у задоволенні заяви ПрАТ «СК «Мега - Поліс» про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ПрАТ «СК «Мега - Поліс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити заяву. Посилається на неправильне застосування норм процесуального права. А саме, суд не взяв до уваги докази, що між сторонами дійсно виник спір про страхове відшкодування в порядку регресу, завданої внаслідок ДТП на суму 208 805, 74 грн.. ДТП сталася у лютому 2016 року, проте відповідач з того часу будь-яких дій по відшкодуванню шкоди не здійснив, що дає підстави вважати, що відповідач не зацікавлений у виконанні свого зобов'язання та невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у його відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 208 805, 74 грн. не є співмірними із заявленими позивачем позовними вимогами. Крім того, відсутні докази щодо належності автомобіля відповідачу, а накладення арешту на невизначене майно не передбачено чинним законодавством.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову визначено статтею 152 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

З наданих матеріалів вбачається, що позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 206 985, 74 грн.; вартість автотоварознавчого дослідження транспортного засобу в розмірі 620 грн. та вартість послуг евакуатора у розмірі 1 200 грн..

Вказавши на те, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належний відповідачу будинок АДРЕСА_1, загальною площею 41, 3 кв. м є неспівмірним до ціни позову, суд першої інстанції не перевірив вартість будинку та не зазначив, що перешкоджає накладенню арешту на частину будинку, яка відповідає ціні позову. Суд не звернув уваги на те, що заявник просив накласти арешт на майно відповідача у межах суми заборгованості.

Суд також не перевірив чи має відповідач доходи, які у випадку задоволення позову дадуть можливість виконати рішення суду.

Оскільки судом належним чином не перевірені доводи про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, не з`ясовано вартість об`єкта нерухомості, на який позивач просив накласти арешт, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега - Поліс» задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді