Ухвала суду № 70625631, 21.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 610/1886/17 Головуючий суддя 1-ї інстанції – Стригуненко В. М.

Провадження № 22-ц/790/6407/17 Доповідач – Колтунова А.І.

Категорія: спори про спадкове право

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області – ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, треті особи: відділ у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

13 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, треті особи: відділ у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову позивач посилалась на ті обставини, що 23 квітня 2007 року помер її брат ОСОБА_3.

Після смерті брата ОСОБА_2 звернулася до Балаклійської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом.

23 жовтня 2007 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований в селі Мілова Балаклійського району Харківської області.

Із довідки № 29-20.0.23.09 – 155/101 – 17 від 14 червня 2017 року, виданої відділом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, вбачається, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї) громадян по КПС «Росія» за № 551 був зареєстрований і виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 01729921 від 05 квітня 1996 року на ім’я ОСОБА_3 Розмір земельної ділянки складає 6,24 умовних кадастрових гектарів.

Проте, ОСОБА_2 вказувала, що не може оформити право власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування, тому що сертифікат на право на земельну частку був втрачений, що підтверджується публікацією в газеті «Сім днів» Балаклійського району Харківської області від 13 липня 2017 року.

Внаслідок відсутності оригіналу правовстановлюючого документа на земельну частку (пай) вона не може оформити право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом у нотаріуса.

У зв’язку з чим, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати за нею право власності на земельну частку (пай) в розмірі 6,24 умовних кадастрових гектарів відповідно сертифіката на право на земельну частину (пай) серії ХР № 0172991 від 05 квітня 1996 року, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на земельну частину (пай) по КСП «Росія» Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області за № 551, в порядку спадкування за законом, на землях Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, після смерті її брата ОСОБА_3, померлого 23 квітня 2007 року.

27 вересня 2017 та 02 жовтня 2017 року представником Головного управління Дежгеокадастру у Харківській області було подано заперечення та додаткове заперечення на позов, в яких зазначено, що за інформацією відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в Книзі реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї) громадян по КСП «Росія» за № 551 зареєстровано та отримано сертифікат на земельну частку (пай) серії ХР № 0172991 від 05 квітня 1996 року на громадянина ОСОБА_3, про що зроблено відповідний запис. Згідно додатку до державного акту на право колективної власності по КСП «Росія» серія ХР -01-00-000275 від 21 листопада 1995 року у списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства ОСОБА_3 значиться за № 71. Відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю на ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю відсутній. Також, посилається на те, що позивачем не надано документів на підтвердження факту прийняття спадщини та не зазначено чи зверталась остання до органів нотаріату щодо успадкування права на земельну частку (пай), відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай). Строк позовної давності почався з моменту спливу строку для прийняття спадщини, тобто 23 жовтня 2007 року, отже позивачем поданий позов з пропуском строку позовної давності. Крім того, зазначають, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, яку необхідно залучити до участі у справі. Вважали позов необґрунтованим.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 6,24 умовних кадастрових гектарів на території Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 23 квітня 2007 року, яка належала померлому згідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХР № 017 2991 від 05 квітня 1996 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на земельні частки (пай) по КСП «Росія» за № 551.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області – ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Вказує, що рішення суду першої інстанції прийняте на підставі уточненої позовної заяви ОСОБА_2, яка надійшла до Головного управління 20 вересня 2017 року, тобто після початку розгляду справи по суті. Зазначає, що позивач звернулася до Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області щодо питання успадкування права на земельну частку (пай) після звернення до суду з позовною заявою. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання Головного управління на пропущення строків позовної давності. Про відмову у оформленні права на спадщину на право на земельну частку (пай) позивач повинна була дізнатися ще в жовтні 2007 року, тобто 10 років тому. Також в рішенні суду не зазначено за рахунок яких земель ОСОБА_2 повинна бути надана земельна ділянка, у зв’язку з чим рішення суду фактично не може бути виконане. Крім того, не притягнуті до участі у справі всі особи, інтереси яких зачипаються зазначеним рішенням, а саме, Балаклійська районна держадміністрація, Головне управління Держгеокадастру в Харківській області є відповідачем по справі.

В суді апеляційної інстанції представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області апеляційну скаргу підтримував.

Представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Представник Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області та третя особа: Відділ у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 122,124,135,154,168).

Представник Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області просив слухати справу за їх відсутності. Вважали, що рішення суду є правильним (а.с. 126, 139).

Вислухавши пояснення представника позивача, третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції виходив із наявності у позивача права, як спадкоємиці другої черги за законом, на земельну частку (пай) в розмірі 6,24 умовних кадастрових гектарів на території Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3, померлого 23 квітня 2007 року, який був членом КСП «Росія».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що 23 квітня 2007 року помер ОСОБА_3, брат ОСОБА_2 (а.с. 10).

11 травня 2007 року із заявою про прийняття спадщини до Балаклійскої державної нотаріальної контори Харківської області звернулася ОСОБА_2 (а.с. 38)

23 жовтня 2007 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру № 2, в житловому будинку № 4 по вулиці Шкільна в селі Мілова Балаклійського району Харківської області (а.с. 38).

Згідно довідки № 29-20.0.23.09 – 155/101 – 17 від 14 червня 2017 року, виданої відділом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї) громадян по КПС «Росія» за № 551 зареєстрований і виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 01729921 від 05 квітня 1996 року на ім’я ОСОБА_3 Розмір земельної ділянки складає 6,24 умовних кадастрових гектарів (а.с. 11).

Оригінал сертифікату на право на земельну частку був втрачений, про що у газеті «Сім днів» Балаклійського району Харківської області від 13 липня 2017 року на 44 сторінці розміщено оголошення (а.с. 13).

Із повідомлення Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області від 20 вересня 2017 року № 1195/02-17, вбачається, що ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), оскільки правовстановлюючий документ на земельну частку, а саме сертифікат, втрачений (а.с. 82).

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218, 1261, 1268 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з роз’ясненнями п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах спадкування» право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердження цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з Указами Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року та «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року право на земельний пай надається всім особам, які входили до складу сільськогосподарського підприємства на момент паювання землі і яких внесено до списку, що додається до Державного акту про право колективної власності на землю.

Статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв) » передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни – спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державної адміністрації. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай),також є: свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно довідки відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_3, брату позивача, виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) за № 551 від 05 квітня 1996 року серії ХР № 0172991, площею 6,24 умовних кадастрових гектарів.

Отже, при розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_4 перебував в членах колективного сільськогосподарського підприємства «Росія», був включений до списку, що додавався до Державного акту про право колективної власності на землю, та на його ім'я було видано сертифікат № 551 від 05 квітня 1996 року, який зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї) (а.с. 11).

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що до участі у справі в якості відповідача необхідно було залучити державну районну адміністрацію, до компетенції якої входить видача сертифікатів на земельні паї, оскільки сертифікат спадкодавцю позивача був виданий та зазначене питання не є предметом судового розгляду.

Проте, зазначений сертифікат був втрачений, у зв’язку з чим, ОСОБА_2, звернулася до суду із відповідним позовом про визнання її права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, так як вона не має можливості отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа – сертифіката на земельну частку (пай).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно був визначений склад осіб, які беруть участь у справі, тобто залучено відповідачем територіальну громаду в особі Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем був пропущений строк позовної давності про визнання права власності на земельну ділянку, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дана належна оцінка.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач в установлений законом шестимісячний строк прийняла спадщину після смерті брата, отримала свідоцтво про спадщину на житловий будинок.

Отже, ОСОБА_2 вважається відповідно до ст. 1262 ЦК України, особою, що прийняла спадщину і на земельну ділянку.

Згідно з ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини земельна ділянка належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що строки позовної давності позивачем не пропущені.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом ухвалене рішення, яке не може бути виконане, оскільки судом не зазначено із яких земель повинна виділятися земельна ділянка.

Зазначеним рішенням за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку в порядку спадщини.

Порядок виділення земельної ділянки предметом розгляду суду першої інстанції не був.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених сторонами вимог.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації – за межами населених пунктів.

Пунктом 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України від 04 лютого 2004 року № 122, передбаченого, що у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про: коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки

(паю).

Разом з тим громадянами земельні ділянки в натурі (на місцевості) можуть виділитися із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, але за рахунок земель резервного фонду саме колишнього колективного сільськогосподарського підприємства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що питання щодо виділу земельної ділянки ОСОБА_2 не було предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанції, у зв’язку з чим питання щодо можливості, порядку, процедури виділу земельної ділянки позивачу не вирішувалося.

У разі виникнення спору щодо виділу ОСОБА_5 земельної ділянки, вона вправі звернутися до суду у встановленому законом порядку з залученням до участі всіх осіб, інтереси яких будуть зачипатися судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги щодо зміни позивачем предмету позову після призначення справи до розгляду не ґрунтуються на матеріалах справи.

Уточнена позовна заява ОСОБА_2 не містила нових позовних вимог, їх зміну, а була доповнена лише посиланням на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай).

Крім того, зазначені порушення норм процесуального закону відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, ч.1 ст. 314, ст. 315, ст. 317, ст. 319, ст. 324 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області – ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_6